Прага, 17 квітня 2002 – Дискусії на тему народонаселення планети на рівні ООН та інших міжнародних організацій, що займаються економічним і соціальним прогнозуванням, продовжуються. Останнім об’єктом таких досліджень стало населення Китаю, де внаслідок жорсткого планування родини з боку держави народжуваність різко впала.
Кілька десятків років тому демографи і стратеги передбачали катастрофу у зв’язку з різким збільшенням найчисленнішого на світі населення Китаю, яке нині налічує 1 мільярд 300 мільйонів людей. Загроза перенаселення, браку харчів і місць праці не на жарт налякала і китайське комуністичне керівництво.
Унаслідок суворої, можна сказати, каральної політики уряду щодо багатодітних родин протягом останніх 30 років народжуваність у Китаї впала від майже шести дітей на одну жінку протягом репродуктивного віку в 1970 році до середнього показника в одну цілу і вісім десятих дитини 2001 року. Тобто на кожну подружню пару протягом репродуктивного віку нині там не припадає навіть по двоє дітей, необхідних, щоб підтримувати кількість населення на одному рівні. Демографи підрахували, що для плавної заміни старшого покоління молодим потрібно, щоб кожна жінка народжувала в середньому по дві й одну десяту дитини.
Проте, як уважають фахівці, навіть якщо нинішні демографічні тенденції залишаться на теперішньому рівні, протягом наступних принаймні 50 років Китаєві не загрожуватиме брак робочої сили, а масове безробіття залишатиметься для Китаю однією з найтяжчих проблем протягом щонайменше 20 років.
Нині в Китаї налічується приблизно 20 мільйонів безробітних у містах і 120 мільйонів – у сільських місцевостях. У цій країні нема жодної допомоги по безробіттю, зокрема в селах. Старші віком люди тут традиційно перебувають на утриманні своїх дітей.
Протягом кількох десятиліть тут витворилася ще одна проблема: родичі нерадо бачили народження дівчинки, на працю якої в майбутньому розраховувати не доводилося. Відомі випадки вбивства дівчаток у перших днях життя. Унаслідок цього нині в Китаї не вистачає жінок для заведення родин. За цих умов планування родини з боку держави було необхідне.
Проте, як підкреслюють демографи – фахівці від азійських країн, якщо Китаєві поки що не загрожує брак робочої сили, то в інших азійських країнах, особливо у таких промислово розвинених, як Японія, Південна Корея, Тайвань і Сінгапур, це стає серйозною проблемою. Звиклі до комфорту, егоїстично настроєні молоді подружжя тут не бажають мати більше однієї дитини.
Кілька десятків років тому демографи і стратеги передбачали катастрофу у зв’язку з різким збільшенням найчисленнішого на світі населення Китаю, яке нині налічує 1 мільярд 300 мільйонів людей. Загроза перенаселення, браку харчів і місць праці не на жарт налякала і китайське комуністичне керівництво.
Унаслідок суворої, можна сказати, каральної політики уряду щодо багатодітних родин протягом останніх 30 років народжуваність у Китаї впала від майже шести дітей на одну жінку протягом репродуктивного віку в 1970 році до середнього показника в одну цілу і вісім десятих дитини 2001 року. Тобто на кожну подружню пару протягом репродуктивного віку нині там не припадає навіть по двоє дітей, необхідних, щоб підтримувати кількість населення на одному рівні. Демографи підрахували, що для плавної заміни старшого покоління молодим потрібно, щоб кожна жінка народжувала в середньому по дві й одну десяту дитини.
Проте, як уважають фахівці, навіть якщо нинішні демографічні тенденції залишаться на теперішньому рівні, протягом наступних принаймні 50 років Китаєві не загрожуватиме брак робочої сили, а масове безробіття залишатиметься для Китаю однією з найтяжчих проблем протягом щонайменше 20 років.
Нині в Китаї налічується приблизно 20 мільйонів безробітних у містах і 120 мільйонів – у сільських місцевостях. У цій країні нема жодної допомоги по безробіттю, зокрема в селах. Старші віком люди тут традиційно перебувають на утриманні своїх дітей.
Протягом кількох десятиліть тут витворилася ще одна проблема: родичі нерадо бачили народження дівчинки, на працю якої в майбутньому розраховувати не доводилося. Відомі випадки вбивства дівчаток у перших днях життя. Унаслідок цього нині в Китаї не вистачає жінок для заведення родин. За цих умов планування родини з боку держави було необхідне.
Проте, як підкреслюють демографи – фахівці від азійських країн, якщо Китаєві поки що не загрожує брак робочої сили, то в інших азійських країнах, особливо у таких промислово розвинених, як Японія, Південна Корея, Тайвань і Сінгапур, це стає серйозною проблемою. Звиклі до комфорту, егоїстично настроєні молоді подружжя тут не бажають мати більше однієї дитини.