Прага, 23 квітня 2002 – Весь подальший політичний розвиток подій у Афганістані пов’язаний з перспективами скликання Лойя Джирги або простіше - зборів найшановніших представників усіх племен країни. З приїздом до Кабула колишнього короля цієї держави з’явилися ознаки незгод між різними політичними силами щодо представництва на червневій раді старійшин.
Наш кореспондент у Кабулі вважає, що основні загострення щодо майбутнього представництва у Лойя Джирзі на даному етапі відбуваються в тимчасовому уряді між групою колишнього президента країни Бурханнудіна Раббані і так званою «римської групою» пов’язаною з Хамідом Карзаєм і Захір Шахом, котрі опираються на пуштунську більшість країни. Раббані вважає, що його людей сьогодні вже витіснили з процесу активної участі в раді старійшин, а нині вони поки-що займають три ключових позиції у перехідному уряді Карзая – міністерства оборони, внутрішніх і закордонних справ. Колишній президент висловив рішучу незгоду з такими підходами «римської групи».
10 червня Захір Шах має відкрити роботу всеафганських зборів старійшин, котрі складатимуться з понад 1500 делегатів. Колишній король має шанс очолити й новий тимчасовий уряд, який мусить створити Лойя Джирга. Чільні афганські урядовці й низка спостерігачів сьогодні також висловлюють занепокоєння, що місцеві командири та ісламістські бойовики є загрозою зриву самого процесу скликання ради старійшин. Відомо, що на першому етапі місцеві ради старійшин племен визначають виборців у 381 регіоні країни. Потім ці виборці вибирають 1051 члена Лойя Джирги від тих же ж 381 регіону Афганістану, біля 450 делегатів зборів визначає спеціальна комісія ООН і 160 місць зарезервовано за жінками країни. За всім процесом виборів спостерігають 21 експерт, що визначені ООН.
Марина Отавей, відповідальний представник Вашингтонського фонду Карнегі, вважає найбільша загроза процесу демократизації в Афганістані визріває від так званих войовничих фракцій:
«З точки зору цих груп /які були визнані другорядними у Бонні/ час їх, утвердження назрів і вони не можуть бути осторонь. Тому, що все вирішується тепер, тобто, формування самої Лойя Джирги». Марина Отавей також вважає, що лише міжнародний, зовнішній тиск може вберегти процес демократизації в Афганістані від утручання радикальних самозванців, підставних осіб.
Наш кореспондент у Кабулі вважає, що основні загострення щодо майбутнього представництва у Лойя Джирзі на даному етапі відбуваються в тимчасовому уряді між групою колишнього президента країни Бурханнудіна Раббані і так званою «римської групою» пов’язаною з Хамідом Карзаєм і Захір Шахом, котрі опираються на пуштунську більшість країни. Раббані вважає, що його людей сьогодні вже витіснили з процесу активної участі в раді старійшин, а нині вони поки-що займають три ключових позиції у перехідному уряді Карзая – міністерства оборони, внутрішніх і закордонних справ. Колишній президент висловив рішучу незгоду з такими підходами «римської групи».
10 червня Захір Шах має відкрити роботу всеафганських зборів старійшин, котрі складатимуться з понад 1500 делегатів. Колишній король має шанс очолити й новий тимчасовий уряд, який мусить створити Лойя Джирга. Чільні афганські урядовці й низка спостерігачів сьогодні також висловлюють занепокоєння, що місцеві командири та ісламістські бойовики є загрозою зриву самого процесу скликання ради старійшин. Відомо, що на першому етапі місцеві ради старійшин племен визначають виборців у 381 регіоні країни. Потім ці виборці вибирають 1051 члена Лойя Джирги від тих же ж 381 регіону Афганістану, біля 450 делегатів зборів визначає спеціальна комісія ООН і 160 місць зарезервовано за жінками країни. За всім процесом виборів спостерігають 21 експерт, що визначені ООН.
Марина Отавей, відповідальний представник Вашингтонського фонду Карнегі, вважає найбільша загроза процесу демократизації в Афганістані визріває від так званих войовничих фракцій:
«З точки зору цих груп /які були визнані другорядними у Бонні/ час їх, утвердження назрів і вони не можуть бути осторонь. Тому, що все вирішується тепер, тобто, формування самої Лойя Джирги». Марина Отавей також вважає, що лише міжнародний, зовнішній тиск може вберегти процес демократизації в Афганістані від утручання радикальних самозванців, підставних осіб.
