Прага, 24 квітня 2002 - Парламент Болгарії в середу пішов на суперечливий крок: готуючись до вступу країни ло НАТО, він ухвалив закон про таємну інформацію - і тим перекрив доступ до документів колишньої комуністичної служби безпеки.
Закон, що його необхідність усвідомлюють усі партії, засекречує на термін до 30 років усю інформацію, що стосується оборони, безпеки, а також стратегічних питань зовнішньої політики й економічних інтересів - але в цій категорії на наполягання владної більшості опинилися й архіви держбезпеки.
Коаліція колишнього короля Болгарії Симеона Другого, а тепер прем’єр-міністра Симеона Сакскобурґотського твердить, що настав час подолати розкол у суспільстві. Опозиції ж залишається скаржитися, що зміна законодавства просто дозволить колишнім так і не викритим колаборантам далі залишатися на своїх упливових посадах.
Питання про те, чи відкривати широкий доступ до архівів держбезпеки комуністичних часів, дискутується в Болгарії від 1990 року, коли тодішній уряд соціялістів - перейменованих комуністів - твердив, що ці архіви треба просто знищити, щоб назавжди закрити цю сторінку історії. Новонароджена демократична опозиція наголошувала, що цю сторінку болгари мали б спершу прочитати.
У країні один за одним змінювалися соціялістичні й правоцентристські уряди, і кожен із них щоразу обіцяв вирішити проблему - і щоразу так і не вирішував. Не допоміг і закон, що його таки ухвалили 1994 року - він передбачав якраз відкрити архіви: жертви комуністичних репресій здобули право знайомитися зі своїми справами, а кандидати на державні й виборні посади мали відбути перевірку на те, чи не були вони працівниками чи інформаторами держбезпеки.
Оприлюднено ж було тільки якісь списки нібито співробітників комуністичних спецслужб - але посеред звинувачень і контрзвинувачень сторін у політичній упередженості на люди дісталися лише лічені досьє з тих архівів.
Цим і виправдовується тепер партія колишнього короля - Національний рух Симеона Другого - яка на минулих виборах стала третьою силою, що на хвилі доволі популістських обіцянок змела майже недієздатний уряд правоцентристського й антикомуністичного Союзу демократичних сил і не допустила до влади й соціялістів: той закон усе одно не працював, кажуть її представники, і громадськість так і не змогла напевно дізнатися, хто й що робив для держбезпеки чи проти неї. До того ж значну чистину цих архівів було вже знищено 1990 року, за влади нещодавніх комуністів, які щойно перейменувалися тоді на соціялістів.
Тепер уже й не дізнається: за новим законом доступ до архівів матимуть лише президент, прем’єр-міністр і голова парламенту.
Отож, заявляють представники опозиції, виключено можливість встановити, хто плюндрував Болгарію, хто привів її до нинішнього тяжкого становища - адже чимало колишніх колаборантів однієї з найпотужніших із спецслужб комуністичного світу, стверджують вони, спокійно залишилися на високих посадах чи здобули їх, а тепер матимуть змогу далі заповнювати собою політичні й економічні структури, як це й фактично відбувалося протягом усіх останніх 12 років.
І ще на одне звертають увагу критики нового закону, який мав би забезпечити збереження державної таємниці напередодні очікуваного вступу Болгарії до НАТО: колишні колаборанти, що їх Північноатлантичний союз навряд чи вважатиме за вартих довіри, теоретично зможуть дістатися й до майбутніх таємниць альянсу.
Владна коаліція відповідає, що в законі дотримано всіх стандартів НАТО.
А народ уже майже не вірить, що колись знатиме правду…
Закон, що його необхідність усвідомлюють усі партії, засекречує на термін до 30 років усю інформацію, що стосується оборони, безпеки, а також стратегічних питань зовнішньої політики й економічних інтересів - але в цій категорії на наполягання владної більшості опинилися й архіви держбезпеки.
Коаліція колишнього короля Болгарії Симеона Другого, а тепер прем’єр-міністра Симеона Сакскобурґотського твердить, що настав час подолати розкол у суспільстві. Опозиції ж залишається скаржитися, що зміна законодавства просто дозволить колишнім так і не викритим колаборантам далі залишатися на своїх упливових посадах.
Питання про те, чи відкривати широкий доступ до архівів держбезпеки комуністичних часів, дискутується в Болгарії від 1990 року, коли тодішній уряд соціялістів - перейменованих комуністів - твердив, що ці архіви треба просто знищити, щоб назавжди закрити цю сторінку історії. Новонароджена демократична опозиція наголошувала, що цю сторінку болгари мали б спершу прочитати.
У країні один за одним змінювалися соціялістичні й правоцентристські уряди, і кожен із них щоразу обіцяв вирішити проблему - і щоразу так і не вирішував. Не допоміг і закон, що його таки ухвалили 1994 року - він передбачав якраз відкрити архіви: жертви комуністичних репресій здобули право знайомитися зі своїми справами, а кандидати на державні й виборні посади мали відбути перевірку на те, чи не були вони працівниками чи інформаторами держбезпеки.
Оприлюднено ж було тільки якісь списки нібито співробітників комуністичних спецслужб - але посеред звинувачень і контрзвинувачень сторін у політичній упередженості на люди дісталися лише лічені досьє з тих архівів.
Цим і виправдовується тепер партія колишнього короля - Національний рух Симеона Другого - яка на минулих виборах стала третьою силою, що на хвилі доволі популістських обіцянок змела майже недієздатний уряд правоцентристського й антикомуністичного Союзу демократичних сил і не допустила до влади й соціялістів: той закон усе одно не працював, кажуть її представники, і громадськість так і не змогла напевно дізнатися, хто й що робив для держбезпеки чи проти неї. До того ж значну чистину цих архівів було вже знищено 1990 року, за влади нещодавніх комуністів, які щойно перейменувалися тоді на соціялістів.
Тепер уже й не дізнається: за новим законом доступ до архівів матимуть лише президент, прем’єр-міністр і голова парламенту.
Отож, заявляють представники опозиції, виключено можливість встановити, хто плюндрував Болгарію, хто привів її до нинішнього тяжкого становища - адже чимало колишніх колаборантів однієї з найпотужніших із спецслужб комуністичного світу, стверджують вони, спокійно залишилися на високих посадах чи здобули їх, а тепер матимуть змогу далі заповнювати собою політичні й економічні структури, як це й фактично відбувалося протягом усіх останніх 12 років.
І ще на одне звертають увагу критики нового закону, який мав би забезпечити збереження державної таємниці напередодні очікуваного вступу Болгарії до НАТО: колишні колаборанти, що їх Північноатлантичний союз навряд чи вважатиме за вартих довіри, теоретично зможуть дістатися й до майбутніх таємниць альянсу.
Владна коаліція відповідає, що в законі дотримано всіх стандартів НАТО.
А народ уже майже не вірить, що колись знатиме правду…
