Київ-Прага, 30 квітня 2002 - В київській студії працюють Людмила Литовченко та Сергій Грабовський. Гості київської студії: генеральний директор 1-ої інвестиційної групи, колишній заступник міністра фінансів Борис Соболєв, незалежний політолог Віктор Каспрук та голова українського товариства стійкого розвитку Вадим Дюканов. На телефонному зв`язку Ганна Стеців з Варшави та Віталій Портников із Москви.
Людмила Литовченко:
Ми поговоримо про українські недержавні організації та їх завдання. Серед проектів підтримки недержавних організацій в Україні, запропонованих різними міжнародними інституціями, ті , якими опікується британська рада, заслуговують великої уваги. Робота британських фахівців з українськими громадськими організаціями багатогранна – від розвитку професійних мереж до співпраці з органами влади та окремими спеціалістами в галузі прав людини. В Києві відбулася прес-конференція, присвячена підсумкам проекту підтримки розвитку недержавних організацій в Україні, яку організувала британська рада. Які підсумки проекту підтримки недержавних організацій в Україні?
Надія Степула:
Проект підтримки розвитку недержавних організацій, профінансований Міністерством міжнародного розвитку Великої Британії і виконаний британською радою, тривав 2 роки. Найголовнішим результатом цієї програми є створення життєздатних організацій, налагодження партнерських стосунків із місцевими владами. У проекті взяли участь до 150 недержавних організацій соціального напряму з різних областей України. Після відкритого конкурсного відбору понад 50 отримали гранти на діяльність, пов`язану з розв`язанням гострих проблем – інвалідності, безробіття, безпритульності дітей, наркоманії, прав людини, ВІЛ СНІД тощо. Що до запобігання ВІЛ СНІДу, то британська рада започаткувала демонстраційний проект у квітні минулого року. Проект був спрямований на організацію роботи в регіонах. Велика увага була приділена вивченню зв`язку між ВІЛ та туберкульозом, який в Україні загрозливий. Програма підтримки громадських організацій в Україні матиме продовження
Людмила Литовченко:
Що таке громадські організації, які джерела їх фінансування?
Борис Соболєв:
Їхня роль полягає в демократизації суспільного управління. В економіці поступово недержавні громадські організації мають прибирати на себе все більше функцій управління економічними й фінансовими процесами. Завдання вищих посадових осіб полягає в тому, щоб цей процес передачі органів управління стимулювати.
Вадим Дюканов:
Я є представником недержавної неприбуткової організації, утвореної у 1995 році і зареєстрованої Мін'юстом України, і можу сказати, як важко бути керівником такої організації чи працювати в недержавній організації. Зараз у нас є десятки тисяч недержавних організацій, деякі конкурують, деякі мають певну спеціалізацію – економічні, екологічні, соціальні проблеми, і часто входять у певні мережі з партнерами за кордоном та можуть вирішувати більш важливі проблеми – соціально-економічного розвитку України.
Людмила Литовченко:
Хто фінансує ці організації і чому гроші приходять від західного світу?
Віктор Каспрук:
Якби меценати в Україні мали певні податкові пільги на цільові направлення, то більшість коштів потрапляла б з України. Зараз податкова політика ведеться таким чином, що це неможливо, тому гроші отримують як гранти. В 1991 році в Україні було 300 громадських організацій, в 1996 – понад 12 000, а в 2001 році – уже 28 000. В 2000-му році міжнародний статус мали всього 10% громадських організацій. За статистикою, на 2001 рік абсолютним лідером у цьому питанні є Київ – це 14% громадських організацій від загальної кількості. Дані по Києву: усього 2 301 організація, студентських -38, дитячих – 81, жіночих – 69, ветеранів та інвалідів війни – 218, оздоровчих і фізкультурних – 326 та 72 - об`єднання по захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС. Громадські організації це єдина можливість розмити той напів тоталітарний режим, який зараз існує в Україні і за 10 років зроблено дуже багато.
Людмила Литовченко:
Ми поговоримо про українські недержавні організації та їх завдання. Серед проектів підтримки недержавних організацій в Україні, запропонованих різними міжнародними інституціями, ті , якими опікується британська рада, заслуговують великої уваги. Робота британських фахівців з українськими громадськими організаціями багатогранна – від розвитку професійних мереж до співпраці з органами влади та окремими спеціалістами в галузі прав людини. В Києві відбулася прес-конференція, присвячена підсумкам проекту підтримки розвитку недержавних організацій в Україні, яку організувала британська рада. Які підсумки проекту підтримки недержавних організацій в Україні?
Надія Степула:
Проект підтримки розвитку недержавних організацій, профінансований Міністерством міжнародного розвитку Великої Британії і виконаний британською радою, тривав 2 роки. Найголовнішим результатом цієї програми є створення життєздатних організацій, налагодження партнерських стосунків із місцевими владами. У проекті взяли участь до 150 недержавних організацій соціального напряму з різних областей України. Після відкритого конкурсного відбору понад 50 отримали гранти на діяльність, пов`язану з розв`язанням гострих проблем – інвалідності, безробіття, безпритульності дітей, наркоманії, прав людини, ВІЛ СНІД тощо. Що до запобігання ВІЛ СНІДу, то британська рада започаткувала демонстраційний проект у квітні минулого року. Проект був спрямований на організацію роботи в регіонах. Велика увага була приділена вивченню зв`язку між ВІЛ та туберкульозом, який в Україні загрозливий. Програма підтримки громадських організацій в Україні матиме продовження
Людмила Литовченко:
Що таке громадські організації, які джерела їх фінансування?
Борис Соболєв:
Їхня роль полягає в демократизації суспільного управління. В економіці поступово недержавні громадські організації мають прибирати на себе все більше функцій управління економічними й фінансовими процесами. Завдання вищих посадових осіб полягає в тому, щоб цей процес передачі органів управління стимулювати.
Вадим Дюканов:
Я є представником недержавної неприбуткової організації, утвореної у 1995 році і зареєстрованої Мін'юстом України, і можу сказати, як важко бути керівником такої організації чи працювати в недержавній організації. Зараз у нас є десятки тисяч недержавних організацій, деякі конкурують, деякі мають певну спеціалізацію – економічні, екологічні, соціальні проблеми, і часто входять у певні мережі з партнерами за кордоном та можуть вирішувати більш важливі проблеми – соціально-економічного розвитку України.
Людмила Литовченко:
Хто фінансує ці організації і чому гроші приходять від західного світу?
Віктор Каспрук:
Якби меценати в Україні мали певні податкові пільги на цільові направлення, то більшість коштів потрапляла б з України. Зараз податкова політика ведеться таким чином, що це неможливо, тому гроші отримують як гранти. В 1991 році в Україні було 300 громадських організацій, в 1996 – понад 12 000, а в 2001 році – уже 28 000. В 2000-му році міжнародний статус мали всього 10% громадських організацій. За статистикою, на 2001 рік абсолютним лідером у цьому питанні є Київ – це 14% громадських організацій від загальної кількості. Дані по Києву: усього 2 301 організація, студентських -38, дитячих – 81, жіночих – 69, ветеранів та інвалідів війни – 218, оздоровчих і фізкультурних – 326 та 72 - об`єднання по захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС. Громадські організації це єдина можливість розмити той напів тоталітарний режим, який зараз існує в Україні і за 10 років зроблено дуже багато.
