Н’ю Йорк, 8 травня 2002 - Десятиріччями точилася дискусія в Америці щодо значення Статті другої Доповнень до Конституції, або Другої поправки, де говориться таке: “Оскільки для безпеки вільної держави необхідна добре організована міліція, право народу посідати й носити зброю не підлягає обмеженням”. Ліберально наставлені критики інтерпретували це так, що зброю мають право носити лише працівники правоохоронних служб. Зі свого боку, консерватори вважали, що у Другій поправці йдеться про кожного громадянина, що стаття захищає індивідуальні права на посідання зброї.
Щодо позиції уряду, то вона досі ґрунтувалася на Постанові Верховного Суду від 1939 року, де Друга поправка інтерпретувалася як право окремих штатів організовувати й утримувати власну поліцію. Але відтак Джон Ашкрофт, міністр юстиції Сполучених Штатів, у листі до Верховного Суду сформулював нову позицію уряду. У листі, зокрема, говориться, що, на думку уряду, “Друга поправка захищає право громадян, включаючи тих, хто не є членами міліції або військовослужбовцями, посідати й носити свою власну вогнепальну зброю”.
Інша справа – чи змінить що-небудь ця нова інтерпретація? Америка, як відомо, є країною озброєних громадян. За статистикою, в особистому володінні американців є понад 210 мільйонів одиниць вогнепальної зброї, тобто мало не в кожного дорослого є гвинтівка чи револьвер або рушниця. Щоб придбати зброю, у більшості штатів достатньо заповнити анкету і долучити до неї заяву, що ви не чинили злочинів і не були в минулому засуджені. У моєму селищі Доббс Феррі, на північ від Нью-Йорка, умови були трохи жорсткіші. На додаток до анкети, треба було ще представити три характеристики від друзів і колег, які б засвідчили, що я нормальна, порядна та врівноважена людина. Після цього начальник поліції запитав лише, для чого мені зброя і коли почув відповідь – щоб стріляти по мішенях, жартома вточнив, чи не по рухомих мішенях я збираюся стріляти. Дозвіл я отримав не лише тримати вдома револьвера, а й носити на собі, з тією лише умовою, щоб не на виді.
В інших штатах, особливо на півдні та на заході країни, вимоги простіші.
Отож, погодиться чи ні Верховний Суд з урядовим тлумаченням Другої поправки, це мало, що змінить в Америці.
Щодо позиції уряду, то вона досі ґрунтувалася на Постанові Верховного Суду від 1939 року, де Друга поправка інтерпретувалася як право окремих штатів організовувати й утримувати власну поліцію. Але відтак Джон Ашкрофт, міністр юстиції Сполучених Штатів, у листі до Верховного Суду сформулював нову позицію уряду. У листі, зокрема, говориться, що, на думку уряду, “Друга поправка захищає право громадян, включаючи тих, хто не є членами міліції або військовослужбовцями, посідати й носити свою власну вогнепальну зброю”.
Інша справа – чи змінить що-небудь ця нова інтерпретація? Америка, як відомо, є країною озброєних громадян. За статистикою, в особистому володінні американців є понад 210 мільйонів одиниць вогнепальної зброї, тобто мало не в кожного дорослого є гвинтівка чи револьвер або рушниця. Щоб придбати зброю, у більшості штатів достатньо заповнити анкету і долучити до неї заяву, що ви не чинили злочинів і не були в минулому засуджені. У моєму селищі Доббс Феррі, на північ від Нью-Йорка, умови були трохи жорсткіші. На додаток до анкети, треба було ще представити три характеристики від друзів і колег, які б засвідчили, що я нормальна, порядна та врівноважена людина. Після цього начальник поліції запитав лише, для чого мені зброя і коли почув відповідь – щоб стріляти по мішенях, жартома вточнив, чи не по рухомих мішенях я збираюся стріляти. Дозвіл я отримав не лише тримати вдома револьвера, а й носити на собі, з тією лише умовою, щоб не на виді.
В інших штатах, особливо на півдні та на заході країни, вимоги простіші.
Отож, погодиться чи ні Верховний Суд з урядовим тлумаченням Другої поправки, це мало, що змінить в Америці.
