Белград, 9 травня 2002 – Офіційний Белград неприємно здивований заявою американського дипломата, яку преса називає ультиматумом. Прем’єр-міністр Сербії Зоран Джінджич із цього приводу сказав, що протягом кількох місяців не отримав жодної інформації про те, що Караджич або Младич перебувають у Сербії. Якщо Гаазький трибунал або інші інституції мають певні докази у зв’язку з тими кого розшукують, чому не вживають відповідних заходів – запитав Джінджич. Це саме повторюють й інші члени уряду та представники партій правлячої коаліції. Речник Громадянського союзу, партії яку очолює міністр закордонних справ Ґоран Свіланович, відзначив, що колишні лідери боснійських сербів не є громадянами Югославії та що державні органи не мають інформації про те, де вони наразі знаходяться. Близький співробітник Джінджича Чедомир Йованович заяву Проспера назвав юридичним прецедентом оскільки вашингтонська адміністрація, за його словами, безпідставно звинувачує Сербію й вимагає, щоби уряд подав докази своєї безневинності. Така вимога суперечить англосаксонському праву, сказав Йованович.
Близька до уряду газета “Політика” надрукувала коментар у якому зазначається, що великі сили і в минулому часто ставили ультимативні вимоги Белградові та, що Сербія не раз платила дорогу ціну за відхилення ультиматумів. Газета “Данас” надрукувала заяву Пола Деніґа, радника посла Сполучених Штатів у Белграді, який ствердив, що пан Проспер висловив лише свою особисту думку та що його слова – “гіпотетична відповідь на гіпотетичне запитання”. Проте, суспензія чергового траншу американської допомоги Сербії не є гіпотетичною, відзначається в редакційному коментарі цієї газети, яка звичайно, висловлює погляди прозахідних кіл. В коментарі тиск Вашингтона названо контрпродуктивним та таким, що гальмує процес реформ у Сербії.
Окружний суд у Белграді тим часом звернувся до поліції з офіційним зверненням позбавити волі усіх кого розшукує Гаазький трибунал. У документі зазначається, що місце перебування Караджича й Младича – невідоме.