Брюссель, 13 травня 2002 - Інформація про ці міжнародні правопорушення містяться в документах Нідерландського інституту військової документації.
Як на мене, то перше інтерв'ю з працівником Нідерландського інституту військової документації Кеесом Віібесом, щодо причетності українських нафтових ділків до їх постачання в ембарговий період ООН зброї на Балкани за допомогою транспортних літаків Ірану викликали, дещо контраверсійну, реакцію. Ні, це не означає, що до слів представника Нідерладського інституту виникають якісь сумніви . Але я попрохав більш аргументовані факти .
Ось вони!!!
“4-го вересня 1992-го року ЦРУ представило Раді спецслужб Нідерландів документацію про перший експорт зброї в Загреб з Тегерану літаком “Боїнг 747” компанії “Іран Еар”. Про приземлення цього літака в Загребі президент США Буш ( старший) відразу поінформував спеціального представника ООН Лорда Оуена, а той у свою чергу висловив протест владам Боснії та Хорватії. Іранський літак не розпаковуючись розвернувся назад до Тегерану.
Наступна аналогічна спроба із зброєю (закамуфльована під гуманітарну допомогу) на борту 747–го боїнга з Тегерану відбулась 29-го, 30-го жовтня через Саудівську Аравію. Однак про цей хід стало відомо “Британському об'єднаному розвідувальному комітетові” і особисто його шефові Невіллю-Дждонсону та німецькій спецслужбі BND. Операція була знову зірвана.
Після цього Організацією Об'єднаних Націй була оголошена “зона заборонених польотів”.
Далі, документи представлені працівником Нідерландського інституту військової документації вказують на те, що після таємних переговорів на початку квітня 1993-го між президентом Ірану Алі Акбаром Рафсанджані та боснійським президентом Ізетбеговічем третя спроба іранців забезпечити зброєю своїх братів по вірі – боснійських мусульман удалася . Велика порція старих “автоматів калашникова – 47” з арсеналів країн колишнього “Варшавського договору” через Туреччину таки потрапила на Балкани. А вже 16 травня в боснійському селі Ахмічі (ценр Боснії) відбулись жорстокі військові конфлікти між боснійцями і хорватами.
4-го травня в загребський “Плесо аеропорт” прибуває родич президента Ірану й член його уряду Алі Акбар Велаятті , який далі прямує в Сараєво і там одержує від боснійського лідера Ізетбеговіча чек на один мільйон доларів.
Через два дні інформацію про цю оборудку, яку вдалося перехопити західним спецслужбам, Головне Розвідувальне Управління Росії (ГРУ)передало в Москву і в Бєлград. А згодом через три роки під час слухань Конгресу США, ЦРУ підтвердило ці дані .
Після цього серед учасників незаконного перемитництва зброї на Балкани, яку західні спецслужби назвали “Blak Fligts” (Чорні Польоти) з'являються Болгарія , Румунія і … Україна.
“Легенда” така: Іран, начебто купує в російських та українських нафтових компаній необхідне для нафтогонів устаткування: цистерни, крани, вимірюальні прилади, але як згодом виявляється вантажить серед іншого і зброю. Тому на південь України , як стверджує працівник Нідерландського інституту військової документації, від 1994-го року двічі на тиждень в Україну прибувало по два транспортні літаки “Геркулес Ц-130” (Hercules C 130). За одержання військової амуніції з України в Боснію відповідав сімейний клан боснійського мусульманина Хасана Ченгіча.
А згодом світ довідався про криваве побоїще, різанину і концтабори в Серебреніці.
В списку підозрюваних у причетності до Ірансько-Українсько- Балканської контрабандистської дуги зазнаються “Тюменьнафта”, “Синтез Ойл“, філія, якої знаходиться в Україні і керівник котрої нині знаходиться під слідством в Італії за перемитництво зброї на Балкани, а також деякі структури нинішнього державного акціонерного товариства “Укрнафтопродукт”. Зокрема: “Ексімнафтопродукт” (Одеса) та “Кримнафтопродукт”. До речі “Ексімнафтопродукт” тісно пов’язаний з “Морським транспортним банком”, керівник, якого все ж той горезвісний Жуков і банк якого один час був навіть головним реєстратором “Ексімнафтопродукту”. Картину доповнюють інші особи – рада директорів “Укрнафтопродукту”: А.Деркач, Ю.Шумахер, С.Зайцев, П. Лісіцин.
Останні три представляють компанію “Синтез” та кіпріотську фірму “Бевало Інвестмент Лімітед”.
Однак найголовніше, що дивує численних політиків, журналістів, та й простий люд, що в той час за “Чорними Польотами” і побоїщами у Серебреніці вже пильно стежили космічні підрозділи Американського Національного Агентства Безпеки: “Сателейт Дата Систем КН-8, КН-9, КН-11; “Сігнал Інтелледженс”, радарна система “ВЕГА”, “Інтелледжнс Коммюнікейшн, та російські супутники: ”ЗІРКОН”, “КОМЕТА”,”ЯНТАР”, та чимало інших спецслужб і чому ж тоді світова громадськість залишила жителів Сребреніци та нідерландський батальйон на призволяще?
Як на мене, то перше інтерв'ю з працівником Нідерландського інституту військової документації Кеесом Віібесом, щодо причетності українських нафтових ділків до їх постачання в ембарговий період ООН зброї на Балкани за допомогою транспортних літаків Ірану викликали, дещо контраверсійну, реакцію. Ні, це не означає, що до слів представника Нідерладського інституту виникають якісь сумніви . Але я попрохав більш аргументовані факти .
Ось вони!!!
“4-го вересня 1992-го року ЦРУ представило Раді спецслужб Нідерландів документацію про перший експорт зброї в Загреб з Тегерану літаком “Боїнг 747” компанії “Іран Еар”. Про приземлення цього літака в Загребі президент США Буш ( старший) відразу поінформував спеціального представника ООН Лорда Оуена, а той у свою чергу висловив протест владам Боснії та Хорватії. Іранський літак не розпаковуючись розвернувся назад до Тегерану.
Наступна аналогічна спроба із зброєю (закамуфльована під гуманітарну допомогу) на борту 747–го боїнга з Тегерану відбулась 29-го, 30-го жовтня через Саудівську Аравію. Однак про цей хід стало відомо “Британському об'єднаному розвідувальному комітетові” і особисто його шефові Невіллю-Дждонсону та німецькій спецслужбі BND. Операція була знову зірвана.
Після цього Організацією Об'єднаних Націй була оголошена “зона заборонених польотів”.
Далі, документи представлені працівником Нідерландського інституту військової документації вказують на те, що після таємних переговорів на початку квітня 1993-го між президентом Ірану Алі Акбаром Рафсанджані та боснійським президентом Ізетбеговічем третя спроба іранців забезпечити зброєю своїх братів по вірі – боснійських мусульман удалася . Велика порція старих “автоматів калашникова – 47” з арсеналів країн колишнього “Варшавського договору” через Туреччину таки потрапила на Балкани. А вже 16 травня в боснійському селі Ахмічі (ценр Боснії) відбулись жорстокі військові конфлікти між боснійцями і хорватами.
4-го травня в загребський “Плесо аеропорт” прибуває родич президента Ірану й член його уряду Алі Акбар Велаятті , який далі прямує в Сараєво і там одержує від боснійського лідера Ізетбеговіча чек на один мільйон доларів.
Через два дні інформацію про цю оборудку, яку вдалося перехопити західним спецслужбам, Головне Розвідувальне Управління Росії (ГРУ)передало в Москву і в Бєлград. А згодом через три роки під час слухань Конгресу США, ЦРУ підтвердило ці дані .
Після цього серед учасників незаконного перемитництва зброї на Балкани, яку західні спецслужби назвали “Blak Fligts” (Чорні Польоти) з'являються Болгарія , Румунія і … Україна.
“Легенда” така: Іран, начебто купує в російських та українських нафтових компаній необхідне для нафтогонів устаткування: цистерни, крани, вимірюальні прилади, але як згодом виявляється вантажить серед іншого і зброю. Тому на південь України , як стверджує працівник Нідерландського інституту військової документації, від 1994-го року двічі на тиждень в Україну прибувало по два транспортні літаки “Геркулес Ц-130” (Hercules C 130). За одержання військової амуніції з України в Боснію відповідав сімейний клан боснійського мусульманина Хасана Ченгіча.
А згодом світ довідався про криваве побоїще, різанину і концтабори в Серебреніці.
В списку підозрюваних у причетності до Ірансько-Українсько- Балканської контрабандистської дуги зазнаються “Тюменьнафта”, “Синтез Ойл“, філія, якої знаходиться в Україні і керівник котрої нині знаходиться під слідством в Італії за перемитництво зброї на Балкани, а також деякі структури нинішнього державного акціонерного товариства “Укрнафтопродукт”. Зокрема: “Ексімнафтопродукт” (Одеса) та “Кримнафтопродукт”. До речі “Ексімнафтопродукт” тісно пов’язаний з “Морським транспортним банком”, керівник, якого все ж той горезвісний Жуков і банк якого один час був навіть головним реєстратором “Ексімнафтопродукту”. Картину доповнюють інші особи – рада директорів “Укрнафтопродукту”: А.Деркач, Ю.Шумахер, С.Зайцев, П. Лісіцин.
Останні три представляють компанію “Синтез” та кіпріотську фірму “Бевало Інвестмент Лімітед”.
Однак найголовніше, що дивує численних політиків, журналістів, та й простий люд, що в той час за “Чорними Польотами” і побоїщами у Серебреніці вже пильно стежили космічні підрозділи Американського Національного Агентства Безпеки: “Сателейт Дата Систем КН-8, КН-9, КН-11; “Сігнал Інтелледженс”, радарна система “ВЕГА”, “Інтелледжнс Коммюнікейшн, та російські супутники: ”ЗІРКОН”, “КОМЕТА”,”ЯНТАР”, та чимало інших спецслужб і чому ж тоді світова громадськість залишила жителів Сребреніци та нідерландський батальйон на призволяще?
