Прага, 15 травня 2002 – Створення під час останньої наради союзу НАТО в Рейк’явіку нової ради «НАТО-Росія» у рамках оборонного союзу, а також американсько-російський самміт у Москві, на якому очікують підписання угоди про скорочення ядерних арсеналів США і Росії – ці теми нині домінують на сторінках західної преси.
Коментуючи дві вище згадані події, газета «Нью-Йорк таймс» у редакційній статті стверджує наближення, за її словами, «конструктивної і потенційно історичної нової ери» у взаєминах між Росією й Заходом. Вперше Москва матиме вплив на рішення оборонного союзу зокрема, в таких ділянках, як миротворчі місії, антитерористичні акції, непоширення озброєнь і спільні заходи у критичних, непередбачених ситуаціях.
Проте, як підкреслює далі «Нью-Йорк таймс», це не означає членства Росії у НАТО й оборонний союз залишає за собою право приймати нових членів або вирішувати справу воєнних операцій на території Європи або в інших частинах світу.
Поки що поборюючи економічні труднощі і намагаючись запровадити законність, Росія, як вважає газета, нині є демократичною країною, яка наближається до Європи і до Сполучених Штатів. Звичайно, важливі розходження між сторонами залишаються, веде далі газета, особливо у справі ядерної співпраці Москви з Іраном і деяких симпатій до режиму Саддама Хусейна в Іраку. Проте, як сподівається на закінчення «Нью-Йорк таймс», останні зусилля обох лідерів (тобто Буша і Путіна) спрямовані у властивому напрямку.
Інша американська газета «Чікаґо трібюн» містить коментар Катріни ванден Гойвел і професора Нью-Йоркського університету, фахівця від російських справ Стефена Коена, які аналізують перспективи розвитку американсько-російських взаємин. Попри нинішнє зближення сторін, зокрема створення ради «НАТО-Росія» і самміту Буш-Путін наступного тижня, двобічні взаємини, на думку авторів, залишаються під загрозою у зв’язку, за їхніми словами, із небезпечною політикою адміністрації США. Далі, як вважають автори, вклад Росії у керовану США антитерористичну акцію перевершив зусилля усіх союзників США разом узятих. Москва представила розвідувальні дані й аеродроми радянських часів на території Середньої Азії. Але нині, ведуть далі Ванден Гойвел і Коен, багато росіян розмірковують – що вони отримають взамін. Тим часом США в однобічному порядку відмовилися від договору 72-го року про стратегічні озброєння, відмовилися допомогти скоротити російські зовнішні борги і відмовляються переглянути інші положення своєї політики щодо Росії. Тепер, як вважають на закінчення автори, росіяни побоюються, що це «фіктивне партнерство» може не потривати довго.
Коментуючи дві вище згадані події, газета «Нью-Йорк таймс» у редакційній статті стверджує наближення, за її словами, «конструктивної і потенційно історичної нової ери» у взаєминах між Росією й Заходом. Вперше Москва матиме вплив на рішення оборонного союзу зокрема, в таких ділянках, як миротворчі місії, антитерористичні акції, непоширення озброєнь і спільні заходи у критичних, непередбачених ситуаціях.
Проте, як підкреслює далі «Нью-Йорк таймс», це не означає членства Росії у НАТО й оборонний союз залишає за собою право приймати нових членів або вирішувати справу воєнних операцій на території Європи або в інших частинах світу.
Поки що поборюючи економічні труднощі і намагаючись запровадити законність, Росія, як вважає газета, нині є демократичною країною, яка наближається до Європи і до Сполучених Штатів. Звичайно, важливі розходження між сторонами залишаються, веде далі газета, особливо у справі ядерної співпраці Москви з Іраном і деяких симпатій до режиму Саддама Хусейна в Іраку. Проте, як сподівається на закінчення «Нью-Йорк таймс», останні зусилля обох лідерів (тобто Буша і Путіна) спрямовані у властивому напрямку.
Інша американська газета «Чікаґо трібюн» містить коментар Катріни ванден Гойвел і професора Нью-Йоркського університету, фахівця від російських справ Стефена Коена, які аналізують перспективи розвитку американсько-російських взаємин. Попри нинішнє зближення сторін, зокрема створення ради «НАТО-Росія» і самміту Буш-Путін наступного тижня, двобічні взаємини, на думку авторів, залишаються під загрозою у зв’язку, за їхніми словами, із небезпечною політикою адміністрації США. Далі, як вважають автори, вклад Росії у керовану США антитерористичну акцію перевершив зусилля усіх союзників США разом узятих. Москва представила розвідувальні дані й аеродроми радянських часів на території Середньої Азії. Але нині, ведуть далі Ванден Гойвел і Коен, багато росіян розмірковують – що вони отримають взамін. Тим часом США в однобічному порядку відмовилися від договору 72-го року про стратегічні озброєння, відмовилися допомогти скоротити російські зовнішні борги і відмовляються переглянути інші положення своєї політики щодо Росії. Тепер, як вважають на закінчення автори, росіяни побоюються, що це «фіктивне партнерство» може не потривати довго.
