Будапешт, 23 травня 2002 – 22 травня інтеграційна комісія угорського парламенту ухвалив кандидатуру Ласло Ковача на посаду міністра закордонних справ цієї країни. Відомий угорський політик досить добре обізнаний з проблемами українсько-угорської співпраці і тому його призначення оцінюється в деяких політичних колах Угорщини, як вельми своєчасне.
Нинішній голова угорської Соціалістичної партії Ласло Ковач, яскрава особистість якого зіграла не останню роль у перемозі цього об’єднання на останніх парламентських виборах в Угорщині, аж ніяк не являється новачком у дипломатії.
З 1994 до 1998 року він уже очолював Міністерство закордонних справ у складі урядової коаліції соціалістів та вільних демократів.
Звісно, що й Україна для нього не є такою собі загадковою «терра інкогніто». Ласло Ковач неодноразово відвідував Київ з офіційними візитами і особисто знайомий з багатьма відомими українськими політиками першої величини - Кучмою, Зленком, Удовенком, Олександром Морозом, а також Борисом Тарасюком, опальним міністром закордонних справ, який також бував із відповідними візитами у Будапешті.
Не слід забувати, що Ковач, донедавна голова найбільшої опозиційної партії в Угорщині, так би мовити, по роду своєї діяльності і згідно з дипломатичним етикетом, зустрічався з новопризначеними українськими дипломатами високого рангу, які мають про нього думку, як про людину з гострим аналітичним розумом і здібностями організатора.
Представники лівоцентристських угорських видань, зазвичай, традиційно бувають на брифінгах в українському посольстві. Звідси, очевидно, і добра поінформованість тих же соціалістів про становище двосторонніх відносин між двома країнами.
Втім, не слід наразі і переоцінювати і можливості окремої особи, навіть, якщо вона займає не саму останню сходинку у політичній ієрархії даної держави. Адже, майбутній міністр закордонних справ, насамперед, буде командною людиною в уряді лівих-лібералів на чолі з Петером Медіші, а кабінет-міністрів , в першу чергу, опікуватиметься інтересами країни.
Основними завданнями історичної ваги зовнішньополітичного відомства Ласло Ковач, наприклад, назвав завершення євроатлантичної інтеграції. І це зрозуміло, бо це майбутнє Угорщина пов’язує з цивілізованою Європою.
Разом із тим, майбутній керівник угорського МЗС виділив у ранг першочергових пріоритетів зміцнення регіональної безпеки, яку неможливо уявити собі без участі України. Не виключено, що останню можуть долучити і до співпраці у рамках роботи Вишеградської четвірки, ініціатором створення якої у свій час виступила Угорщина і котра такої можливості щодо Києва аж ніяк не виключає.
Особливою турботою угорського зовнішньополітичного відомства Ковач називає піклування справами закордонних угорських меншин, у тому числі на Україні, кількістю майже 170 тисяч осіб .
Отже, із великою вірогідністю можна говорити, що український напрямок угорської політики за Ласло Ковача набуде куди чіткіших обрисів, ніж досі.
Нинішній голова угорської Соціалістичної партії Ласло Ковач, яскрава особистість якого зіграла не останню роль у перемозі цього об’єднання на останніх парламентських виборах в Угорщині, аж ніяк не являється новачком у дипломатії.
З 1994 до 1998 року він уже очолював Міністерство закордонних справ у складі урядової коаліції соціалістів та вільних демократів.
Звісно, що й Україна для нього не є такою собі загадковою «терра інкогніто». Ласло Ковач неодноразово відвідував Київ з офіційними візитами і особисто знайомий з багатьма відомими українськими політиками першої величини - Кучмою, Зленком, Удовенком, Олександром Морозом, а також Борисом Тарасюком, опальним міністром закордонних справ, який також бував із відповідними візитами у Будапешті.
Не слід забувати, що Ковач, донедавна голова найбільшої опозиційної партії в Угорщині, так би мовити, по роду своєї діяльності і згідно з дипломатичним етикетом, зустрічався з новопризначеними українськими дипломатами високого рангу, які мають про нього думку, як про людину з гострим аналітичним розумом і здібностями організатора.
Представники лівоцентристських угорських видань, зазвичай, традиційно бувають на брифінгах в українському посольстві. Звідси, очевидно, і добра поінформованість тих же соціалістів про становище двосторонніх відносин між двома країнами.
Втім, не слід наразі і переоцінювати і можливості окремої особи, навіть, якщо вона займає не саму останню сходинку у політичній ієрархії даної держави. Адже, майбутній міністр закордонних справ, насамперед, буде командною людиною в уряді лівих-лібералів на чолі з Петером Медіші, а кабінет-міністрів , в першу чергу, опікуватиметься інтересами країни.
Основними завданнями історичної ваги зовнішньополітичного відомства Ласло Ковач, наприклад, назвав завершення євроатлантичної інтеграції. І це зрозуміло, бо це майбутнє Угорщина пов’язує з цивілізованою Європою.
Разом із тим, майбутній керівник угорського МЗС виділив у ранг першочергових пріоритетів зміцнення регіональної безпеки, яку неможливо уявити собі без участі України. Не виключено, що останню можуть долучити і до співпраці у рамках роботи Вишеградської четвірки, ініціатором створення якої у свій час виступила Угорщина і котра такої можливості щодо Києва аж ніяк не виключає.
Особливою турботою угорського зовнішньополітичного відомства Ковач називає піклування справами закордонних угорських меншин, у тому числі на Україні, кількістю майже 170 тисяч осіб .
Отже, із великою вірогідністю можна говорити, що український напрямок угорської політики за Ласло Ковача набуде куди чіткіших обрисів, ніж досі.
