Київ, 27 травня 2002 -
Надія Шерстюк
Як Ви могли б охарактеризувати постать Петра Шелеста, і який він мав вплив на соціальне, економічне і культурне життя Української РСР?
Володимир Скуратівський
Петро Шелест людина особлива. Він чимало зробив для України, але одночасно він залишався продукатором комуністичної системи.. Він був одним з ініціаторів усунення Микити Хрущова та висунення на генсека Брежнєва. Але, як це завжди трапляється, його висуванець унеможливив керування Шелеста в Україні. За цим, звичайно, стояли і Суслов і його колишній родич, ідеолог Маланчук, про якого , коли той був секретарем у Львові, Шелест сказав так:”Маланчук під кожним кущем бачить націоналіста.” Сталося так, що вийшла книга “Україна наша радянська” – скорочено “УНР”, яка стала причиною для звільнення. Звинувачували, що це було зроблено свідомо, що за цим стояли певні кола, які хотіли усунути Шелеста. Але він хоч і був царьком в Україні, все ж таки намагався щось зробити для своєї республіки. Петро Шелест не був свідомим українцем, як на мене. Коли Іван Дзюба написав трактат “Інтернаціоналізм чи русифікація” із зверненням до Шелеста й Щербицького, він не пішов на захист, хоча б і міг це зробити. Отже особа Шелеста подвоєна. З одного боку, він начебто був небайдужим до українізації, а з іншого – цілковито підтримував кремлівських посіпак. Діяльність Шелеста, коли він стояв біля керма, ще заслуговує прискіпливого аналізу. Коли Шелест виступив із знаменитою доповіддю на з’їзді письменників, вона надихнула нас на розвій української мови та культури, але коли розпочалися репресії, він не виявив мужності захистити шестидесятників. Хоч із погляду історичного часу він стояв вище Щербицького і своїх попередників.
Надія Шерстюк
Які позитивні і негативні риси цієї особистості Ви могли б відокремити й проілюструвати якимось прикладами?
Володимир Скуратівський
В Україні при Шелестові розпочалося народження шестидесятників, це позитив. Але я вже сказав про Івана Дзюбу, коли над ним і не тільки над ним розпочалися репресивні акції, Шелест залишився в тіні, хоча міг допомогти, бо в Союзі він мав дуже вагому роль. Але він не зробив нічого – боявся втратити своє крісло, хоча зрештою так і сталося. Тобто було балансування – вижити чи щось зробити. В кінцевому результаті це балансування привело до того, що він втратив авторитет у народі.
Надія Шерстюк
Чи мали часи його правління якийсь вплив на сучасну історію України?
Володимир Скуратівський
Так, бо потепління, яке було при Хрущові, дало можливість проявити національну самосвідомість самому Шелестові. Цей час народив потужний вплив шестидесятників, які вплинули потім на семидесятників. Сьогодні була б бажано, щоб керівники нашої держави хоча б трошки дотяглися до Шелеста. В сучасній ситуації Шелест зробив би набагато більше ніж роблять сучасні керівники, коли не знають, чи спрацювала національна ідея – мовне питання, питання культури. Усе це залишається якось на стороні, хоча зараз можна було б зробити набагато більше, ніж у його добу. Тому приклад Шелеста, хоч він і маленький, говорить про те, що державним керівництвом повинні займатися люди з національною свідомістю, бо зараз ми топчемося на місці, як і за добу шелеста.
Надія Шерстюк
Як Ви могли б охарактеризувати постать Петра Шелеста, і який він мав вплив на соціальне, економічне і культурне життя Української РСР?
Володимир Скуратівський
Петро Шелест людина особлива. Він чимало зробив для України, але одночасно він залишався продукатором комуністичної системи.. Він був одним з ініціаторів усунення Микити Хрущова та висунення на генсека Брежнєва. Але, як це завжди трапляється, його висуванець унеможливив керування Шелеста в Україні. За цим, звичайно, стояли і Суслов і його колишній родич, ідеолог Маланчук, про якого , коли той був секретарем у Львові, Шелест сказав так:”Маланчук під кожним кущем бачить націоналіста.” Сталося так, що вийшла книга “Україна наша радянська” – скорочено “УНР”, яка стала причиною для звільнення. Звинувачували, що це було зроблено свідомо, що за цим стояли певні кола, які хотіли усунути Шелеста. Але він хоч і був царьком в Україні, все ж таки намагався щось зробити для своєї республіки. Петро Шелест не був свідомим українцем, як на мене. Коли Іван Дзюба написав трактат “Інтернаціоналізм чи русифікація” із зверненням до Шелеста й Щербицького, він не пішов на захист, хоча б і міг це зробити. Отже особа Шелеста подвоєна. З одного боку, він начебто був небайдужим до українізації, а з іншого – цілковито підтримував кремлівських посіпак. Діяльність Шелеста, коли він стояв біля керма, ще заслуговує прискіпливого аналізу. Коли Шелест виступив із знаменитою доповіддю на з’їзді письменників, вона надихнула нас на розвій української мови та культури, але коли розпочалися репресії, він не виявив мужності захистити шестидесятників. Хоч із погляду історичного часу він стояв вище Щербицького і своїх попередників.
Надія Шерстюк
Які позитивні і негативні риси цієї особистості Ви могли б відокремити й проілюструвати якимось прикладами?
Володимир Скуратівський
В Україні при Шелестові розпочалося народження шестидесятників, це позитив. Але я вже сказав про Івана Дзюбу, коли над ним і не тільки над ним розпочалися репресивні акції, Шелест залишився в тіні, хоча міг допомогти, бо в Союзі він мав дуже вагому роль. Але він не зробив нічого – боявся втратити своє крісло, хоча зрештою так і сталося. Тобто було балансування – вижити чи щось зробити. В кінцевому результаті це балансування привело до того, що він втратив авторитет у народі.
Надія Шерстюк
Чи мали часи його правління якийсь вплив на сучасну історію України?
Володимир Скуратівський
Так, бо потепління, яке було при Хрущові, дало можливість проявити національну самосвідомість самому Шелестові. Цей час народив потужний вплив шестидесятників, які вплинули потім на семидесятників. Сьогодні була б бажано, щоб керівники нашої держави хоча б трошки дотяглися до Шелеста. В сучасній ситуації Шелест зробив би набагато більше ніж роблять сучасні керівники, коли не знають, чи спрацювала національна ідея – мовне питання, питання культури. Усе це залишається якось на стороні, хоча зараз можна було б зробити набагато більше, ніж у його добу. Тому приклад Шелеста, хоч він і маленький, говорить про те, що державним керівництвом повинні займатися люди з національною свідомістю, бо зараз ми топчемося на місці, як і за добу шелеста.
