Прага, 28 травня 2002 – Увага західної преси і далі зосереджена на індійсько-пакистанському конфлікті, який, як побоюються західні лідери, може перерости в локальну ядерну війну. Оглядачі звинувачують обидві сторони у нагнітанні напруження і залякуванні противника. Недавній візит Буша до Москви і його домовленості з Путіним теж залишаються у центрі уваги коментаторів.
Коментуючи ситуацію в районі індійсько-пакистанського кордону, оглядач газети «Уолл-Стріт джорнел» Джордж Мелоун підкреслює, що відповідальність за ескалацію індійсько-пакистанського конфлікту лягає на обидві ядерні країни. Передусім, на думку автора, Індія не вміє ладити з місцевими етнічними конфліктами. Міжнародні правозахисні групи гостро критикують Індію за застосування військової сили для придушення ісламського сепаратистського руху в Кашмірі. Звідти надходять повідомлення про убивства, тортури в поліції й зґвалтування. Усе це послужило причиною радикалізації настроїв серед мусульманського населення Кашміру.
Далі автор складає вину і на Пакистан, який твердить, що він нібито надає лише моральну підтримку ісламським сепаратистам Кашміру. Тим часом існують докази, що Ісламабад надсилає туди зброю, гроші й бойовиків. Однак, коментатор підкреслює, що насправді Пакистан, який протягом останніх десятиліть програв Індії аж три війни, не зацікавлений у четвертій.
Це стид, пише на закінчення Джордж Мелоун, що дві країни досі не можуть закопати свої сокири, тобто припинити ворожнечу, яка блокує соціально-економічний розвиток, закордонні інвестиції і тримає обидві країни у крайній убогості.
Тим часом оглядач французької газети «Ле Монд» Данієль Верне, коментуючи недавні домовленості президента США Буша з російським керівником Путіним у справі скорочення ядерних арсеналів і поширення НАТО на Схід, підкреслює, що остання проблема, тобто поширення НАТО, не повинно турбувати Москву, бо кожне чергове поширення приносить Росії щораз нові поступки з боку Заходу. Однак, Росія досі не отримала те, чого вона вже тривалий час домагається: права вето у рішеннях Заходу. Так втручання НАТО у краї Косово свого часу на деякий час охолодило взаємини з Росією, яка тоді виступила проти, послабивши тоді формулу НАТО «19 плюс 1».
Проте нещодавно створена рада НАТО-Росія, як вважає автор, хоча не вчинила Росію членом оборонного союзу, все ж таки у багатьох важливих ділянках зблизила сторони.
Коментуючи ситуацію в районі індійсько-пакистанського кордону, оглядач газети «Уолл-Стріт джорнел» Джордж Мелоун підкреслює, що відповідальність за ескалацію індійсько-пакистанського конфлікту лягає на обидві ядерні країни. Передусім, на думку автора, Індія не вміє ладити з місцевими етнічними конфліктами. Міжнародні правозахисні групи гостро критикують Індію за застосування військової сили для придушення ісламського сепаратистського руху в Кашмірі. Звідти надходять повідомлення про убивства, тортури в поліції й зґвалтування. Усе це послужило причиною радикалізації настроїв серед мусульманського населення Кашміру.
Далі автор складає вину і на Пакистан, який твердить, що він нібито надає лише моральну підтримку ісламським сепаратистам Кашміру. Тим часом існують докази, що Ісламабад надсилає туди зброю, гроші й бойовиків. Однак, коментатор підкреслює, що насправді Пакистан, який протягом останніх десятиліть програв Індії аж три війни, не зацікавлений у четвертій.
Це стид, пише на закінчення Джордж Мелоун, що дві країни досі не можуть закопати свої сокири, тобто припинити ворожнечу, яка блокує соціально-економічний розвиток, закордонні інвестиції і тримає обидві країни у крайній убогості.
Тим часом оглядач французької газети «Ле Монд» Данієль Верне, коментуючи недавні домовленості президента США Буша з російським керівником Путіним у справі скорочення ядерних арсеналів і поширення НАТО на Схід, підкреслює, що остання проблема, тобто поширення НАТО, не повинно турбувати Москву, бо кожне чергове поширення приносить Росії щораз нові поступки з боку Заходу. Однак, Росія досі не отримала те, чого вона вже тривалий час домагається: права вето у рішеннях Заходу. Так втручання НАТО у краї Косово свого часу на деякий час охолодило взаємини з Росією, яка тоді виступила проти, послабивши тоді формулу НАТО «19 плюс 1».
Проте нещодавно створена рада НАТО-Росія, як вважає автор, хоча не вчинила Росію членом оборонного союзу, все ж таки у багатьох важливих ділянках зблизила сторони.
