Київ, 31 травня 2002 - Зараз в Україні жваво обговорюють, і не тільки в політичних колах, а й на вулицях, у міському транспорті, на кухнях, результати виборів керівництва нової Верховної Ради і несподівану для багатьох поразку у перебігу цих виборів блоку “Наша Україна”. Поразку тим більш несподівану, оскільки цей блок у масовій свідомості виступав переможцем виборчих змагань. Отож – тема тижня – що і чому сталося з блоком Віктора Ющенка?
Результати виборів керівництва Верховної Ради України, видається, стали неприємним сюрпризом для багатьох демократів, навіть для самого Віктора Ющенка. Адже з його фракції дезертирувала аж сімка депутатів. Ба більше: голосування за пропозиції про розподіл комітетів, представлені опозиційною “четвіркою”, засвідчили: кількість надійних “багнетів” “Нашої України” скоротилася до 93 депутатів. Можна прогнозувати, що ця кількість скорочуватиметься і далі, стабілізувавшись десь на цифрі 85-90 парламентаріїв.
Що ж відбувається з міжпартійним блоком, підтриманим чвертю виборців, блоком, котрий у масовій свідомості однозначно фігурував як переможець виборчих перегонів? А коїться з “Нашою Україною” те, про що попереджали незалежні аналітики наприкінці минулого року, перед початком передвиборчої кампанії. Надмірна кількість таких собі “політиків від бізнесу” у списку блоку за реальних українських обставин не могла не спрацювати негативно. Бізнесмен за своєю природою дбає насамперед про збереження й примноження капіталів, про успіх ділових стосунків. Навіть у суто демократичних країнах поєднувати бізнес і політику – річ дуже складна. Тим більше – в Україні. Тим більше – бізнес й опозиційну політику. Відтак цілком закономірно більшість політбізнесменів кинулася геть із лав “Нашої України”, як тільки стала зрозумілою неминучість переходу цього блоку в опозицію до президентської адміністрації. Так само закономірною була відмова майже сотні “незалежних” депутатів, котрі пройшли у мажоритарних округах, від своєї “незалежності” на користь приєднання до “партії влади”. Справі не зарадить створення спеціальних слідчих комісій з питань тиску на депутатів і їхнього підкупу, на чому наполягає “Наша Україна”.
Утім, як тільки переможці – фракції “єдиноукраїнців” та об‘єднаних соціал-демократів – почнуть ділити приз, тобто спершу парламентські комітети, а восени – бюджетний пиріг, неминучим стає розкол у пропрезидентському середовищі, де зараз зібралася майже вся бізнес-еліта України. Надто різні інтереси у цієї публіки. Надто вже дикий, неєвропейський ринок в Українській державі.
І, щоб він став цивілізованим, правила гри на ньому мають задавати не самі нувориші, а професійні політики. Котрі, на жаль, не становлять більшості у новій Верховній Раді – внаслідок і помилок демократів при формуванні виборчих списків, і наївності виборців, котрі голосували за “незалежних” кандидатів.
Результати виборів керівництва Верховної Ради України, видається, стали неприємним сюрпризом для багатьох демократів, навіть для самого Віктора Ющенка. Адже з його фракції дезертирувала аж сімка депутатів. Ба більше: голосування за пропозиції про розподіл комітетів, представлені опозиційною “четвіркою”, засвідчили: кількість надійних “багнетів” “Нашої України” скоротилася до 93 депутатів. Можна прогнозувати, що ця кількість скорочуватиметься і далі, стабілізувавшись десь на цифрі 85-90 парламентаріїв.
Що ж відбувається з міжпартійним блоком, підтриманим чвертю виборців, блоком, котрий у масовій свідомості однозначно фігурував як переможець виборчих перегонів? А коїться з “Нашою Україною” те, про що попереджали незалежні аналітики наприкінці минулого року, перед початком передвиборчої кампанії. Надмірна кількість таких собі “політиків від бізнесу” у списку блоку за реальних українських обставин не могла не спрацювати негативно. Бізнесмен за своєю природою дбає насамперед про збереження й примноження капіталів, про успіх ділових стосунків. Навіть у суто демократичних країнах поєднувати бізнес і політику – річ дуже складна. Тим більше – в Україні. Тим більше – бізнес й опозиційну політику. Відтак цілком закономірно більшість політбізнесменів кинулася геть із лав “Нашої України”, як тільки стала зрозумілою неминучість переходу цього блоку в опозицію до президентської адміністрації. Так само закономірною була відмова майже сотні “незалежних” депутатів, котрі пройшли у мажоритарних округах, від своєї “незалежності” на користь приєднання до “партії влади”. Справі не зарадить створення спеціальних слідчих комісій з питань тиску на депутатів і їхнього підкупу, на чому наполягає “Наша Україна”.
Утім, як тільки переможці – фракції “єдиноукраїнців” та об‘єднаних соціал-демократів – почнуть ділити приз, тобто спершу парламентські комітети, а восени – бюджетний пиріг, неминучим стає розкол у пропрезидентському середовищі, де зараз зібралася майже вся бізнес-еліта України. Надто різні інтереси у цієї публіки. Надто вже дикий, неєвропейський ринок в Українській державі.
І, щоб він став цивілізованим, правила гри на ньому мають задавати не самі нувориші, а професійні політики. Котрі, на жаль, не становлять більшості у новій Верховній Раді – внаслідок і помилок демократів при формуванні виборчих списків, і наївності виборців, котрі голосували за “незалежних” кандидатів.
