Белград, 4 червня 2002 – У Сербії уже кілька місяців триває парламентська криза, а перебудова її стосунків з Чорногорією також застряла в процедуральних хащах
Процес перебудови Югославії, згідно з угодою, яку підписано 15 березня, мав завершитися у червні. Проте, досі завершився лише перший етап: ухвалення угоди парламентами Югославії, Сербії і Чорногорії. Ще не сформовано навіть комісію, яка має підготувати проект Конституційної хартії. Голова союзного Парламенту Драґолюб Мічунович протягом вихідних висловив сподівання, що це буде зроблено до кінця літа. Отож, нову співдружність не буде проголошено ні у червні ні у вересні. Белград і Подґоріца не можуть дійти згоди щодо складу комісії, яка має підготувати згадану Хартію. Сербська сторона намагається призначити до комісії прихильників централізації; чорногорська виступає за додержування принципу рівноправності двох республік.
Скептики кажуть, що процес може прискорити лише “політичний батіг” Європейського союзу, який і досі був ефективною зброєю в руках Хав’єра Солани. Іншими словами, серби і чорногорці дійдуть згоди щойно тоді, коли посередник з Брюсселя ультимативно визначить остаточну дату для реалізації белградської угоди.
Щодо справ в самій Сербії, тут діяльність Парламенту заблокувала обструкція. Депутати опозиції й партії президента Воїслава Коштуніци бойкотують сесії й таким чином гальмують ухвалення реформаторських законів. Тому правляча коаліція постановила змінити процедуру.
Запропонованими змінами передбачається, щоби Парламент ухвалював повноважні постанови лише одною третиною голосів, а не половиною, як це було досі. Опоненти уряду кажуть, що це політичне насильство правлячої меншини. Абсурдність ситуації в тому, що Коштуніца, після розірвання союзу з прем’єр-міністром Зораном Джінджичем, не хоче сформувати коаліцію з опозицією, бо це знизило б його рейтинг і в країні і за кордоном. Отож, ніхто немає необхідної більшості, а усі бояться дострокових виборів.
Окремі громадські діячі вважають, що й цю справу можна врегулювати лише за допомогою Європи, а це значить – свого роду арбітражем ОБСЄ. Прем’єр Джінджич у відповідь на це каже, що неприпустимо лік від кожної недуги, та навіть від звичайного кашлю, шукати від Європи.
Важко сказати чи блокада Парламенту лише звичайний кашель а чи це початок важчої недуги.
Процес перебудови Югославії, згідно з угодою, яку підписано 15 березня, мав завершитися у червні. Проте, досі завершився лише перший етап: ухвалення угоди парламентами Югославії, Сербії і Чорногорії. Ще не сформовано навіть комісію, яка має підготувати проект Конституційної хартії. Голова союзного Парламенту Драґолюб Мічунович протягом вихідних висловив сподівання, що це буде зроблено до кінця літа. Отож, нову співдружність не буде проголошено ні у червні ні у вересні. Белград і Подґоріца не можуть дійти згоди щодо складу комісії, яка має підготувати згадану Хартію. Сербська сторона намагається призначити до комісії прихильників централізації; чорногорська виступає за додержування принципу рівноправності двох республік.
Скептики кажуть, що процес може прискорити лише “політичний батіг” Європейського союзу, який і досі був ефективною зброєю в руках Хав’єра Солани. Іншими словами, серби і чорногорці дійдуть згоди щойно тоді, коли посередник з Брюсселя ультимативно визначить остаточну дату для реалізації белградської угоди.
Щодо справ в самій Сербії, тут діяльність Парламенту заблокувала обструкція. Депутати опозиції й партії президента Воїслава Коштуніци бойкотують сесії й таким чином гальмують ухвалення реформаторських законів. Тому правляча коаліція постановила змінити процедуру.
Запропонованими змінами передбачається, щоби Парламент ухвалював повноважні постанови лише одною третиною голосів, а не половиною, як це було досі. Опоненти уряду кажуть, що це політичне насильство правлячої меншини. Абсурдність ситуації в тому, що Коштуніца, після розірвання союзу з прем’єр-міністром Зораном Джінджичем, не хоче сформувати коаліцію з опозицією, бо це знизило б його рейтинг і в країні і за кордоном. Отож, ніхто немає необхідної більшості, а усі бояться дострокових виборів.
Окремі громадські діячі вважають, що й цю справу можна врегулювати лише за допомогою Європи, а це значить – свого роду арбітражем ОБСЄ. Прем’єр Джінджич у відповідь на це каже, що неприпустимо лік від кожної недуги, та навіть від звичайного кашлю, шукати від Європи.
Важко сказати чи блокада Парламенту лише звичайний кашель а чи це початок важчої недуги.
