Запоріжжя, 7 червня 2002 - Попередній склад парламенту свого часу ухвалив вельми важливий закон України “Про державну підтримку авіабудування”. Шкода, що ухвалення державного документа не завжди означає його дотримання. Так державна підтримка вітчизняного виробника авіадвигунів – ВАТ “Мотор Січ” – обмежилась наявністю на папері.
Про яку державну підтримку може йти мова, якщо стратегічно важливе для України підприємство ВАТ “Мотор Січ” постачає на вітчизняний ринок лише 6%-ів від загального обсягу виробленої продукції? А фінансування нових проектів здійснюється головним чином за рахунок самого підприємства. Приміром, державні витрати на розробку й виробництво “моторівського” двигуна Д-436 Т1 становлять лише 0,2%-ка від необхідного, а двигуна Д-27 – піввідсотка від потреб підприємства. Аналогічна картина простежується й у фінансуванні інших проектів "Мотору". Чимало проблем виникає і з постачанням вузлів та агрегатів, що їх опановує підприємство. Усе це ставить під загрозу зриву виготовлення дослідних моделей запорізьких двигунів. Хоча, за словами голови правління, генерального директора ВАТ “Мотор Січ” В'ячеслава Богуслаєва, - аналогів новим українським літакам із запорізьким “серцем” на разі не існує.
Згадаймо, хоча б, нову модель літака-амфібії “Бє-200”. Унікальність цієї машини не лише у її поліфункціональності, а, насамперед, у тому, що за 12 секунд до цистерн літака можна закачати 12 тонн води. А злетіти ця пташка може, навіть, із півтораметрової хвилі.
Така техніка, без перебільшення, вкрай необхідна країнам із складними кліматичними умовами. Зокрема – для Росії, де понад 60%-ів території належить до так званої “північної зони” із великою кількістю лісових масивів. Так, минулорічні пожежі у тайзі довели, що російському авіапарку не завадило б мати у своєму арсеналі хоча б кілька машин “Бє-200”. До речі, минулого року почалась підготовка відповідних документів для міжнародного сертифікування “Бє-200”. Завершити процес планується вже у 2003-му році.
Інша проблема “моторівців” – податківці, - скаржиться В'ячеслав Богуслаєв. Як досвідчений промисловець, він переконаний, що зниження податкового тиску дозволить підприємству працювати значно ефективніше. І хто нині виграє від того, що за весь український експорт до Росії з вітчизняного виробника стягують 20% ПДВ? Причина єдина, - переконаний пан Богуслаєв: “впливові структури” у Києві не бажають підписувати “Митний союз СНД”.
А без нього Україна щороку втрачає 5-6 мільярдів доларів. Прем’єр-міністр Кінах обіцяв моторівцям подумати щодо врегулювання цього питання. Що ж, думати доведеться серйозно. І не лише пану Кінаху, а й новому складу Парламенту. Якщо за розподілом сфер впливу на українську економіку вистачить часу і для вирішення численних проблем.
Про яку державну підтримку може йти мова, якщо стратегічно важливе для України підприємство ВАТ “Мотор Січ” постачає на вітчизняний ринок лише 6%-ів від загального обсягу виробленої продукції? А фінансування нових проектів здійснюється головним чином за рахунок самого підприємства. Приміром, державні витрати на розробку й виробництво “моторівського” двигуна Д-436 Т1 становлять лише 0,2%-ка від необхідного, а двигуна Д-27 – піввідсотка від потреб підприємства. Аналогічна картина простежується й у фінансуванні інших проектів "Мотору". Чимало проблем виникає і з постачанням вузлів та агрегатів, що їх опановує підприємство. Усе це ставить під загрозу зриву виготовлення дослідних моделей запорізьких двигунів. Хоча, за словами голови правління, генерального директора ВАТ “Мотор Січ” В'ячеслава Богуслаєва, - аналогів новим українським літакам із запорізьким “серцем” на разі не існує.
Згадаймо, хоча б, нову модель літака-амфібії “Бє-200”. Унікальність цієї машини не лише у її поліфункціональності, а, насамперед, у тому, що за 12 секунд до цистерн літака можна закачати 12 тонн води. А злетіти ця пташка може, навіть, із півтораметрової хвилі.
Така техніка, без перебільшення, вкрай необхідна країнам із складними кліматичними умовами. Зокрема – для Росії, де понад 60%-ів території належить до так званої “північної зони” із великою кількістю лісових масивів. Так, минулорічні пожежі у тайзі довели, що російському авіапарку не завадило б мати у своєму арсеналі хоча б кілька машин “Бє-200”. До речі, минулого року почалась підготовка відповідних документів для міжнародного сертифікування “Бє-200”. Завершити процес планується вже у 2003-му році.
Інша проблема “моторівців” – податківці, - скаржиться В'ячеслав Богуслаєв. Як досвідчений промисловець, він переконаний, що зниження податкового тиску дозволить підприємству працювати значно ефективніше. І хто нині виграє від того, що за весь український експорт до Росії з вітчизняного виробника стягують 20% ПДВ? Причина єдина, - переконаний пан Богуслаєв: “впливові структури” у Києві не бажають підписувати “Митний союз СНД”.
А без нього Україна щороку втрачає 5-6 мільярдів доларів. Прем’єр-міністр Кінах обіцяв моторівцям подумати щодо врегулювання цього питання. Що ж, думати доведеться серйозно. І не лише пану Кінаху, а й новому складу Парламенту. Якщо за розподілом сфер впливу на українську економіку вистачить часу і для вирішення численних проблем.
