Прага, 19 червня 2002 – Виборами у Чехії завершився весняний виборчий марафон на європейському континенті. І поки на Заході Європи, у Франції, Нідерландах, Португалії перемогу здобувають праві, виборці на сході, в Чехії та Угорщині, віддають перевагу лівим партіям. Чи дійсно існує ідеологічний розподіл між сходом і заходом Європи, і як це може відбитися на процесі розширення Євросоюзу?
Найдраматичнішим падіння колись дуже міцних лівих було під час виборів у Франції, коли соціалісти програли спочатку президентські, а через місяць ще і парламентські перегони. Вперше за повоєнну історію країни французькі комуністи не матимуть своєї фракції у парламенті. Натомість у колишній східній, а нині центральній Європі, у Чехії, комуністи отримали найбільшу перемогу за понад десять років після падіння комуністичного режиму в країні. Вони вийшли на третє місце у виборчих перегонах, набравши понад 18% голосів.
Але чеські комуністи, незважаючи на зростання їхньої популярності, не матимуть великої ролі на політичній сцені своєї країни. Позицію лідера тут посідають соціал-демократи. Вони, на відміну від комуністів, є прихильниками вступу Чехії до Європейського Союзу, за їхньої підтримки Чеська Республіка стала членом НАТО. Комуністи традиційно виступають проти обох інституцій. Критично по відношенню до ЄС були налаштовані і чеські праві, але виборці не підтримали Громадянсько демократичну партію колишнього прем’єра Вацлава Клауса, який був змушений піти в опозицію.
В Угорщині до влади прийшла ліво-ліберальна коаліція під проводом соціалістичного кандидата Петера Медьєші. Ïї перемогу фінансові ринки привітали, бо саме на колишніх комуністів вони покладають тепер надію на стабільний економічний розвиток та швидкий вступ до Європейського союзу. Колишні комуністи обіцяють збільшити роль приватного сектора, лібералізувати енергетичну галузь, скоротити податки та реструктурувати систему соціальної підтримки.
Як зазначають оглядачі, ліві партії у східній Європі передусім прагматичні. Ïхня соціалістична ідеологія обмежена невеликими коштами бюджету, що не дозволяють великих соціальних витрат, та бажанням якомога швидше приєднатися до Європейського Союзу. Винятком тут може бути хіба що Словаччина, де якщо перемогу на виборах восени здобуде ліва партія колишнього прем’єра Владіміра Мечіара, країна може не потрапити ані до НАТО, ані до Європейського Союзу.
Незважаючи на відмінності у результатах виборів у східній та західній Європі, аналітики зауважують і багато спільного. І на сході і на заході табір центристів виглядає розмитим, а боротьба тепер ведеться між лівим і правим політичним флангом. І як зазначив польський політолог Анжей Ричард в інтерв'ю британському щоденникові Файненшиал таймс, тепер, коли східна Європа незабаром приєднається до Європейського Союзу, дебати більше зосереджуються навколо природи ЄС. Ліві виступають за більшу інтеґрацію, а праві проти цього, так само, як це відбувається і в Західній Європі.
Найдраматичнішим падіння колись дуже міцних лівих було під час виборів у Франції, коли соціалісти програли спочатку президентські, а через місяць ще і парламентські перегони. Вперше за повоєнну історію країни французькі комуністи не матимуть своєї фракції у парламенті. Натомість у колишній східній, а нині центральній Європі, у Чехії, комуністи отримали найбільшу перемогу за понад десять років після падіння комуністичного режиму в країні. Вони вийшли на третє місце у виборчих перегонах, набравши понад 18% голосів.
Але чеські комуністи, незважаючи на зростання їхньої популярності, не матимуть великої ролі на політичній сцені своєї країни. Позицію лідера тут посідають соціал-демократи. Вони, на відміну від комуністів, є прихильниками вступу Чехії до Європейського Союзу, за їхньої підтримки Чеська Республіка стала членом НАТО. Комуністи традиційно виступають проти обох інституцій. Критично по відношенню до ЄС були налаштовані і чеські праві, але виборці не підтримали Громадянсько демократичну партію колишнього прем’єра Вацлава Клауса, який був змушений піти в опозицію.
В Угорщині до влади прийшла ліво-ліберальна коаліція під проводом соціалістичного кандидата Петера Медьєші. Ïї перемогу фінансові ринки привітали, бо саме на колишніх комуністів вони покладають тепер надію на стабільний економічний розвиток та швидкий вступ до Європейського союзу. Колишні комуністи обіцяють збільшити роль приватного сектора, лібералізувати енергетичну галузь, скоротити податки та реструктурувати систему соціальної підтримки.
Як зазначають оглядачі, ліві партії у східній Європі передусім прагматичні. Ïхня соціалістична ідеологія обмежена невеликими коштами бюджету, що не дозволяють великих соціальних витрат, та бажанням якомога швидше приєднатися до Європейського Союзу. Винятком тут може бути хіба що Словаччина, де якщо перемогу на виборах восени здобуде ліва партія колишнього прем’єра Владіміра Мечіара, країна може не потрапити ані до НАТО, ані до Європейського Союзу.
Незважаючи на відмінності у результатах виборів у східній та західній Європі, аналітики зауважують і багато спільного. І на сході і на заході табір центристів виглядає розмитим, а боротьба тепер ведеться між лівим і правим політичним флангом. І як зазначив польський політолог Анжей Ричард в інтерв'ю британському щоденникові Файненшиал таймс, тепер, коли східна Європа незабаром приєднається до Європейського Союзу, дебати більше зосереджуються навколо природи ЄС. Ліві виступають за більшу інтеґрацію, а праві проти цього, так само, як це відбувається і в Західній Європі.
