Прага, 21 червня 2002 - Ще й нині чехи, на загал, не перестають дивуватися: як могло статись, що на виборах перемогли проліві політичні сили. Аналітики ж констатують: не можна безкарно забавлятись націоналістичними гаслами. Так само не можна сліпо вірити в те, що механізм суспільних настроїв, як би ідеально він не був налаштований, щоразу спрацює без збоїв, тобто, що так само, як 4 чи 8 років тому, і цього разу в Чехії ліві сили не здобудуть підтримки.
Зробивши демократичний вибір у листопаді 89-ого, чехи вирішили, що небезпека комуністичних впливів минула. Та з одного боку низька активність виборців - до урн прийшло всього 58 відсотків виборців – найменше за всю історію Чехії, з другого - традиційна дисциплінованість комуністів, забезпечили перемогу правлячій пролівій партії соціальних демократів. Саме її голові Владіміру Шпідлові й доручив президент країни Вацлав Гавел формувати уряд країни. Друге місце посіла права Громадянсько-демократична партія екс-прем’єра Вацлава Клауса, яка на нинішніх виборах утратила найбільше голосів, на третьому місці, й такого тут ще не було, - опинились комуністи, четверту сходинку зайняла коаліція двох центристських партій – Унії свободи і християнським демократам. З 200-от місць у парламенті соціальні демократи й комуністи зайняли 111, тобто вони зараз у більшості.
Та видиме на перший погляд певне полівіння чеського суспільства на ґрунті сильних демократичних традицій, започаткованих відразу після демократичної оксамитною революції 89-ого року, все ж, на думку аналітиків, не матиме визначального впливу на хід чеської історії, зокрема, на вступ країни до ЄС. І саме тому, що чехи понад усе цінують демократичні засади.
Після виборів Президент країни Вацлав Гавел запросив до себе на попередні переговори голів усіх партій, що ввійшли до Парламенту, крім комуністичної. Очевидно цим жестом чеський президент дав своїм співгромадянам і світові зрозуміти, що як і до 89-ого, так і зараз не вважає комуністичну партію, котра так і не знайшла в собі сили відмежуватись від свого кривавого минулого, стандартною демократичною партією. Про недопустимість співпраці з комуністами ні на урядовому, ні на політичному рівні заявили також усі парламентські партії
Демократичність парламентські виборів у Чехії характеризує й те, що вони відрізнялись спокійним перебігом, з дотриманням чинного законодавства, що й констатували присутні на виборах міжнародні спостерігачі. Тобто, мас-медіа цієї теми, за незначними винятками, практично не торкались, оскільки ні перед, ні під час, ні після виборів, скажімо, під час підрахунку голосів порушень закону не було.
І ще одне. Наступного року Чеська Республіка обиратиме нового президента, оскільки друга каденція Вацлава Гавела закінчується. Ще кілька місяців тому про вихід на пенсію заявив і нинішній 58-річний прем’єр Мілош Земан. А вчора про свою можливу відставку оголосив і голова Громадянсько-демократичної партії Вацлав Клаус. Словом, час тих, хто понад 10 років визначав політичний рух Чехії, минає. Це означає, що двері до великої політики для нового покоління чехів відкриті настіж.
Зробивши демократичний вибір у листопаді 89-ого, чехи вирішили, що небезпека комуністичних впливів минула. Та з одного боку низька активність виборців - до урн прийшло всього 58 відсотків виборців – найменше за всю історію Чехії, з другого - традиційна дисциплінованість комуністів, забезпечили перемогу правлячій пролівій партії соціальних демократів. Саме її голові Владіміру Шпідлові й доручив президент країни Вацлав Гавел формувати уряд країни. Друге місце посіла права Громадянсько-демократична партія екс-прем’єра Вацлава Клауса, яка на нинішніх виборах утратила найбільше голосів, на третьому місці, й такого тут ще не було, - опинились комуністи, четверту сходинку зайняла коаліція двох центристських партій – Унії свободи і християнським демократам. З 200-от місць у парламенті соціальні демократи й комуністи зайняли 111, тобто вони зараз у більшості.
Та видиме на перший погляд певне полівіння чеського суспільства на ґрунті сильних демократичних традицій, започаткованих відразу після демократичної оксамитною революції 89-ого року, все ж, на думку аналітиків, не матиме визначального впливу на хід чеської історії, зокрема, на вступ країни до ЄС. І саме тому, що чехи понад усе цінують демократичні засади.
Після виборів Президент країни Вацлав Гавел запросив до себе на попередні переговори голів усіх партій, що ввійшли до Парламенту, крім комуністичної. Очевидно цим жестом чеський президент дав своїм співгромадянам і світові зрозуміти, що як і до 89-ого, так і зараз не вважає комуністичну партію, котра так і не знайшла в собі сили відмежуватись від свого кривавого минулого, стандартною демократичною партією. Про недопустимість співпраці з комуністами ні на урядовому, ні на політичному рівні заявили також усі парламентські партії
Демократичність парламентські виборів у Чехії характеризує й те, що вони відрізнялись спокійним перебігом, з дотриманням чинного законодавства, що й констатували присутні на виборах міжнародні спостерігачі. Тобто, мас-медіа цієї теми, за незначними винятками, практично не торкались, оскільки ні перед, ні під час, ні після виборів, скажімо, під час підрахунку голосів порушень закону не було.
І ще одне. Наступного року Чеська Республіка обиратиме нового президента, оскільки друга каденція Вацлава Гавела закінчується. Ще кілька місяців тому про вихід на пенсію заявив і нинішній 58-річний прем’єр Мілош Земан. А вчора про свою можливу відставку оголосив і голова Громадянсько-демократичної партії Вацлав Клаус. Словом, час тих, хто понад 10 років визначав політичний рух Чехії, минає. Це означає, що двері до великої політики для нового покоління чехів відкриті настіж.
