Прага, 2 липня 2002 – Ізраїльська економіка, одна з найдинамічніших на Близькому Сході впродовж останнього десятиліття, тепер поволі почала занепадати. Можна було б запитати, а що ж тут дивного, адже теракти й стрілянина не припиняються ані на день. Проте місцеві оглядачі вказують в інший бік – на невміле керівництво економікою з боку уряду.
Коли вибухи терористів-самогубців на ринках та в автобусах стають щоденним явищем, люди мало звертають увагу на економічні повідомлення. Проте, коли валюта втрачає 20% за шість місяців, це вже хочеш не хочеш викликає паніку, говорить ізраїльський фінансовий оглядач Девід Розенберґ. Лише протягом цього року ізраїльтяни перевели на рахунки за кордоном близько півтора мільярда доларів. Не те, щоб дуже велика сума, але достатньо для того, щоб підірвати довіру до шекеля, національної валюти.
І причина тут, на думку Давіда Розенберґа, зовсім не в тому, що країна здригається від постійних терористичних актів, які не припиняються уже впродовж майже двох років, а у тому, що ізраїльтянам не подобається стан місцевої економіки, а точніше економічної політики нинішнього уряду.
Протягом останнього року, Валовий Внутрішній Продукт Ізраїлю скоротився на пів-відсотка, а закордонні інвестиції впали на 60% у порівнянні з 2000 роком, коли вони досягли піку. Одночасно підскочили інфляція та безробіття.
Більшість ізраїльських економічних проблем пов’язані із зовнішніми факторами, говорить ізраїльський оглядач. Уповільнення світової економіки, крах у світовій індустрії високих технологій, де Ізраїль посідав одне з провідних місць, падіння індексу Насдак в Америці, який і відображає стан високотехнологічних компаній – все це фактори, на які ізраїльський уряд не має впливу, але оглядача вражає відсутність жодної реакції на них із боку уряду.
На початку року уряд планував, що економічне зростання буде на рівні 4%, потім він зменшував свої прогнози, а коли побачив, що відбувається спад, перестав прогнозувати взагалі. Так само дивно поводився і Центральний банк країни, який спочатку скоротив відсоткові ставки на 2%, а потім вирішив їх підняти відразу на 5%. Така поведінка, може, не здивувала б нікого, якби йшлося про якусь із пострадянських країн, але ізраїльські фінансисти мають добрий досвід і репутацію, тому від них такого ніхто не чекав.
Минуле десятиліття складалося для ізраїльської економіки напрочуд удало. Велика кількість добре освічених емігрантів із колишнього Радянського Союзу дала можливість розвивати високі технології, на які був великий попит у світі. Арабські країни припинили бойкот Ізраїлю, і геополітичний ризик для інвесторів зменшився. Іноземні інвестиції текли рікою, компанії процвітали, зростав рівень життя, і в уряді ніби забули, що економіці вже давно потрібні реформи.
Тепер, на думку Давіда Розенберґа, проводити їх буде значно складніше. Ізраїль має великий зовнішній борг і несе значні витрати на оборону, але разом із тим зростають виплати на соціальні потреби. Вони вже складають 31% від загального бюджету. Це не лише дорого для платників податків, але і несправедливо по відношенню до них, вважає ізраїльський оглядач. Не працювати для багатьох людей стало вигідніше, ніж працювати, а тому відсоток працюючих по відношенню до всього населення в Ізраїлі один із найменших в індустріалізованому світі.
Багато проблем залишається з податковою реформою, приватизацією, лібералізацією ринку. Але, говорить Давід Розенберґ, з огляду на те, що швидкого миру з палестинцями, чи швидкого одужання високотехнологічної промисловості поки що не передбачається, ізраїльській владі таки доведеться взятися за економічні реформи, які би відкрили людський та фінансовий потенціал Ізраїлю.
Коли вибухи терористів-самогубців на ринках та в автобусах стають щоденним явищем, люди мало звертають увагу на економічні повідомлення. Проте, коли валюта втрачає 20% за шість місяців, це вже хочеш не хочеш викликає паніку, говорить ізраїльський фінансовий оглядач Девід Розенберґ. Лише протягом цього року ізраїльтяни перевели на рахунки за кордоном близько півтора мільярда доларів. Не те, щоб дуже велика сума, але достатньо для того, щоб підірвати довіру до шекеля, національної валюти.
І причина тут, на думку Давіда Розенберґа, зовсім не в тому, що країна здригається від постійних терористичних актів, які не припиняються уже впродовж майже двох років, а у тому, що ізраїльтянам не подобається стан місцевої економіки, а точніше економічної політики нинішнього уряду.
Протягом останнього року, Валовий Внутрішній Продукт Ізраїлю скоротився на пів-відсотка, а закордонні інвестиції впали на 60% у порівнянні з 2000 роком, коли вони досягли піку. Одночасно підскочили інфляція та безробіття.
Більшість ізраїльських економічних проблем пов’язані із зовнішніми факторами, говорить ізраїльський оглядач. Уповільнення світової економіки, крах у світовій індустрії високих технологій, де Ізраїль посідав одне з провідних місць, падіння індексу Насдак в Америці, який і відображає стан високотехнологічних компаній – все це фактори, на які ізраїльський уряд не має впливу, але оглядача вражає відсутність жодної реакції на них із боку уряду.
На початку року уряд планував, що економічне зростання буде на рівні 4%, потім він зменшував свої прогнози, а коли побачив, що відбувається спад, перестав прогнозувати взагалі. Так само дивно поводився і Центральний банк країни, який спочатку скоротив відсоткові ставки на 2%, а потім вирішив їх підняти відразу на 5%. Така поведінка, може, не здивувала б нікого, якби йшлося про якусь із пострадянських країн, але ізраїльські фінансисти мають добрий досвід і репутацію, тому від них такого ніхто не чекав.
Минуле десятиліття складалося для ізраїльської економіки напрочуд удало. Велика кількість добре освічених емігрантів із колишнього Радянського Союзу дала можливість розвивати високі технології, на які був великий попит у світі. Арабські країни припинили бойкот Ізраїлю, і геополітичний ризик для інвесторів зменшився. Іноземні інвестиції текли рікою, компанії процвітали, зростав рівень життя, і в уряді ніби забули, що економіці вже давно потрібні реформи.
Тепер, на думку Давіда Розенберґа, проводити їх буде значно складніше. Ізраїль має великий зовнішній борг і несе значні витрати на оборону, але разом із тим зростають виплати на соціальні потреби. Вони вже складають 31% від загального бюджету. Це не лише дорого для платників податків, але і несправедливо по відношенню до них, вважає ізраїльський оглядач. Не працювати для багатьох людей стало вигідніше, ніж працювати, а тому відсоток працюючих по відношенню до всього населення в Ізраїлі один із найменших в індустріалізованому світі.
Багато проблем залишається з податковою реформою, приватизацією, лібералізацією ринку. Але, говорить Давід Розенберґ, з огляду на те, що швидкого миру з палестинцями, чи швидкого одужання високотехнологічної промисловості поки що не передбачається, ізраїльській владі таки доведеться взятися за економічні реформи, які би відкрили людський та фінансовий потенціал Ізраїлю.
