Прага, 5 липня 2002 – Історії мистецтва такі випадки відомі, та цей чомусь виглядає особливо неправдоподібним. Талановитого юнака, котрий, здається, навчився малювати швидше, ніж розмовляти, не прийняли до Празької академії мистецтва. Та він не відчаявся. Пішов спочатку писарем до суду в рідному моравському містечку Іванчиці, потім малював театральні декорації у Відні, і врешті – став студентом Мюнхенської Академії мистецтва, а за кілька років продовжив науку в Академії Жульєна в Парижі.
А коли митцеві виповнилось 34, прийшов до нього час слави, тієї слави, що назавжди зробила його ім’я безсмертним. Альфонс Муха став художником театру Сари Бернар. Для театру і геніальної актриси він створив афіші вистав, якими не тільки змінив саме поняття театральної реклами, але й створив стиль – ар нуво, який на кілька десятиліть заполонив Європу.
Альфонс Муха став дизайнером, оскільки його нове мистецтво проникло до всього – від жіночих прикрас до меблів, від одягу до архітектури. Його мистецтво вийшло на вулиці й прикрасило їх кольоровим сяйвом – такої ж сили, якою палав талант митця. І ми переважно знаємо Альфонса Муху за його жіночими образами – з легкими, мов павине перо, і плавними, як лілія, лініями, котрі ніколи не перериваються, з красивими, обтічними і гнучкими, немов у танці, формами, зовсім без гострих кутів, з пастельними, прозорими, вишуканими кольорами, яким радісно бути поруч і якими милується око.
Альфонс Муха займався також книжковою ілюстрацією, став автором перших чехословацьких марок, створив проекти вітражів, килимів, декоративних панно.
У Празі більшість із цих творів можна побачити в приватному Музеї Альфонса Мухи, тут експонуються роботи митця, що належать його лондонським нащадкам. А ось великі монументальні малярські твори Альфонса Мухи, які створив автор у 1900 році для павільйонів Боснії та Герцеґовини на Всесвітній виставці в Парижі, бачили досі одиниці. Після столітньої перерви їх уперше показує на виставці в Празі Художньо-промисловий музей.
До експозиції своїми колекціями приєднався фонд Неу-Манн зі Швейцарії, зокрема ілюстраціями Мухи до унікального видання книжки Ле Патер – Отче Наш. Книжка вийшла накладом всього в 510 відбитків, із них 120 – чеською мовою, хоча саме серед чехів особливого інтересу вона тоді не викликала. Сьогодні ж книга є окрасою празької експозиції. Разом із монументальними творами Мухи празька виставка справді належить до найцікавіших у Європі.
Додам, що Альфонс Муха був пристрасним збирачем дорогоцінних і унікальних предметів, просто красивих речей, якими радісно, мов дитина, заповнював своє помешкання. Він був прославленим, улюбленим і визнаним у себе на батьківщині й у світі.
Але нацистський режим, який поневолив Чехословаччину в березні 1939 року, генієм великого митця знехтував. Альфонс Муха був арештований у Празі одним із перших. 79-літнього художника ґестапо допитувало, в тюрмі він дістав запалення легенів. І хоча його невдовзі випустили, хвороби Альфонс Муха не здолав. 14 липня 1939 року великий митець помер. Він похований у Празі на Вишеградському цвинтарі, куди щороку приходять тисячі людей, щоби продовжити з митцем діалог про мистецтво.
А коли митцеві виповнилось 34, прийшов до нього час слави, тієї слави, що назавжди зробила його ім’я безсмертним. Альфонс Муха став художником театру Сари Бернар. Для театру і геніальної актриси він створив афіші вистав, якими не тільки змінив саме поняття театральної реклами, але й створив стиль – ар нуво, який на кілька десятиліть заполонив Європу.
Альфонс Муха став дизайнером, оскільки його нове мистецтво проникло до всього – від жіночих прикрас до меблів, від одягу до архітектури. Його мистецтво вийшло на вулиці й прикрасило їх кольоровим сяйвом – такої ж сили, якою палав талант митця. І ми переважно знаємо Альфонса Муху за його жіночими образами – з легкими, мов павине перо, і плавними, як лілія, лініями, котрі ніколи не перериваються, з красивими, обтічними і гнучкими, немов у танці, формами, зовсім без гострих кутів, з пастельними, прозорими, вишуканими кольорами, яким радісно бути поруч і якими милується око.
Альфонс Муха займався також книжковою ілюстрацією, став автором перших чехословацьких марок, створив проекти вітражів, килимів, декоративних панно.
У Празі більшість із цих творів можна побачити в приватному Музеї Альфонса Мухи, тут експонуються роботи митця, що належать його лондонським нащадкам. А ось великі монументальні малярські твори Альфонса Мухи, які створив автор у 1900 році для павільйонів Боснії та Герцеґовини на Всесвітній виставці в Парижі, бачили досі одиниці. Після столітньої перерви їх уперше показує на виставці в Празі Художньо-промисловий музей.
До експозиції своїми колекціями приєднався фонд Неу-Манн зі Швейцарії, зокрема ілюстраціями Мухи до унікального видання книжки Ле Патер – Отче Наш. Книжка вийшла накладом всього в 510 відбитків, із них 120 – чеською мовою, хоча саме серед чехів особливого інтересу вона тоді не викликала. Сьогодні ж книга є окрасою празької експозиції. Разом із монументальними творами Мухи празька виставка справді належить до найцікавіших у Європі.
Додам, що Альфонс Муха був пристрасним збирачем дорогоцінних і унікальних предметів, просто красивих речей, якими радісно, мов дитина, заповнював своє помешкання. Він був прославленим, улюбленим і визнаним у себе на батьківщині й у світі.
Але нацистський режим, який поневолив Чехословаччину в березні 1939 року, генієм великого митця знехтував. Альфонс Муха був арештований у Празі одним із перших. 79-літнього художника ґестапо допитувало, в тюрмі він дістав запалення легенів. І хоча його невдовзі випустили, хвороби Альфонс Муха не здолав. 14 липня 1939 року великий митець помер. Він похований у Празі на Вишеградському цвинтарі, куди щороку приходять тисячі людей, щоби продовжити з митцем діалог про мистецтво.
