Прага, 11 липня 2002 – Скандальна тема можливої причетності українського керівництва до незаконної торгівлі зброєю й далі залишається актуальною. Британська газета "Файнешал Таймс," яка цього тижня знову порушила це питання на своїх шпальтах, 11 липня опублікувала лист українського дипломата – тимчасового повіреного у справах України в Лондоні Ігоря Прокопчука. Він іще раз наголошує, що Україна суворо дотримується ембарґо на постачання зброї. А день перед тим Рада національної безпеки та оборони України закликала "Файненшал Таймс" подумати над своєю репутацією і користуватися підтвердженими джерелами.
Але виглядає, що таке обурення українських чиновників мало турбує авторитетне британське видання. Один із авторів публікації у "Файненшал Таймс" Том Ворнер в інтерв’ю Радіо Свобода зазначив:
"Свідчень того, що Ірак шукає озброєнь і технології, які використовуються для виробництва зброї масового знищення, є дуже багато. І контактів між українськими компаніями, які виробляють такі товари, та урядовцями ірацької влади теж чимало. Так що це не така вже й дуже суперечлива заява, гадаю, – говорити, що Ірак хотів би дістати таке від України.
По-друге, говорити про те, що такий продаж до Іраку принаймні обмірковувався чи до якоїсь міри планувався, – в цьому теж немає нічого незвичного, бо є численні випадки – задокументовані – постачань зброї українськими компаніями до країн, що перебували під ембарґо, включно з Ліберією й країнами колишньої Югославії, і ці справи якраз зараз розглядаються в італійських судах, і про це офіційно повідомлялося в комісії ООН".
– Ви згадали про ООН, і якраз один із головних аргументів, які наводять українські урядовці на свій захист, – це те, що Україна попросила Організацію Об’єднаних Націй перевірити звинувачення щодо Іраку, і в червні генеральний секретар ООН Кофі Аннан в офіційному листі до міністра закордонних справ України заявив, що жодних доказів зловживань немає.
"Він не казав, що свідчень немає – він казав, що ООН не має свідчень у своєму розпорядженні. Не було з’ясувань чи розстежень фактів – був тільки внутрішній циркуляр ООН, що розпитував чинників різних відомств ООН, які отримали цей звіт, – чи не мають вони яких конкретних свідчень. У цьому випадку ООН насправді не провадила розстеження, – а от із Ліберією і Сьєрра-Леоне ООН таки здійснила розстеження і таки подала докази до звинувачень".
І українські урядовці тут знову все заперечують…
"Ні, не заперечують – вони тільки кажуть, що нічого не знали, що зброя йде до Сьєрра-Леоне, а думали, що це законний продаж зброї до Буркіна-Фасо й Кот-д’Івуару. Але це не цілком прийнятний арґумент, і я йому насправді не вірю: було цілком очевидно, що зброя йде до Сьєрра-Леоне. Із самого початку вони мали справу з торгівцями зброєю, які вже неодноразово перед тим продавали її країнам-відступникам, – такими, як Авіатренд, московська фірма-торгівець зброєю, яка також постачала її до Югославії, – ну, і цей Леонід Мінін був залучений, власне, як шеф банди, і зараз він в ув’язненні в Італії. Так що якось смішно говорити: «А ми собі думали, що якраз коли в країні йде війна, ми постачаємо мільйон куль до сусідньої мирної країни для законних цілей» – це просто купи не тримається".
Якраз 11 липня Верховна Рада утворила нову тимчасову слідчу комісію з питань нелегальної торгівлі зброєю. Її очолив член фракції комуністів. Що саме, на Вашу думку, можна очікувати від роботи цієї комісії?
"Я, власне, не можу коментувати з приводу нового голови комісії, бо по суті його не знаю. Але загалом ця комісія не має жодних повноважень втілювати свої рішення, не має повноважень діставати інформацію від влади чи від прокуратури. Вона може нагромаджувати свідчення, збирати їх, – так що певною мірою щось вона може зробити. Було ще одне повідомлення кілька років тому, де було обчислено кількість зброї, яка, на думку парламентської комісії, зникла – це було, мабуть, років із шість тому, – і ця цифра вийшла в понад 30 мільярдів доларів. Так що я не назвав би цю комісію марною, – але повноважень втілити свої рішення вона таки не має за нинішньої системи в Україні".
Але виглядає, що таке обурення українських чиновників мало турбує авторитетне британське видання. Один із авторів публікації у "Файненшал Таймс" Том Ворнер в інтерв’ю Радіо Свобода зазначив:
"Свідчень того, що Ірак шукає озброєнь і технології, які використовуються для виробництва зброї масового знищення, є дуже багато. І контактів між українськими компаніями, які виробляють такі товари, та урядовцями ірацької влади теж чимало. Так що це не така вже й дуже суперечлива заява, гадаю, – говорити, що Ірак хотів би дістати таке від України.
По-друге, говорити про те, що такий продаж до Іраку принаймні обмірковувався чи до якоїсь міри планувався, – в цьому теж немає нічого незвичного, бо є численні випадки – задокументовані – постачань зброї українськими компаніями до країн, що перебували під ембарґо, включно з Ліберією й країнами колишньої Югославії, і ці справи якраз зараз розглядаються в італійських судах, і про це офіційно повідомлялося в комісії ООН".
– Ви згадали про ООН, і якраз один із головних аргументів, які наводять українські урядовці на свій захист, – це те, що Україна попросила Організацію Об’єднаних Націй перевірити звинувачення щодо Іраку, і в червні генеральний секретар ООН Кофі Аннан в офіційному листі до міністра закордонних справ України заявив, що жодних доказів зловживань немає.
"Він не казав, що свідчень немає – він казав, що ООН не має свідчень у своєму розпорядженні. Не було з’ясувань чи розстежень фактів – був тільки внутрішній циркуляр ООН, що розпитував чинників різних відомств ООН, які отримали цей звіт, – чи не мають вони яких конкретних свідчень. У цьому випадку ООН насправді не провадила розстеження, – а от із Ліберією і Сьєрра-Леоне ООН таки здійснила розстеження і таки подала докази до звинувачень".
І українські урядовці тут знову все заперечують…
"Ні, не заперечують – вони тільки кажуть, що нічого не знали, що зброя йде до Сьєрра-Леоне, а думали, що це законний продаж зброї до Буркіна-Фасо й Кот-д’Івуару. Але це не цілком прийнятний арґумент, і я йому насправді не вірю: було цілком очевидно, що зброя йде до Сьєрра-Леоне. Із самого початку вони мали справу з торгівцями зброєю, які вже неодноразово перед тим продавали її країнам-відступникам, – такими, як Авіатренд, московська фірма-торгівець зброєю, яка також постачала її до Югославії, – ну, і цей Леонід Мінін був залучений, власне, як шеф банди, і зараз він в ув’язненні в Італії. Так що якось смішно говорити: «А ми собі думали, що якраз коли в країні йде війна, ми постачаємо мільйон куль до сусідньої мирної країни для законних цілей» – це просто купи не тримається".
Якраз 11 липня Верховна Рада утворила нову тимчасову слідчу комісію з питань нелегальної торгівлі зброєю. Її очолив член фракції комуністів. Що саме, на Вашу думку, можна очікувати від роботи цієї комісії?
"Я, власне, не можу коментувати з приводу нового голови комісії, бо по суті його не знаю. Але загалом ця комісія не має жодних повноважень втілювати свої рішення, не має повноважень діставати інформацію від влади чи від прокуратури. Вона може нагромаджувати свідчення, збирати їх, – так що певною мірою щось вона може зробити. Було ще одне повідомлення кілька років тому, де було обчислено кількість зброї, яка, на думку парламентської комісії, зникла – це було, мабуть, років із шість тому, – і ця цифра вийшла в понад 30 мільярдів доларів. Так що я не назвав би цю комісію марною, – але повноважень втілити свої рішення вона таки не має за нинішньої системи в Україні".
