Одеса, 31 липня 2002 - Так, так… Саме за колючим дротом. Саме ним скористались нинішні чиновники, які одержали землі у приморській зоні Одеси під забудову маєтків.
Після останніх виборів процес передачі земель не лише не уповільнився, але навіть набув небачених розмірів.
Продають землі колись відомих будинків відпочинку, санаторіїв. Протести народних депутатів України Юрія Кармазина та Едуарда Гурвіца на Думській площі залишаються не почутими. Щоправда, знаходяться тут чиновники які наважуються заявляти, що забудови такі проводяться начебто незаконно і ніхто дозволу на це не давав.
Такі заяви викликають лише посмішку на обличчях одеситів. Але, турбує тут інше. При виголошенні таких заяв обличчя міських чиновників навіть не червоніє... від нахабної брехні звичайно ж...
Хоча...
Будувати без дозволу при сучасній міській адміністрації стало навіть традицією. Згадаємо газовий термінал на території морського торговельного порту. Його почали будувати, а вже потім швиденько і депутатів загітували проголосувати на сесії міськради за дозвіл на згадану будову. Від того часу залишається без відповіді чимало запитань з приводу як газового терміналу так і готелю “Кемпінськи”...
Міська влада не відреагувала і на багато пікетів проведених громадськістю проти продажу земель у курортній зоні. Пікети ці тривали два місяці. Міський голова Руслан Боделан навіть не підійшов до пікетників під час останньої сесії міської Ради... Не подивився Він у бік обурених одеситів.
А зустрічали його гасла “Продаж землі це злочин перед минулим і майбутнім міста”, “Глазирін та Боделан – це угруповання зі знищення парків Шклярука, Юність та інших”, “Одесу віддано під розбазарювання команді Руслана Боделана. Хто відповідатиме перед нащадками за приниження нашого міста-курорта?”
Запитань до нинішнього міського голови пікетуючи було багато. Щоправда, Руслан Боделан почути і відповісти на них не забажав...
“У приморській зоні Одеси відбувається справжній злочин. Дротом Бруно, який заборонений міжнародною конвенцією, огороджено маєтки чиновників. До нещасних випадків один крок. Вони гадають, що попередження на зразок “Обережно...” цілком достатньо.
Чиновникам віддаються не лише частини парків у приморській зоні. Те що робиться на 10 станції Великого Фонтану взагалі не витримує критики.
Наші протести залишаються не почутими. Небезпечного дроту стає все більше. Хіба що електрострум не запустили для власної безпеки від звичайних відпочиваючих одеситів та гостей міста.
Виявляється парки вже не є місцем спільного користування і відпочинку. Така точка зору влади. Вона робить з парків газони, а вже потім користується цим і робить забудови... Це злочин...
Одесити протестують. Люди лягають під техніку для знищення парків. Ми пишемо до міліції та прокуратури. Вони нам відповідають, що все гаразд. Незрозумілою є і позиція Зелентресту” – розповіла Голова Координаційної Ради Комітету захисту приморської зони Одеси від свавілля влади Зоя Ковальова.
Вона висловила сподівання, що депутати міської Ради звернути увагу на цю болючу проблему.
Відповідне звернення на сесію передали.
Для тих хто мандрує регіонами не стане новиною той факт, що життя одеситів – мешканців морської столиці України – чимось починає нагадувати життя сучасни кіровоградців. Різниця лише у тому, що якщо Руслан Боделан є на свободі то мер Кіровограда Олександр Нікулін за власну опозицію нинішньому Президенту потрапив до в”язниці вийти з якої живим вже і надію втратив...
Кіровоград одеситам можуть нагадати і темні нічні вулиці і відкриті каналізаційні люки у які потрапляють не лише приватні автомашини але і мешканці причорноморського міста.
Одеса чує обіцянки. А тим часом гинуть люди. Падають будинки і гинуть діти. Найжахливіше те, що за це ніхто не відповідає. Наче не помічають смертей яких стає все більше і більше...
Нещодавно повертаючись до Одеси зі столиці побачив вельми сумне. На трасі Одеса – Київ, перед в’їздом у місто, стояв дерев’яний хрест. Його встановили учасники регулярних хресних ходів за збереження рідного міста від різних неприємностей і поганого життя. Чиясь чорна рука знищила цей хрест. Минає час і ніхто навіть не збирається його поновити. Це викликає неприємні думки.
Дивно, але і церква на це не відреагувала. Московського Патріархату вистачило хіба що на агітаційні листівки н користь блоку “За єдину Україну”. На цих листівках кольоровий портрет митрополита Одеського УПЦ МП Агафангела.
Років п’ять –шість тому гостей Одеси на цій же міжнародній трасі Одеса - Київ - Санкт-Петербург зустрічала велика частина дороги на якій нині збереглися лише стовпи. Освічення немає. Одеса нині зустрічає гостей темними вулицями. І це символізує загальний настрій мешканців колись веселого причорноморського міста. Темрява стає сумною реальністю сучасної Одеси не лише у традиційну частину доби...
Після останніх виборів процес передачі земель не лише не уповільнився, але навіть набув небачених розмірів.
Продають землі колись відомих будинків відпочинку, санаторіїв. Протести народних депутатів України Юрія Кармазина та Едуарда Гурвіца на Думській площі залишаються не почутими. Щоправда, знаходяться тут чиновники які наважуються заявляти, що забудови такі проводяться начебто незаконно і ніхто дозволу на це не давав.
Такі заяви викликають лише посмішку на обличчях одеситів. Але, турбує тут інше. При виголошенні таких заяв обличчя міських чиновників навіть не червоніє... від нахабної брехні звичайно ж...
Хоча...
Будувати без дозволу при сучасній міській адміністрації стало навіть традицією. Згадаємо газовий термінал на території морського торговельного порту. Його почали будувати, а вже потім швиденько і депутатів загітували проголосувати на сесії міськради за дозвіл на згадану будову. Від того часу залишається без відповіді чимало запитань з приводу як газового терміналу так і готелю “Кемпінськи”...
Міська влада не відреагувала і на багато пікетів проведених громадськістю проти продажу земель у курортній зоні. Пікети ці тривали два місяці. Міський голова Руслан Боделан навіть не підійшов до пікетників під час останньої сесії міської Ради... Не подивився Він у бік обурених одеситів.
А зустрічали його гасла “Продаж землі це злочин перед минулим і майбутнім міста”, “Глазирін та Боделан – це угруповання зі знищення парків Шклярука, Юність та інших”, “Одесу віддано під розбазарювання команді Руслана Боделана. Хто відповідатиме перед нащадками за приниження нашого міста-курорта?”
Запитань до нинішнього міського голови пікетуючи було багато. Щоправда, Руслан Боделан почути і відповісти на них не забажав...
“У приморській зоні Одеси відбувається справжній злочин. Дротом Бруно, який заборонений міжнародною конвенцією, огороджено маєтки чиновників. До нещасних випадків один крок. Вони гадають, що попередження на зразок “Обережно...” цілком достатньо.
Чиновникам віддаються не лише частини парків у приморській зоні. Те що робиться на 10 станції Великого Фонтану взагалі не витримує критики.
Наші протести залишаються не почутими. Небезпечного дроту стає все більше. Хіба що електрострум не запустили для власної безпеки від звичайних відпочиваючих одеситів та гостей міста.
Виявляється парки вже не є місцем спільного користування і відпочинку. Така точка зору влади. Вона робить з парків газони, а вже потім користується цим і робить забудови... Це злочин...
Одесити протестують. Люди лягають під техніку для знищення парків. Ми пишемо до міліції та прокуратури. Вони нам відповідають, що все гаразд. Незрозумілою є і позиція Зелентресту” – розповіла Голова Координаційної Ради Комітету захисту приморської зони Одеси від свавілля влади Зоя Ковальова.
Вона висловила сподівання, що депутати міської Ради звернути увагу на цю болючу проблему.
Відповідне звернення на сесію передали.
Для тих хто мандрує регіонами не стане новиною той факт, що життя одеситів – мешканців морської столиці України – чимось починає нагадувати життя сучасни кіровоградців. Різниця лише у тому, що якщо Руслан Боделан є на свободі то мер Кіровограда Олександр Нікулін за власну опозицію нинішньому Президенту потрапив до в”язниці вийти з якої живим вже і надію втратив...
Кіровоград одеситам можуть нагадати і темні нічні вулиці і відкриті каналізаційні люки у які потрапляють не лише приватні автомашини але і мешканці причорноморського міста.
Одеса чує обіцянки. А тим часом гинуть люди. Падають будинки і гинуть діти. Найжахливіше те, що за це ніхто не відповідає. Наче не помічають смертей яких стає все більше і більше...
Нещодавно повертаючись до Одеси зі столиці побачив вельми сумне. На трасі Одеса – Київ, перед в’їздом у місто, стояв дерев’яний хрест. Його встановили учасники регулярних хресних ходів за збереження рідного міста від різних неприємностей і поганого життя. Чиясь чорна рука знищила цей хрест. Минає час і ніхто навіть не збирається його поновити. Це викликає неприємні думки.
Дивно, але і церква на це не відреагувала. Московського Патріархату вистачило хіба що на агітаційні листівки н користь блоку “За єдину Україну”. На цих листівках кольоровий портрет митрополита Одеського УПЦ МП Агафангела.
Років п’ять –шість тому гостей Одеси на цій же міжнародній трасі Одеса - Київ - Санкт-Петербург зустрічала велика частина дороги на якій нині збереглися лише стовпи. Освічення немає. Одеса нині зустрічає гостей темними вулицями. І це символізує загальний настрій мешканців колись веселого причорноморського міста. Темрява стає сумною реальністю сучасної Одеси не лише у традиційну частину доби...
