Н’ю Йорк, 2 серпня 2002 - Книга Мартіна Еймеса називається “Коба Жахливий”. Коба, як відомо, було партійне прізвисько Сталіна. Назва наштовхує читача на аналогію з Іваном Грозним. В англійській мові, на відміну від російської, слово “грозний” позбавлено будь-якого натяку на повагу і перекладається буквально – “жахливий”, у сенсі страховидло, потвора, монстр. Автор – син відомого британського письменника Кінгслі Еймеса, колись –правовірного комуніста, який вийшов із компартії, подібно до свого американського колеги Говарда Фаста, восени 1956 року, протестуючи проти придушення радянськими танками угорського народного повстання. Книга Мартіна Еймеса – дослідження не стільки сталінізму, скільки ліберальної інтелігенції Заходу, що десятиріччями вірила Сталінові, який змальовував наївним закордонним інтелектуалам чесноти й досягнення Радянського Союзу під диктатурою пролетаріату. Еймес пише, зокрема: “Диктатура пролетаріату була брехня, Союз - брехня, радянський – брехня, республіки – брехня, і соціалістичні – брехня. Слово “товариш” – брехня, і Революція – теж брехня.” Як тут не згадати Гелія Снєгірьова, письменника-дисидента, закатованого кагебістами 1978 року. З ним сьогодні перегукується Мартін Еймес. Відмовляючись від громадянства, Снєгірьов писав у відкритому листі до радянського уряду: “Ваша конституція – брехня від початку до кінця. Брехня, що ваша держава висловлює волю й інтереси народу. Брехня й ганьба ваш герб, колосся для якого ви експортуєте зі США, брехня й ганьба ваш гімн, в якому Сталіна ви замінили на Леніна”. Еймес дивується, як можна було вірити в сталінський комунізм попри все, що було про нього відомо; і чому так багато письменників і журналістів вірили у “прогресивну” природу Радянського Союзу – аж до сімдесятих років і пізніше. Настільки потужним був вплив тоталітарної ідеології на університетських професорів, що вже й Радянського Союзу нема, і не треба мати вищу освіту, щоб утямити, що комунізм сконав, а дехто з них – Еймес вважає, що багато хто з них - і досі не можуть позбутися цієї хвороби. Звідки така симпатія до радянських тиранів у західної інтелігенції? - запитує Еймес свого близького приятеля, відомого журналіста Кристофера Гітченса, який поважав Леніна. “Товаришу Гітченс”, - звертається до нього Еймес, пародуючи радянський стиль, і терпляче роз'яснює , що комуністичну поліцейську державу створив Ленін, а Сталін лише вдосконалив її. Саме Ленін зневагу до правди й людського життя зробив державною політикою. Власне, все це – давно відомі факти, але так звана прогресивна західна інтелігенція, насолоджуючись плодами демократичного ладу, далі молилася на комуністичних ідолів, мовляв, якщо факти суперечать ідеалам, то тим гірше для фактів.
Книга Мартіна Еймеса вийшла у н’юйоркському видавництві Ток Мірамакс Букс.
Книга Мартіна Еймеса вийшла у н’юйоркському видавництві Ток Мірамакс Букс.
