Прага, 28 серпня 2002 – Західна преса продовжує коментувати понеділковий заклик віце-президента США Чейні завдати удару по Іраку. Більшість європейських оглядачів гостро скритикували цей заклик, вважаючи позицію Чейні викликом ООН і європейським союзникам. Оглядачі коментують також низку інших проблем, прямо або посередньо пов’язаних з Іраком та арабським світом.
Газета «Вашингтон пост» називає понеділкову промову Чейні найекспресивнішою і найнапористішою заявою, яка відображує погляди адміністрації США у справі небезпеки з боку режиму Саддама Хусейна й у справі аргументів за превентивний удар по Іраку. Газета вважає, однак, що адміністрація США повинна заручитися згодою на таку акцію як у США, так і поза межами країни.
Тим часом британська газета «Індепендент» вважає понеділкові заклики віце-президента США Чейні до удару по Іраку марнослівними і навіть підбурливими. Однак, на думку газети, такі настрої зрозумілі, особливо з наближенням вересневої дати, тобто першого року від терористичних актів у США. Проте американські законодавці, в тому числі провідні республіканці, зазначає «Індепендент», не підтримали ідеї однобічного удару по Іраку без схвалення з боку ООН і західних союзників. При цьому, як підкреслює британська газета, президент Буш перед промовою Чейні заявив, що жодного рішення у справі воєнної акції проти Іраку нема.
Коментуючи дискусії навколо Іраку, газета «Чікаґо трібюн» порушує дещо інший аспект цієї справи, а саме – як залежність від цін на нафту підриває демократичні цілі, особливо у контексті можливого удару по Іраку й взаємин Заходу з арабським світом. Коментатор Томас Фрідман із синдикату «Нью-Йорк таймс» підкреслює: поки Сполучені Штати залежатимуть від близькосхідної нафти, вони не зможуть належним чином впливати на розвиток демократії у країнах цього регіону. Тобто у країнах, що посідають нафту, при владі можуть залишатися авторитарні режими. Поряд із Саудівською Аравією, союзником США, автор наводить Ірак і Лівію. Вихід зі становища автор бачить у скороченні імпорту нафти й розробці альтернативних джерел енергії.
На закінчення варто згадати про коментар Салмана Рушді, знаного своїми «Сатанинськими віршами», у газеті «Вашингтон пост». Автор намагається пояснити феномен зростаючих в арабському світі антиамериканських настроїв. Головною причиною цього явища автор вважає серйозні промахи у зовнішній політиці президента Буша. Однобічні рішення Вашингтона, як вважає Рушді, дратують навіть близьких союзників США. Риторику про боротьбу з терором автор називає димовою завісою, яка служить для здійснення вибіркової вендети. Найбільшою помилкою Буша, на думку Рушді, може стати удар по Іраку, який викличе антиамериканські настрої в арабському світі на тривалий час. Серед іншого, як вважає автор, доки адміністрація США не переконає Ізраїль урегулювати конфлікт із палестинцями, антиамериканські настрої зростатимуть.
Газета «Вашингтон пост» називає понеділкову промову Чейні найекспресивнішою і найнапористішою заявою, яка відображує погляди адміністрації США у справі небезпеки з боку режиму Саддама Хусейна й у справі аргументів за превентивний удар по Іраку. Газета вважає, однак, що адміністрація США повинна заручитися згодою на таку акцію як у США, так і поза межами країни.
Тим часом британська газета «Індепендент» вважає понеділкові заклики віце-президента США Чейні до удару по Іраку марнослівними і навіть підбурливими. Однак, на думку газети, такі настрої зрозумілі, особливо з наближенням вересневої дати, тобто першого року від терористичних актів у США. Проте американські законодавці, в тому числі провідні республіканці, зазначає «Індепендент», не підтримали ідеї однобічного удару по Іраку без схвалення з боку ООН і західних союзників. При цьому, як підкреслює британська газета, президент Буш перед промовою Чейні заявив, що жодного рішення у справі воєнної акції проти Іраку нема.
Коментуючи дискусії навколо Іраку, газета «Чікаґо трібюн» порушує дещо інший аспект цієї справи, а саме – як залежність від цін на нафту підриває демократичні цілі, особливо у контексті можливого удару по Іраку й взаємин Заходу з арабським світом. Коментатор Томас Фрідман із синдикату «Нью-Йорк таймс» підкреслює: поки Сполучені Штати залежатимуть від близькосхідної нафти, вони не зможуть належним чином впливати на розвиток демократії у країнах цього регіону. Тобто у країнах, що посідають нафту, при владі можуть залишатися авторитарні режими. Поряд із Саудівською Аравією, союзником США, автор наводить Ірак і Лівію. Вихід зі становища автор бачить у скороченні імпорту нафти й розробці альтернативних джерел енергії.
На закінчення варто згадати про коментар Салмана Рушді, знаного своїми «Сатанинськими віршами», у газеті «Вашингтон пост». Автор намагається пояснити феномен зростаючих в арабському світі антиамериканських настроїв. Головною причиною цього явища автор вважає серйозні промахи у зовнішній політиці президента Буша. Однобічні рішення Вашингтона, як вважає Рушді, дратують навіть близьких союзників США. Риторику про боротьбу з терором автор називає димовою завісою, яка служить для здійснення вибіркової вендети. Найбільшою помилкою Буша, на думку Рушді, може стати удар по Іраку, який викличе антиамериканські настрої в арабському світі на тривалий час. Серед іншого, як вважає автор, доки адміністрація США не переконає Ізраїль урегулювати конфлікт із палестинцями, антиамериканські настрої зростатимуть.
