Івано-Франківськ, 3 серпня 2002 - Соціально-економічне та політичне становище країни зараз таке, що людина боїться не лише власне життя, майбутнє, але, як виявляється, і за те, що буде з нею після смерті. Принаймні в обласному центрі Прикарпаття для того, щоб бути похованим на міському цвинтарі, ще донедавна необхідно було сплатити чималу суму.
Про право громадян на гідне життя в нашій державі говориться чимало. А от як бути з правом на гідне поховання? Виявляється, і тут існують свої проблеми. Адже цинізм окремих людей навіть у ставленні до мертвих не знає меж. Правоохоронці обласного центру Прикарпаття ще два роки тому зацікавилися роботою міського бюро комплексного ритуального обслуговування спеціалізованого комбінату. Як з'ясувалося, офіційні витрати на поховання близьких у кожної родини немалі: приблизно ця сума перевищує 500 гривень. Однак іванофранківці довгий час надсилали скарги, які врешті переросли в кримінальну справу, у якій задокументовано 16 фактів одержання хабарів посадовими особами спецкомбінату. Як же підприємливі працівники цвинтаря прокручували свої афери? Справа в тому, що івано-франківське кладовище має чималу площу. Отож родичам покійних давали вибір: або ж могила близької людини буде розташована поблизу асфальтових доріжок або ж поховання відбудеться на околиці цвинтаря, куди практично неможливо дістатися в погану погоду. Є ще один бік у цій неприємній справі: багато хто з літніх людей, ховаючи своїх близьких, поруч із їхніми могилами бронює місце і для себе. За встановленими правилами такою послугою можуть скористатися лише громадяни віком понад 60 років. Тим часом на цвинтарі траплялися випадки, коли на заброньованих бабусями чи дідусями місцях ховали зовсім інших людей. І розпач та сльози пенсіонерів не були сильнішим аргументом за хрускіт банкнот. Розмір хабарів за останній спочинок розпочинався зі скромної суми розміром у 150 гривень. Вищу планку хабарів не обмежували. Зараз у цій справі ведеться слідство. Правоохоронці заявляють, що винні будуть покарані. Однак у їхніх звітах не йдеться про те, що ж спричинило виникнення такого блюзнірства. Отож подумаймо про право на смерть, точніше на гідне поховання. Адже, як мудро говорили наші предки, всі ми там будемо.
Про право громадян на гідне життя в нашій державі говориться чимало. А от як бути з правом на гідне поховання? Виявляється, і тут існують свої проблеми. Адже цинізм окремих людей навіть у ставленні до мертвих не знає меж. Правоохоронці обласного центру Прикарпаття ще два роки тому зацікавилися роботою міського бюро комплексного ритуального обслуговування спеціалізованого комбінату. Як з'ясувалося, офіційні витрати на поховання близьких у кожної родини немалі: приблизно ця сума перевищує 500 гривень. Однак іванофранківці довгий час надсилали скарги, які врешті переросли в кримінальну справу, у якій задокументовано 16 фактів одержання хабарів посадовими особами спецкомбінату. Як же підприємливі працівники цвинтаря прокручували свої афери? Справа в тому, що івано-франківське кладовище має чималу площу. Отож родичам покійних давали вибір: або ж могила близької людини буде розташована поблизу асфальтових доріжок або ж поховання відбудеться на околиці цвинтаря, куди практично неможливо дістатися в погану погоду. Є ще один бік у цій неприємній справі: багато хто з літніх людей, ховаючи своїх близьких, поруч із їхніми могилами бронює місце і для себе. За встановленими правилами такою послугою можуть скористатися лише громадяни віком понад 60 років. Тим часом на цвинтарі траплялися випадки, коли на заброньованих бабусями чи дідусями місцях ховали зовсім інших людей. І розпач та сльози пенсіонерів не були сильнішим аргументом за хрускіт банкнот. Розмір хабарів за останній спочинок розпочинався зі скромної суми розміром у 150 гривень. Вищу планку хабарів не обмежували. Зараз у цій справі ведеться слідство. Правоохоронці заявляють, що винні будуть покарані. Однак у їхніх звітах не йдеться про те, що ж спричинило виникнення такого блюзнірства. Отож подумаймо про право на смерть, точніше на гідне поховання. Адже, як мудро говорили наші предки, всі ми там будемо.
