Доступність посилання

ТОП новини

Ставлення до українців у Польщі


Ставлення до українців у Польщі

Варшава, 3 вересня 2002 - Польський Інститут Суспільних Справ досліджував ставлення до поляків у країнах п’ятнадцятки. Читаючи результати цього дослідження, можна було впіймати себе на думці, що всі ті стереотипи, які існують у сприйнятті Польщі і поляків збоку французів, німців чи англійців самі поляки наче переносять на своє ставлення до сусідів зі сходу, в тім числі й до українців.

Одна пані з обслуги, у якої я замовляю виконання певних робіт дуже любить розповідати про свою наймичку, як вона каже, дівчину з України. На цю дівчину з України полька переносить усі ті приниження, які вона пережила, коли свого часу служила покоївкою в Ізраїлі в одному багатому домі. Я собі завжди пригадую, як у Ізраїлі, розповідає моя знайома полька, господиня перевіряла мою працю. Я тепер так само тримаю в руках мою дівчину з України. Цей такий розповсюджений приклад добре ілюструє, як на пересічному полякові відбилося і відбивається досі ставлення до нього збоку представників багатих країн. У поляків, особливо середнього покоління, можна сказати, дуже глибоко сидить комплекс Заходу. Останні дослідження Варшавського Інституту Суспільних Справ показують, що візерунок Польщі і поляків в очах німців, французів чи англійців за останнє десятиліття майже не змінився. Не зважаючи на значні кроки Польщі вбік Європейського Союзу. Більшість мешканців Заходу і далі вважають Польщу відсталим сходом, де бракує комфорту, праці, цивілізації і добрих манер. Польща залишається для Заходу Сходом і не лише як географічна тавтологія, пише в своєму висновку один із соціологів Інститут Суспільних Справ у Варшаві. Цікаво, що прагнення бути схожими за ментальністю до тих же французів, німців чи англійців, а точніше кажучи, до європейців,- самі поляки реалізовують у той спосіб, що всю ту нехіть до Сходу, яку вони відчувають збоку мешканців Західної Європи, переносять на своїх східних сусідів. І часом навіть зі шкодою для себе демонструють на всіх рівнях погорду до більш східних, ніж вони українців, росіян, не кажучи вже про білорусів чи, наприклад, молдаван. Поляки часто повторюють при слові Україна те саме, що, скажімо, французи говорять, коли чують про Польщу – що це убозтво, брак праці,і взагалі – варварство. Так само схожою є різниця у ставленні поляків до окремих, наприклад,українців і до цілого народу України. Якщо певних людей у тій же Варшаві, сприймають навіть з захопленням і подивом, як скажімо, відомих політиків, діячів культури чи науковців, то загалом усі українці сприймаються як безособовий натовп, дешева робоча сила і щось таке, що може безмежно терпіти приниження. Не так давно, наприклад, варшавська еліта стоячи аплодувала хорові хлопчиків зі Львова “Дударик” і порівнювала до Моцарта “ Диптих” Мирослава Скорика. Але це аж ніяк не відбивалося на ставленні до України і українців назагал. Той дуалізм, про який говорять польські соціологи як про показник ставлення Заходу до Польщі, абсолютно під копірку переноситься на практику польського сприйняття України і українців. З тією лише різницею, що поляки за всяку ціну намагаються вестернезувати і себе, і свою країну, а українці так особливо бути схожими до французів чи німців не поспішають. Бо українці поки що не мають як народ комплексу меншовартості стосовно громадянина Заходу. А поляки такий комплекс мають. І я сказала б, що цей комплекс стає національною ознакою особливо молодого покоління поляків. Поляки за всяку ціну прагнуть переступити той бар'єр цивілізації, який відділяє їх від західної культури. І натикаючись на певні труднощі при цьому, вони виладновуються емоційно на східніших від них народах, повторюючи уже їм відоме - то схід, то відсталість і брак добрих манер. Таке підкреслення негативів сходу і майже навмисне незауважування позитивів, які на сході все ж є – це не звикла необ’єктивність. Це намагання вирости у власних очах способом пошуків чогось ще більш відсталого. І такі методи у Польщі - річ буденна. Візьміть перший-ліпший серіал, і ви там неодмінно знайдете українського нелегала і українську проститутку, які, як правило, ні про що інше не мріють, як замешкати в благословенній Польщі, де, до речі, не бракує ані своїх проституток, ані своїх нелегалів, які все ще їздять, хоч уже не так масово, на заробітки до тих же німців чи англійців. Словом, коли ви почуєте у Польщі погордливе “ тен всхуд”, не ображайтеся і не беріть це полякам за зле. Бо те погорджування усім східним у них самих – не від доброго життя, а від колосального комплексу меншовартості, який вони мають стосовно Заходу. Мине ще багато десятиліть, поки поляки зможуть вивільнитися від того комплексу і поки вони зможуть дивитися на схід очима об'єктивного спостерігача, позбавленого стереотипів.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG