Прага, 9 вересня 2002 – Дискусії навколо можливого воєнного удару США по Іраку і далі залишаються у центрі уваги західної преси. Погляди оглядачів, як і західних лідерів на воєнну акцію в Іраку і далі радикально поділені, проте серед оглядачів переважає явно критичний погляд на таку акцію без схвалення Ради безпеки ООН.
Коментатор газети «Вашингтон пост» Вільям Респберрі займає, можна сказати, радикальну позицію у справі можливого удару по Іраку. Нинішню наполегливу позицію адміністрації США у справі Іраку автор називає «мономаніакальною» і вважає, що Вашингтон перевів свій гнів з Осами бін Лядена на Саддама Хусейна. Після терористичних актів у Нью-Йорку й Вашингтоні, веде далі автор, у зв’язку з недосяжністю Осами бін Лядена увага Вашингтона щораз більшою мірою спрямовувалася на Саддама Хусейна. Автор бере під сумнів однобічність і нагальність кампанії Вашингтона. Він вважає, що воєнна акція може принести глобальну дестабілізацію причому, за його словами, невідомо – чи Саддам Хусейн посідає зброю масового знищення і чи має він намір ужити цю зброю проти Сполучених Штатів. Твердження, що США можуть бути мішенню номер один для іракського нападу автор називає «хитким припущенням». Але після удару по Іраку така можливість, на думку автора, не викликатиме сумніву. Тому, як запитує на закінчення автор, чи може воєнна акція США скоротити загрозу антиамериканського тероризму?
Тим часом коментатор німецької газети «Зюддойче цайтунґ» Вольфґанґ Койдл висловлює цілком інший погляд на позицію США у справі Іраку і на можливу воєнну акцію проти нього. Автор пригадує американську далекоглядну позицію супроти колишнього Радянського союзу. Нинішня позиція США у справі Близького сходу, як вважає автор, теж не базується лише на добрих побажаннях, а радше, за словами автора, на «сміливому баченні» нового Близького сходу, де мала би прийти демократія, плюралізм і добробут. Президент Буш має намір усунути від влади режим Саддама Хусейна, веде далі коментатор німецької газети, і це може послужити першим кроком у підриві правління інших диктаторів у регіоні.
Сполучені Штати ніколи не діяли без огляду на власні інтереси, пише автор. Але геній Америки полягає в її спроможності поєднати власні інтереси із загальним добром. Серед іншого автор називає плюралізм, парламентську демократію і матеріальний добробут, тобто речі, від яких мали б скористати всі сторони. І, можливо, як підкреслює на закінчення коментатор німецької газети «Зюддойче цайтунґ» незабаром араби теж зможуть скористатися плодами цих змін, якщо адміністрація США дотримає запланованого шляху.
Коментатор газети «Вашингтон пост» Вільям Респберрі займає, можна сказати, радикальну позицію у справі можливого удару по Іраку. Нинішню наполегливу позицію адміністрації США у справі Іраку автор називає «мономаніакальною» і вважає, що Вашингтон перевів свій гнів з Осами бін Лядена на Саддама Хусейна. Після терористичних актів у Нью-Йорку й Вашингтоні, веде далі автор, у зв’язку з недосяжністю Осами бін Лядена увага Вашингтона щораз більшою мірою спрямовувалася на Саддама Хусейна. Автор бере під сумнів однобічність і нагальність кампанії Вашингтона. Він вважає, що воєнна акція може принести глобальну дестабілізацію причому, за його словами, невідомо – чи Саддам Хусейн посідає зброю масового знищення і чи має він намір ужити цю зброю проти Сполучених Штатів. Твердження, що США можуть бути мішенню номер один для іракського нападу автор називає «хитким припущенням». Але після удару по Іраку така можливість, на думку автора, не викликатиме сумніву. Тому, як запитує на закінчення автор, чи може воєнна акція США скоротити загрозу антиамериканського тероризму?
Тим часом коментатор німецької газети «Зюддойче цайтунґ» Вольфґанґ Койдл висловлює цілком інший погляд на позицію США у справі Іраку і на можливу воєнну акцію проти нього. Автор пригадує американську далекоглядну позицію супроти колишнього Радянського союзу. Нинішня позиція США у справі Близького сходу, як вважає автор, теж не базується лише на добрих побажаннях, а радше, за словами автора, на «сміливому баченні» нового Близького сходу, де мала би прийти демократія, плюралізм і добробут. Президент Буш має намір усунути від влади режим Саддама Хусейна, веде далі коментатор німецької газети, і це може послужити першим кроком у підриві правління інших диктаторів у регіоні.
Сполучені Штати ніколи не діяли без огляду на власні інтереси, пише автор. Але геній Америки полягає в її спроможності поєднати власні інтереси із загальним добром. Серед іншого автор називає плюралізм, парламентську демократію і матеріальний добробут, тобто речі, від яких мали б скористати всі сторони. І, можливо, як підкреслює на закінчення коментатор німецької газети «Зюддойче цайтунґ» незабаром араби теж зможуть скористатися плодами цих змін, якщо адміністрація США дотримає запланованого шляху.
