Прага, 18 вересня 2002 - Одна з головних тем візиту президента Румунії в Україну - дотримання прав національних меншин. Відомо, що румунська влада дбає про свою діаспору, але чи робить достатньо Україна? За офіційними даними, в Румунії сьогодні живе 60 тисяч етнічних українців.
Про головні проблеми української діаспори ми попросили розповісти заступника голови Союзу українців Румунії Ярославу Колотило.
Ярослава Колотило
Я думаю, що український народ як такий, і, зокрема, українці за походженням у Румунії, вони не досить вимогливі, тоді, коли Румуни весь час в Україні кричать і вимагають дотримання своїх прав. Українців в Румунії не так багато. Вони розуміють, що багато здобули, але, все таки, є багато проблем.
Ось наші українці починають їхати до України навчатися і, на жаль, багато з них повертаються, бо умови досить погані. Коли румуни запрошують своїх земляків з України, вони мають всі умови. Нам потрібен український культурний центр.
Україна ще не в змозі нам побудувати будинок, щоб ми мали культурний центр.
Наші церкви ще не відкриті. У нас дуже багато українців у Добруджії, які досі не мають української церкви.
Українська мова викладається лише в одному селі. Не має зі сторони місцевих урядовців, місцевої влади бажання допомогти українцям, щоб вони створили свої школи, щоб мали свої церкви. І це є проблема, що наші діти не вивчають українську мову. Багато є інших проблем. Наприклад, викладачі румунські говорять дітям:«Навіщо вам українська мова, навіщо вам говорити українською? Якщо ви будете знати румунську вам буде легше у школі»... Ось такі справи. Але це є, не позиція уряду, а певних людей. Ми сподіваємося, що ситуація трішки зміниться. Якщо вже ця спільна комісія з прав національних меншин - українців в Румунії, румунів в Україні - працює, то, можливо, що наша справа й ситуація значно поліпшиться.
Мар’яна Драч
Ви сказали, що Румунія дуже тепло приймає студентів з України румунської національності і, водночас, місцеві українці, які їдуть в Україну, вони стикаються з проблемами. Що Ви маєте на увазі і чи вважаєте, що Україна мало допомагає українцям у Румунії через те, що вона бідна, чи може тут криється якась інша причина?
Ярослава Колотило
Я хочу вірити, що лише через економічну ситуацію. Але в уряді України не має такого бажання, щоб допомагати бідній діаспорі. Може вважають, що ми Західна діаспора, але ми ще не західна діаспора. У нас дуже багато проблем. Тому, що ми зазнали тиску диктатури так, як ніхто з українців інших країн Європи, то, можливо, нам потрібно було зі сторони України більше прихильності, більше порозуміння.
У нас, наприклад, проблема газет і журналів. У нас нічого не доходить з України. Усі кажуть, що хотіли б вам допомогти, але дуже багато посилка коштує і ми не можемо.
Хоч ми межуємо з Україною, але можна сказати, що спілкування з Україною ще досить скрутне. Наші діти, наприклад, вчаться української мови, беруть участь в олімпіадах з української мови й літератури, але багато з них ніколи не бачили України. Не має українських таборів, наприклад, щоб запросили з діаспори, так, наприклад, як польська меншина з Румунії. Ïхні діти постійно їздять у табори, вони пізнають Польщу. Чи болгари, турки та інші національні меншини. У нас цього спілкування не має.
Про головні проблеми української діаспори ми попросили розповісти заступника голови Союзу українців Румунії Ярославу Колотило.
Ярослава Колотило
Я думаю, що український народ як такий, і, зокрема, українці за походженням у Румунії, вони не досить вимогливі, тоді, коли Румуни весь час в Україні кричать і вимагають дотримання своїх прав. Українців в Румунії не так багато. Вони розуміють, що багато здобули, але, все таки, є багато проблем.
Ось наші українці починають їхати до України навчатися і, на жаль, багато з них повертаються, бо умови досить погані. Коли румуни запрошують своїх земляків з України, вони мають всі умови. Нам потрібен український культурний центр.
Україна ще не в змозі нам побудувати будинок, щоб ми мали культурний центр.
Наші церкви ще не відкриті. У нас дуже багато українців у Добруджії, які досі не мають української церкви.
Українська мова викладається лише в одному селі. Не має зі сторони місцевих урядовців, місцевої влади бажання допомогти українцям, щоб вони створили свої школи, щоб мали свої церкви. І це є проблема, що наші діти не вивчають українську мову. Багато є інших проблем. Наприклад, викладачі румунські говорять дітям:«Навіщо вам українська мова, навіщо вам говорити українською? Якщо ви будете знати румунську вам буде легше у школі»... Ось такі справи. Але це є, не позиція уряду, а певних людей. Ми сподіваємося, що ситуація трішки зміниться. Якщо вже ця спільна комісія з прав національних меншин - українців в Румунії, румунів в Україні - працює, то, можливо, що наша справа й ситуація значно поліпшиться.
Мар’яна Драч
Ви сказали, що Румунія дуже тепло приймає студентів з України румунської національності і, водночас, місцеві українці, які їдуть в Україну, вони стикаються з проблемами. Що Ви маєте на увазі і чи вважаєте, що Україна мало допомагає українцям у Румунії через те, що вона бідна, чи може тут криється якась інша причина?
Ярослава Колотило
Я хочу вірити, що лише через економічну ситуацію. Але в уряді України не має такого бажання, щоб допомагати бідній діаспорі. Може вважають, що ми Західна діаспора, але ми ще не західна діаспора. У нас дуже багато проблем. Тому, що ми зазнали тиску диктатури так, як ніхто з українців інших країн Європи, то, можливо, нам потрібно було зі сторони України більше прихильності, більше порозуміння.
У нас, наприклад, проблема газет і журналів. У нас нічого не доходить з України. Усі кажуть, що хотіли б вам допомогти, але дуже багато посилка коштує і ми не можемо.
Хоч ми межуємо з Україною, але можна сказати, що спілкування з Україною ще досить скрутне. Наші діти, наприклад, вчаться української мови, беруть участь в олімпіадах з української мови й літератури, але багато з них ніколи не бачили України. Не має українських таборів, наприклад, щоб запросили з діаспори, так, наприклад, як польська меншина з Румунії. Ïхні діти постійно їздять у табори, вони пізнають Польщу. Чи болгари, турки та інші національні меншини. У нас цього спілкування не має.
