Прага, 24 вересня 2002 – З огляду на важливість виборів у Німеччині для майбутнього Європи і світу загалом західна преса, зокрема європейська продовжує коментувати результати цих виборів. На думку більшості оглядачів, перемога дотеперішньої правлячої коаліції забезпечить дальшу реалізацію економічних реформ ЄС, проте поставить керівництво Шредера перед серйозними внутрішніми і зовнішніми проблемами, одна з яких – це погіршення німецько-американських взаємин у зв’язку із передвиборчими заявами Шредера про відмежування Німеччини від антиіракської кампанії США.
Почнемо від відгуку в німецькій газеті «Зюддойче цайтунґ». Коментатор цієї мюнхенської газети Стефан Ульріх у контексті парламентських виборів аналізує німецько-американські взаємини, що склалися після передвиборчих заяв канцлера Шредера, який, не підтримавши адміністрацію США в кампанії проти Іраку, зайняв таким чином антиамериканську позицію. Ця позиція, веде далі автор, викликала серйозні тертя між двома країнами, які нині неможливо просто списати, як звичайну передвиборчу риторику Шредера. На думку автора, згладження цієї дипломатичної шкоди потребуватиме тривалого часу і Шредеру доведеться дорого заплатити за свої заяви у цій справі. З огляду на зміцнення політичних позицій США у Європі, автор передбачає тиск Вашингтона на своїх німецьких критиків, яким доведеться піти на поступки в інших двобічних питаннях, зокрема у справі Міжнародного кримінального суду. Можливо Вашингтон поставить вимогу надіслати більше німецьких миротворців до Афганістану або на Балкани, щоб вивільнити американських військовослужбовців для підготовки кампанії проти Іраку. Так чи інакше, як вважає коментатор, передвиборчі заяви Шредера завдали чимало шкоди репутації Німеччини.
Коментатор французької газети «Ліберасьйон» Патрік Сабатьєр вважає перемогу, за його словами, червоно-зеленої коаліції Шредера свідчить про можливі антибушівські настрої протягом наступного терміну Шредера на посаді канцлера. Хоча, як підкреслює автор, Шредер наголосив на готовності змінити свою позицію у випадку, якщо режим Саддама Хусейна створить безпосередню загрозу для країн регіону й світу. Сабатьєр звертає увагу на схожість позицій німецьких і французьких керівників, які вимагають рішення Ради безпеки ООН для воєнної акції проти Іраку. Автор наголошує також на тому, що нинішні розбіжності між Вашингтоном і Берліном є першим подібним інцидентом від часів закінчення другої світової війни. Досі Німеччина завжди була надійним союзником Сполучених Штатів.
Почнемо від відгуку в німецькій газеті «Зюддойче цайтунґ». Коментатор цієї мюнхенської газети Стефан Ульріх у контексті парламентських виборів аналізує німецько-американські взаємини, що склалися після передвиборчих заяв канцлера Шредера, який, не підтримавши адміністрацію США в кампанії проти Іраку, зайняв таким чином антиамериканську позицію. Ця позиція, веде далі автор, викликала серйозні тертя між двома країнами, які нині неможливо просто списати, як звичайну передвиборчу риторику Шредера. На думку автора, згладження цієї дипломатичної шкоди потребуватиме тривалого часу і Шредеру доведеться дорого заплатити за свої заяви у цій справі. З огляду на зміцнення політичних позицій США у Європі, автор передбачає тиск Вашингтона на своїх німецьких критиків, яким доведеться піти на поступки в інших двобічних питаннях, зокрема у справі Міжнародного кримінального суду. Можливо Вашингтон поставить вимогу надіслати більше німецьких миротворців до Афганістану або на Балкани, щоб вивільнити американських військовослужбовців для підготовки кампанії проти Іраку. Так чи інакше, як вважає коментатор, передвиборчі заяви Шредера завдали чимало шкоди репутації Німеччини.
Коментатор французької газети «Ліберасьйон» Патрік Сабатьєр вважає перемогу, за його словами, червоно-зеленої коаліції Шредера свідчить про можливі антибушівські настрої протягом наступного терміну Шредера на посаді канцлера. Хоча, як підкреслює автор, Шредер наголосив на готовності змінити свою позицію у випадку, якщо режим Саддама Хусейна створить безпосередню загрозу для країн регіону й світу. Сабатьєр звертає увагу на схожість позицій німецьких і французьких керівників, які вимагають рішення Ради безпеки ООН для воєнної акції проти Іраку. Автор наголошує також на тому, що нинішні розбіжності між Вашингтоном і Берліном є першим подібним інцидентом від часів закінчення другої світової війни. Досі Німеччина завжди була надійним союзником Сполучених Штатів.
