Прага, 24 вересня 2002 - «Росія тримає Сталіна запертим у своєму минулому», - під таким заголовком 24 вересня опубліковано аналітичну статтю в американському часописі «Вашингтон пост».
Сьогодні у Росії немає державного історичного музею, у якому б не були задокументовані злочини Сталіна, - пише автор статті і, посилаючись на дані правозахисного товариства «Меморіал», наводить такі цифри: «за період від 1921 року – до 1953 один мільйон осіб було страчено з політичних мотивів і щонайменше 9,5 мільйонів опинилися у засланнях, у виправно-трудових колоніях чи були депортовані з країни.
Колишні: радянський президент Михайло Горбачов і російський президент Борис Єльцин засуджували Йосифа Сталіна. Однак, за президента Володимира Путіна ставлення до Сталіна почало змінюватися.
Пан Путін, - пише «Вашингтон пост», дозволив викарбувати 500 спеціальних срібних монет із портретом Сталіна і відкрив меморіальну дошку, на якій Сталіна прославляють як талановитого полководця. А цього року, Володимир Путін заявив польським журналістам, що хоча й Сталін і був диктатором, «було б нерозумно ігнорувати той факт», що він привів Радянський Союз до перемоги у Другій світовій війні.
Федеральна Служба Безпеки Росії (ФСБ), що є спадкоємницею КДБ, здається зрозуміла натяк свого колишнього шефа. У грудні минулого року пан Путін, який керував ФСБ протягом двох років, прославляв історію спецслужб Росії, заявляючи, що росіянам «потрібно, не соромлячись, пишатися цією історією, пишатися її героями й досягненнями».
Однак, - зауважує «Вашингтон пост» існують рамки визнання Кремлем непривабливого радянського минулого. Цього місяця мер Москви Юрій Лужков запропонував повернути на колишнє місце 14-тонну статую Фелікса Дзержинського, яку було демонтовано у 1991 році. Але проти такої ідеї виступив один високопоставлений офіційний представник Кремля, заявивши, що подібний крок був би неприйнятним для більшості росіян. Разом з тим, зауважує американський часопис, важко стверджувати, що пан Путін не відображає певної ностальгії серед російського суспільства за Сталіним.
Під час проведеного рік тому опитування громадської думки, виявилося, що більше половини росіян неоднозначно ставляться до Сталіна чи й навіть вважають його позитивною історичною постаттю. І лише чверть опитаних сказали, що Сталін скоїв більше лиха ніж добра.
За висновками директора Гарвардського проекту дослідження «холодної війни» Марка Крамера, Росія не бажає аналізувати роки терору, тому що її політичні лідери усі вийшли з радянського минулого.
Водночас існує й інше пояснення цьому факту – мирний розпад Радянського Союзу позбавив росіян болючого історичного підбитті підсумків, з якими, скажімо, зіткнулися німці, програвши Другу світову війну. Вони пройшли Нюрнберзький судовий процес. А в Росії ніхто з тих, хто винен у сталінських злочинах, не був притягнутий до судової відповідальності. У 1992 році, коли Борис Єльцин намагався заборонити Комуністичну партію, питання про відповідальність компартії на певний час було порушене в Конституційному Суді Росії, але суд так і не зробив спроби визначити міру її вини, - мовиться в аналітичній статті, що її опублікував у вівторок американський часопис «Вашингтон пост».
Сьогодні у Росії немає державного історичного музею, у якому б не були задокументовані злочини Сталіна, - пише автор статті і, посилаючись на дані правозахисного товариства «Меморіал», наводить такі цифри: «за період від 1921 року – до 1953 один мільйон осіб було страчено з політичних мотивів і щонайменше 9,5 мільйонів опинилися у засланнях, у виправно-трудових колоніях чи були депортовані з країни.
Колишні: радянський президент Михайло Горбачов і російський президент Борис Єльцин засуджували Йосифа Сталіна. Однак, за президента Володимира Путіна ставлення до Сталіна почало змінюватися.
Пан Путін, - пише «Вашингтон пост», дозволив викарбувати 500 спеціальних срібних монет із портретом Сталіна і відкрив меморіальну дошку, на якій Сталіна прославляють як талановитого полководця. А цього року, Володимир Путін заявив польським журналістам, що хоча й Сталін і був диктатором, «було б нерозумно ігнорувати той факт», що він привів Радянський Союз до перемоги у Другій світовій війні.
Федеральна Служба Безпеки Росії (ФСБ), що є спадкоємницею КДБ, здається зрозуміла натяк свого колишнього шефа. У грудні минулого року пан Путін, який керував ФСБ протягом двох років, прославляв історію спецслужб Росії, заявляючи, що росіянам «потрібно, не соромлячись, пишатися цією історією, пишатися її героями й досягненнями».
Однак, - зауважує «Вашингтон пост» існують рамки визнання Кремлем непривабливого радянського минулого. Цього місяця мер Москви Юрій Лужков запропонував повернути на колишнє місце 14-тонну статую Фелікса Дзержинського, яку було демонтовано у 1991 році. Але проти такої ідеї виступив один високопоставлений офіційний представник Кремля, заявивши, що подібний крок був би неприйнятним для більшості росіян. Разом з тим, зауважує американський часопис, важко стверджувати, що пан Путін не відображає певної ностальгії серед російського суспільства за Сталіним.
Під час проведеного рік тому опитування громадської думки, виявилося, що більше половини росіян неоднозначно ставляться до Сталіна чи й навіть вважають його позитивною історичною постаттю. І лише чверть опитаних сказали, що Сталін скоїв більше лиха ніж добра.
За висновками директора Гарвардського проекту дослідження «холодної війни» Марка Крамера, Росія не бажає аналізувати роки терору, тому що її політичні лідери усі вийшли з радянського минулого.
Водночас існує й інше пояснення цьому факту – мирний розпад Радянського Союзу позбавив росіян болючого історичного підбитті підсумків, з якими, скажімо, зіткнулися німці, програвши Другу світову війну. Вони пройшли Нюрнберзький судовий процес. А в Росії ніхто з тих, хто винен у сталінських злочинах, не був притягнутий до судової відповідальності. У 1992 році, коли Борис Єльцин намагався заборонити Комуністичну партію, питання про відповідальність компартії на певний час було порушене в Конституційному Суді Росії, але суд так і не зробив спроби визначити міру її вини, - мовиться в аналітичній статті, що її опублікував у вівторок американський часопис «Вашингтон пост».
