Прага, 27 вересня 2002 — Колишній президент Югославії Слободан Милошевич стверджує, що різанину цивільних боснійських мусульман у Сребрениці спланували самі мусульмани, а командували масовим убивством французькі спецслужби. В Гаазькому трибуналі триває друга частина процесу над Милошевичем.
Слободан Милошевич категорично заперечує, що винищення близько 8 тисяч мусульманських чоловіків і хлопців у боснійському місті Сребреница завинив його режим. Цьому немає жодних свідчень, заявив у п’ятницю колишній югославський керівник.
У справі Сребрениці, де стався перший у Європі геноцид по Другій світовій війні, вже є принаймні один офіційно винний — минулого року Гаазький трибунал засудив за це генерала боснійськосербського війська Радислава Крстича. Інший чільний звинувачений у цій різанині боснійський серб, генерал Ратко Младич, досі переховується.
Але Милошевич стверджує, що обидва генерали до вбивства цивільних не причетні — їм, мовляв, цього б не дозволила військова честь.
Нагадаємо, що війська боснійських сербів 1995 року захопили оточений ними раніше район Сребрениці — замешканого боснійськими мусульманами міста, що його Організація Об’єднаних Націй оголосила була «зоною безпеки» під своїм захистом; нападники захопили й за невтручання миротворців ООН стратили тисячі місцевих чоловіків і хлопців.
Милошевич пропонує власну версію того, що сталося в Сребрениці: він стверджує, наче то боснійські мусульмани самі задумали ту різанину, щоби потім скинути все на сербів. На спеціяльному засіданні боснійськомусульманського уряду, присвяченому цим планам, був присутній французький генерал Філіп Морійон, — це так заявив Милошевич, — і якраз французькі спецслужби, за його словами, таємно командували загоном сербських найманців, яким за це пообіцяли два мільйони марок. Таким чином, підсумував югославський керівник свою думку, і було, мовляв, улаштовано цей геноцид — щоби створити привід для воєнного втручання Заходу проти сербів.
І, звичайно ж, Белґрад ні в чому не винен, вів далі Милошевич, відкидаючи виступ першого в цій частині процесу свідка. Серб із Хорватії, позначений задля його безпеки лише умовним кодом, ствердив, що саме з Белґрада розпалювалися 1991 року пристрасті серед хорватських сербів і заклики до повстання проти Хорватії — але Милошевич із обуренням кепкує: «Та звідки вони там у своєму лісі знають, що робилося в Белґраді?»
Слободан Милошевич був на ті часи ще президентом Сербії, навіть не всієї Югославії, і дбайливо не залишав вказівок чинити воєнні злочини з власноручними підписами. Тож доводити причетність колишнього керівника в кожному разі не легко — хоча всі знають, що реальна влада в Югославії від 1990 року була саме в його руках незалежно від посади.
На черзі в другій частині процесу, де йдеться про 61 звинувачення проти Милошевича за злочини, скоєні в Боснії й Хорватії, — дальші свідки з переліку в 177 осіб. Серед них — і ще один колишній президент Югославії Зоран Лілич, і нинішній президент Хорватії Стіпе Месич, який, додамо, виступає за беззастережну співпрацю з Гаазьким трибуналом.
Слободан Милошевич категорично заперечує, що винищення близько 8 тисяч мусульманських чоловіків і хлопців у боснійському місті Сребреница завинив його режим. Цьому немає жодних свідчень, заявив у п’ятницю колишній югославський керівник.
У справі Сребрениці, де стався перший у Європі геноцид по Другій світовій війні, вже є принаймні один офіційно винний — минулого року Гаазький трибунал засудив за це генерала боснійськосербського війська Радислава Крстича. Інший чільний звинувачений у цій різанині боснійський серб, генерал Ратко Младич, досі переховується.
Але Милошевич стверджує, що обидва генерали до вбивства цивільних не причетні — їм, мовляв, цього б не дозволила військова честь.
Нагадаємо, що війська боснійських сербів 1995 року захопили оточений ними раніше район Сребрениці — замешканого боснійськими мусульманами міста, що його Організація Об’єднаних Націй оголосила була «зоною безпеки» під своїм захистом; нападники захопили й за невтручання миротворців ООН стратили тисячі місцевих чоловіків і хлопців.
Милошевич пропонує власну версію того, що сталося в Сребрениці: він стверджує, наче то боснійські мусульмани самі задумали ту різанину, щоби потім скинути все на сербів. На спеціяльному засіданні боснійськомусульманського уряду, присвяченому цим планам, був присутній французький генерал Філіп Морійон, — це так заявив Милошевич, — і якраз французькі спецслужби, за його словами, таємно командували загоном сербських найманців, яким за це пообіцяли два мільйони марок. Таким чином, підсумував югославський керівник свою думку, і було, мовляв, улаштовано цей геноцид — щоби створити привід для воєнного втручання Заходу проти сербів.
І, звичайно ж, Белґрад ні в чому не винен, вів далі Милошевич, відкидаючи виступ першого в цій частині процесу свідка. Серб із Хорватії, позначений задля його безпеки лише умовним кодом, ствердив, що саме з Белґрада розпалювалися 1991 року пристрасті серед хорватських сербів і заклики до повстання проти Хорватії — але Милошевич із обуренням кепкує: «Та звідки вони там у своєму лісі знають, що робилося в Белґраді?»
Слободан Милошевич був на ті часи ще президентом Сербії, навіть не всієї Югославії, і дбайливо не залишав вказівок чинити воєнні злочини з власноручними підписами. Тож доводити причетність колишнього керівника в кожному разі не легко — хоча всі знають, що реальна влада в Югославії від 1990 року була саме в його руках незалежно від посади.
На черзі в другій частині процесу, де йдеться про 61 звинувачення проти Милошевича за злочини, скоєні в Боснії й Хорватії, — дальші свідки з переліку в 177 осіб. Серед них — і ще один колишній президент Югославії Зоран Лілич, і нинішній президент Хорватії Стіпе Месич, який, додамо, виступає за беззастережну співпрацю з Гаазьким трибуналом.
