Київ, 9 жовтня 2002 - Те, про що так довго говорив президент України Леонід Кучма відбулося: голова Верховної ради Володимир Литвин оголосив про створення парламентської більшості у складі 231 депутат. Однак, вже за кілька хвилин голосування показало, що оголосити, ще не означає мати.
Одразу після парламентських виборів сталої більшості в парламенті не було. Хоча на той час понад 226 голосів мали 4 фракції: “Наша Україна”, Блок Юлії Тимошенко, комуністи, соціалісти та кілька депутатів-симпатиків Віктора Ющенка. Але, незважаючи на тривалі переговори, “четвірка” так і не дійшла єдиної думки щодо обрання керівництва парламенту.
Відтак, ініціативу у свої руки взяв тоді ще єдиний блок “Єдина Україна”. “Єдуни”, разом із своїми союзниками об‘єднаними соціал-демократами, різними способами таки нашкребли необхідних 226 голосів для обрання Володимира Литвина спікером. Тоді своїх виборців зрадили 7 наших українців і 3 комуністи.
Однак, ця “разова” більшість проіснувала не довго. Блок “Єдина Україна” розпався на 8 фракцій. З парламенту до Адміністрації Президента пішов працювати голова СДПРУ(О) Віктор Медведчук, але його парламентська фракція від цього лише зросла. “Наша Україна” вимагала підписання угоди між парламентом, урядом і президентом про створення більшості на її базі, яка б мала право формувати уряд.
Безпосередньо над цим документом працювали представник про владних фракцій голова Трудової України Сергій Тигипко і заступник голови блоку “Наша Україна” Юрій Костенко. Крапку в цих переговорах поставив підпис Віктора Ющенка під резолюцією мітингу учасників акції “Повстань, Україно!”, яка пропонувала президентові подати у відставку. А відмова опозиції від голосувань у день ухвалення рішень прискорила оголошення більшості.
За півроку, які відділяють обрання головою парламенту Володимира Литвина до проголошення більшості влада назбирала лише 5 депутатів. Та й, то, одразу після оголошення більшості представник “Нашої України” Петро Порошенко повідомив, що Владислав Атрощенко забрав свою заяву. Відтак нині більшовики мають 230 багнетів, що лише на 4 голоси перевищує мінімальну кількість, необхідну для ухвалення рішень.
Одразу після парламентських виборів сталої більшості в парламенті не було. Хоча на той час понад 226 голосів мали 4 фракції: “Наша Україна”, Блок Юлії Тимошенко, комуністи, соціалісти та кілька депутатів-симпатиків Віктора Ющенка. Але, незважаючи на тривалі переговори, “четвірка” так і не дійшла єдиної думки щодо обрання керівництва парламенту.
Відтак, ініціативу у свої руки взяв тоді ще єдиний блок “Єдина Україна”. “Єдуни”, разом із своїми союзниками об‘єднаними соціал-демократами, різними способами таки нашкребли необхідних 226 голосів для обрання Володимира Литвина спікером. Тоді своїх виборців зрадили 7 наших українців і 3 комуністи.
Однак, ця “разова” більшість проіснувала не довго. Блок “Єдина Україна” розпався на 8 фракцій. З парламенту до Адміністрації Президента пішов працювати голова СДПРУ(О) Віктор Медведчук, але його парламентська фракція від цього лише зросла. “Наша Україна” вимагала підписання угоди між парламентом, урядом і президентом про створення більшості на її базі, яка б мала право формувати уряд.
Безпосередньо над цим документом працювали представник про владних фракцій голова Трудової України Сергій Тигипко і заступник голови блоку “Наша Україна” Юрій Костенко. Крапку в цих переговорах поставив підпис Віктора Ющенка під резолюцією мітингу учасників акції “Повстань, Україно!”, яка пропонувала президентові подати у відставку. А відмова опозиції від голосувань у день ухвалення рішень прискорила оголошення більшості.
За півроку, які відділяють обрання головою парламенту Володимира Литвина до проголошення більшості влада назбирала лише 5 депутатів. Та й, то, одразу після оголошення більшості представник “Нашої України” Петро Порошенко повідомив, що Владислав Атрощенко забрав свою заяву. Відтак нині більшовики мають 230 багнетів, що лише на 4 голоси перевищує мінімальну кількість, необхідну для ухвалення рішень.
