Прага, 1 листопада 2002 – Західна преса продовжує коментувати трагедію із заложниками, яка сталася минулого тижня в театральному центі в Москві. Більшість оглядачів вважають, що нинішня трагедія, як видно з реакції Москви, лише поглибила чеченську кризу й загострила конфлікт. Коментатори широко відгукнулися також на розвал правлячої коаліції в Ізраїлі.
Серед численних відгуків на московську трагедію із заложниками газета «Нью-Йорк таймс» містить коментар московської кореспондентки видання «ЮС ньюз енд уерлд ріпорт» Маші Ґессен, яка пише, що молоді росіяни, які виростають після 94-го року, тобто поновного вибуху чеченського конфлікту, дивляться на чеченців лише як на ворогів. Війну в Чечні вони сприймають, як щось само собою зрозуміле, а цю країну розглядають, як місце насильств і війни. 23-річний чеченець Мовсар Бараєв, один із захоплювачів у московському театральному центрі сподівався, веде далі автор, що своєю акцією він закінчить війну. Йому це не вдалося, бо закінчити війну за допомогою насилля неможливо, підкреслює автор. Молоді люди зрозуміти цього не можуть, у песимістичному дусі закінчує автор, бо вони не пам’ятають ліпших, мирних часів. Тим часом після московської трагедії обидві сторони ще більшою мірою розглядають одна одну, як ошалілого, небезпечного ворога.
Тим часом газета «Уолл стріт джорнел» містить коментар знаного військового аналітика Фельґенгауера, який звертає увагу на той факт, що захоплювачі мали можливість підірвати будинок, проте вони цього не зробили, керуючись твердим розпорядженням не причиняти жодної шкоди заручникам. Нікого із заручників вони не розстріляли. Саме цей факт, підкреслює коментатор, у нинішніх публічних дискусіях в Росії намагаються обійти мовчанням. Із настільки пасивним суспільством, яке без застережень схвалює політику уряду, як вважає коментатор, не слід дивуватися, що (російське) керівництво не вважає за потрібне провадити відкриту політику.
Західні газети відразу ж кількома редакційними статтями відгукуються також на розвал правлячої урядової коаліції в Ізраїлі, сподіваючись, що цей політичний струс піде на користь близькосхідному мирному процесові. Газета «Нью-Йорк таймс» знову підкреслює, що серед іншого гальмом близькосхідного процесу була дальша розбудова єврейських поселень на палестинських землях, яку підтримував Шарон, хоча в останніх опитуваннях 78 відсотків населення висловилися проти розбудови поселень і за мир з палестинцями.
Газета «Уолл стріт джорнел», теж у редакційній статті порушує натомість інший аспект урядової кризи в Ізраїлі. Розвал правлячої коаліції свідчить про дух демократії у цій країні, підкреслює газета, і палестинському лідерові Арафату, який не дискутує зі своїми опонентами, а усуває їх, слід було би повчитися подібної політичної культури. Газета підкреслює, що урядова криза в Ізраїлі може послужити поштовхом до пошуку компромісу у близькосхідному мирному процесі.
Серед численних відгуків на московську трагедію із заложниками газета «Нью-Йорк таймс» містить коментар московської кореспондентки видання «ЮС ньюз енд уерлд ріпорт» Маші Ґессен, яка пише, що молоді росіяни, які виростають після 94-го року, тобто поновного вибуху чеченського конфлікту, дивляться на чеченців лише як на ворогів. Війну в Чечні вони сприймають, як щось само собою зрозуміле, а цю країну розглядають, як місце насильств і війни. 23-річний чеченець Мовсар Бараєв, один із захоплювачів у московському театральному центрі сподівався, веде далі автор, що своєю акцією він закінчить війну. Йому це не вдалося, бо закінчити війну за допомогою насилля неможливо, підкреслює автор. Молоді люди зрозуміти цього не можуть, у песимістичному дусі закінчує автор, бо вони не пам’ятають ліпших, мирних часів. Тим часом після московської трагедії обидві сторони ще більшою мірою розглядають одна одну, як ошалілого, небезпечного ворога.
Тим часом газета «Уолл стріт джорнел» містить коментар знаного військового аналітика Фельґенгауера, який звертає увагу на той факт, що захоплювачі мали можливість підірвати будинок, проте вони цього не зробили, керуючись твердим розпорядженням не причиняти жодної шкоди заручникам. Нікого із заручників вони не розстріляли. Саме цей факт, підкреслює коментатор, у нинішніх публічних дискусіях в Росії намагаються обійти мовчанням. Із настільки пасивним суспільством, яке без застережень схвалює політику уряду, як вважає коментатор, не слід дивуватися, що (російське) керівництво не вважає за потрібне провадити відкриту політику.
Західні газети відразу ж кількома редакційними статтями відгукуються також на розвал правлячої урядової коаліції в Ізраїлі, сподіваючись, що цей політичний струс піде на користь близькосхідному мирному процесові. Газета «Нью-Йорк таймс» знову підкреслює, що серед іншого гальмом близькосхідного процесу була дальша розбудова єврейських поселень на палестинських землях, яку підтримував Шарон, хоча в останніх опитуваннях 78 відсотків населення висловилися проти розбудови поселень і за мир з палестинцями.
Газета «Уолл стріт джорнел», теж у редакційній статті порушує натомість інший аспект урядової кризи в Ізраїлі. Розвал правлячої коаліції свідчить про дух демократії у цій країні, підкреслює газета, і палестинському лідерові Арафату, який не дискутує зі своїми опонентами, а усуває їх, слід було би повчитися подібної політичної культури. Газета підкреслює, що урядова криза в Ізраїлі може послужити поштовхом до пошуку компромісу у близькосхідному мирному процесі.
