Київ, 15 листопада 2002 - Система європейської безпеки без України матиме поважні прогалини. Цього факту нині ніхто не може заперечити. І цей власне аргумент пробує використати Україна, коли вустами президента Леоніда Кучми говорить: "Якщо я не поїду на самміт до Праги, то ніхто з України туди не поїде." Це звучить, як ультиматум ображеної людини, яка не здатна піднятися заради інтересів своєї держави понад власні амбіції. Треба бути дуже сильним і дуже високо моральним, аби задля спільного добра придушити волання власного "я". Леонід Кучма таким сильним політиком не є. І Захід цього не може не розуміти. Але чому не може збагнути Захід іншої речі, що заганяючи в глухий кут Леоніда Кучму ("Мені вже нічого втрачати" - це була репліка Кучми на моє зауваження на брифінгу стосовно самміту в Празі), який ще два роки буде президентом України, він наражає державу на не передбачувані вчинки її керманича. Бо ж загнана в кут людина - небезпечна. І в сто разів вона небезпечніша, коли має майже абсолютну владу над десятками мільйонів громадян.
Цю істину хотілося б повторити у момент, коли ще не пізно волати до сильних світу цього, які можуть і повинні піднятися на порозуміння понад поділами. У народі кажуть - будь мудрішим. Так кажуть до старшого, так кажуть до розважливішого, так кажуть до більш відповідального. Будь мудрішим - це означає навіть коли ти маєш рацію. зробися гнучким і вчини для спокою, миру і загального добра. Таким загальним добром був би зараз якийсь символічний жест збоку Заходу, який би все таки дав можливість Україні взяти участь у самміті НАТО в Празі. І цей жест треба було б зробити не задля Кучми, а задля народу, якому треба буде з Кучмою ще якось дотягнути до наступних президентських виборів, якому важливо зберегти незалежність України, якому йдеться про те, аби "зранений звір" не обрав такого стилю поведінки, який у таких випадках він обирає.
Порозуміння над поділами - якби обрати такий принцип виходу з ситуації, що склалася, дало б Україні більш світлу перспективу на післякучмівський період.
Цю істину хотілося б повторити у момент, коли ще не пізно волати до сильних світу цього, які можуть і повинні піднятися на порозуміння понад поділами. У народі кажуть - будь мудрішим. Так кажуть до старшого, так кажуть до розважливішого, так кажуть до більш відповідального. Будь мудрішим - це означає навіть коли ти маєш рацію. зробися гнучким і вчини для спокою, миру і загального добра. Таким загальним добром був би зараз якийсь символічний жест збоку Заходу, який би все таки дав можливість Україні взяти участь у самміті НАТО в Празі. І цей жест треба було б зробити не задля Кучми, а задля народу, якому треба буде з Кучмою ще якось дотягнути до наступних президентських виборів, якому важливо зберегти незалежність України, якому йдеться про те, аби "зранений звір" не обрав такого стилю поведінки, який у таких випадках він обирає.
Порозуміння над поділами - якби обрати такий принцип виходу з ситуації, що склалася, дало б Україні більш світлу перспективу на післякучмівський період.
