Одеса, 18 листопада 2002 - За подіями пов’язаними зі спробами нав’язати України ще один пропрезидентський уряд на чолі з Головою Донецької облдержадміністрації Віктором Януковичем – слідкує і народний депутат України, член фракції блоку Віктора Ющенка “Наша Україна” Едуард Гурвіц.
На його думку:
“Яким би не був результат голосування, пропозиція висунути кандидатуру Донецького губернатора на посаду голови уряду України свідчить про неповагу Президента Кучми до думки власного народу.
Всім відомо, що на минулих парламентських виборах пропрезидентські сили, незважаючи на адміністративний тиск, відчули нищівну поразку. Вони набрали менше 20 відсотків голосів. Однак, надалі в Україні відбувалося теж саме, що трапляється у країнах де за діючого керівника голосують 99 відсотків виборців.
Знущаючись над загальноприйнятими демократичними нормами – керівниками Верховної Ради, адміністрації Президента, новими губернаторами стали лідери і активісти блоків, партій – аутсайдерів.
На думку Леоніда Кучми, вісімнадцяти, набраних його прихильниками, відсотків цілком достатньо не лише для формування парламентської “більшості”, але і для формування уряду. Тепер у якості прем’єра нам пропонують губернатора тієї єдиної в країні області де результати парламентських виборів вдалося зробити такими, що співпадають з президентським наказом. Якою ціною і як особисті здібності Голови облдержадміністрації відображені на цьому результаті – це розмова окрема.
Для мене цілком зрозуміло, що такий вибір влади є проявом її слабкої сторони.
Непопулярність Кучми – політика і відсутність у його команді авторитетних лідерів зробили недієздатними всі дії парламентської “більшості”. А це негативно відображено і на роботі всіх інших гілок влади.
Вихід з цієї ситуації Президент та його союзники шукають у залученні, у якості союзника, нової сили. Цю силу частіше називають “донецьким кланом”.
Для опозиції заплановане голосування за кандидата на посаду Голови уряду буде справжнім випробуванням.
Сподіваюсь, що вона заявить про себе і не дасть реалізуватися такому бажаному для влади розколу.
Україна потребує нового уряду, але причиною відставки та призначення прем’єрів не може бути бажання чиновників, які побоюються за свою владу, навіть якщо цей чиновник - Президент”.
На його думку:
“Яким би не був результат голосування, пропозиція висунути кандидатуру Донецького губернатора на посаду голови уряду України свідчить про неповагу Президента Кучми до думки власного народу.
Всім відомо, що на минулих парламентських виборах пропрезидентські сили, незважаючи на адміністративний тиск, відчули нищівну поразку. Вони набрали менше 20 відсотків голосів. Однак, надалі в Україні відбувалося теж саме, що трапляється у країнах де за діючого керівника голосують 99 відсотків виборців.
Знущаючись над загальноприйнятими демократичними нормами – керівниками Верховної Ради, адміністрації Президента, новими губернаторами стали лідери і активісти блоків, партій – аутсайдерів.
На думку Леоніда Кучми, вісімнадцяти, набраних його прихильниками, відсотків цілком достатньо не лише для формування парламентської “більшості”, але і для формування уряду. Тепер у якості прем’єра нам пропонують губернатора тієї єдиної в країні області де результати парламентських виборів вдалося зробити такими, що співпадають з президентським наказом. Якою ціною і як особисті здібності Голови облдержадміністрації відображені на цьому результаті – це розмова окрема.
Для мене цілком зрозуміло, що такий вибір влади є проявом її слабкої сторони.
Непопулярність Кучми – політика і відсутність у його команді авторитетних лідерів зробили недієздатними всі дії парламентської “більшості”. А це негативно відображено і на роботі всіх інших гілок влади.
Вихід з цієї ситуації Президент та його союзники шукають у залученні, у якості союзника, нової сили. Цю силу частіше називають “донецьким кланом”.
Для опозиції заплановане голосування за кандидата на посаду Голови уряду буде справжнім випробуванням.
Сподіваюсь, що вона заявить про себе і не дасть реалізуватися такому бажаному для влади розколу.
Україна потребує нового уряду, але причиною відставки та призначення прем’єрів не може бути бажання чиновників, які побоюються за свою владу, навіть якщо цей чиновник - Президент”.
