Одеса, 26 листопада 2002 - Саме цього тижня в Одесі тривають реколекції священиків Римо-Католицької Церкви, що поширюють Слово Боже на Південних теренах України.
Головує на реколекціях Його Екселенція Броніслав Бернадський – Ординарій Одесько-Симферопольської диацезії.
Ігор Столяров: Вже минув певний час відтоді коли Вас призначили керуючим справами Католицької церкви, зокрема, в Одеській області. Яка, на Вашу думку, є духовна ситуація в цьому регіоні? Вважається, що Він найбільше постраждав від атеїстичного режиму...
Владика Броніслав: Насамперед мушу погодитися, що найбільше постраждала духовність саме на Південний теренах України, зокрема в Одесі.
У давній Тираспольській Римо-Католицькій єпархії було 63 відсотки німців, 30 відсотків поляків. Були французи, італійці.
Що було з німцями Ви напевне знаєте... Їх силою вивозили до Казахстану, Сибіру. Те ж саме робили з поляками, при цьому розстрілюючи їх.
Практично всі католицькі святині на Півдні України знищено. В Одесі у нас є Кафедральний собор. Колись це була краса міста. Там поховані єпископ, що помер 100 років тому, один з фундаторів міста, кілька священиків. Над ним була жахлива наруга. У Соборі зробили спортивний зал знищивши все тут. Було знищено колони, мармурові вівтарі, зняли стелю. До наших днів залишилися лише зовнішні стіни...
Мені прикро...
Будуючи демократичну державу ми ще не навчили людей цінити набутки наших попередників, прах тих хто лежав у Соборі...
Ігор Столяров: Наскільки я знаю, у Костьолі Успіння Пресвятої Богородиці дотепер тривають реставраційні роботи.
Владика Броніслав: Минуло десять років реставрації.
Робити це надзвичайно важко. Існують великі проблеми, адже потребують фінансування і відновлення храмів у інших містечках, селах.
У часи атеїзму в Одесі зберігся лише один Костел Святого Петра і Павла. Там був священик і чудом вдалося зберегти християнські традиції. У чотирьох інших областях Єпархії все було винищене.
Лише тепер, за часів незалежності України, повертаються священики, які тепер шукають людей, відновлюють духовність. Багато людей досі залякані.
Маленькими кроками, але ми відроджуємо приходи. На перешкоді є нестача священиків, сестер-монахинь.
Ігор Столяров: Чи допомагає Вам влада? Адже у кабінетах їхніх дотепер сидять люди які підтримували атеїстичний комуністичний режим...
Владика Броніслав: Влада, для нас, католиків, нічого не допомагає. Лише словами...
Я вже порушував перед міським головою Одеси питання про необхідність повернення будинків, що належали свого часу католикам. Він пообіцяв, що все поверне.
Створено спеціальну комісію, яка розглядає наявні архівні матеріали, щоби нам повернути. Чекаємо цього з нетерпінням.
Ігор Столяров: Куточками духовності є монастирі? Католицькі монастирі поступово відроджуються на західних теренах України. Якою є ситуація в Одесі?
Владика Броніслав: До революції в Одесі було чотири жіночих монастиря сестер францисканок. Був монастир францисканський і чоловічий. Були тут домініканці. Єзуїти працювали, але не мали власного монастиря...
Були монастирі в Сімферополі, Ялті.
Нині монастирі так само є. Але, вони невеликі. Маємо монастирі у Костьолах Святого Климентія та Святого Петра. Є і у Миколаєві, домініканці у Ялті, в Севастополі мар’яни, в Євпаторії, Феодосії.
Жіночий монастир сестер селезінок є сьогодні в Одесі.
Практично в Україні сьогодні немає таких великих католицьких монастирів, як, приміром у Польщі.
Ігор Столяров: В Одесі є Чорноморський християнський центр “Місія для мореплавців”. Поруч з іншими християнськими церквами тут працюють і римо - католики.
Чи ця місійна праця серед моряків буде тривати?
Владика Броніслав: В Одесі є великий порт. Тут буває багато моряків, що мають католицьку віру і шукають священиків.
Саме тому наш католицький обов’язок служити цим людям.
Вони потребують Слова Божого і побувати на Службі Божій.
Я призначив священика, який відправляє служби для моряків.
Ми і далі будемо розвивати цей напрямок.
Головує на реколекціях Його Екселенція Броніслав Бернадський – Ординарій Одесько-Симферопольської диацезії.
Ігор Столяров: Вже минув певний час відтоді коли Вас призначили керуючим справами Католицької церкви, зокрема, в Одеській області. Яка, на Вашу думку, є духовна ситуація в цьому регіоні? Вважається, що Він найбільше постраждав від атеїстичного режиму...
Владика Броніслав: Насамперед мушу погодитися, що найбільше постраждала духовність саме на Південний теренах України, зокрема в Одесі.
У давній Тираспольській Римо-Католицькій єпархії було 63 відсотки німців, 30 відсотків поляків. Були французи, італійці.
Що було з німцями Ви напевне знаєте... Їх силою вивозили до Казахстану, Сибіру. Те ж саме робили з поляками, при цьому розстрілюючи їх.
Практично всі католицькі святині на Півдні України знищено. В Одесі у нас є Кафедральний собор. Колись це була краса міста. Там поховані єпископ, що помер 100 років тому, один з фундаторів міста, кілька священиків. Над ним була жахлива наруга. У Соборі зробили спортивний зал знищивши все тут. Було знищено колони, мармурові вівтарі, зняли стелю. До наших днів залишилися лише зовнішні стіни...
Мені прикро...
Будуючи демократичну державу ми ще не навчили людей цінити набутки наших попередників, прах тих хто лежав у Соборі...
Ігор Столяров: Наскільки я знаю, у Костьолі Успіння Пресвятої Богородиці дотепер тривають реставраційні роботи.
Владика Броніслав: Минуло десять років реставрації.
Робити це надзвичайно важко. Існують великі проблеми, адже потребують фінансування і відновлення храмів у інших містечках, селах.
У часи атеїзму в Одесі зберігся лише один Костел Святого Петра і Павла. Там був священик і чудом вдалося зберегти християнські традиції. У чотирьох інших областях Єпархії все було винищене.
Лише тепер, за часів незалежності України, повертаються священики, які тепер шукають людей, відновлюють духовність. Багато людей досі залякані.
Маленькими кроками, але ми відроджуємо приходи. На перешкоді є нестача священиків, сестер-монахинь.
Ігор Столяров: Чи допомагає Вам влада? Адже у кабінетах їхніх дотепер сидять люди які підтримували атеїстичний комуністичний режим...
Владика Броніслав: Влада, для нас, католиків, нічого не допомагає. Лише словами...
Я вже порушував перед міським головою Одеси питання про необхідність повернення будинків, що належали свого часу католикам. Він пообіцяв, що все поверне.
Створено спеціальну комісію, яка розглядає наявні архівні матеріали, щоби нам повернути. Чекаємо цього з нетерпінням.
Ігор Столяров: Куточками духовності є монастирі? Католицькі монастирі поступово відроджуються на західних теренах України. Якою є ситуація в Одесі?
Владика Броніслав: До революції в Одесі було чотири жіночих монастиря сестер францисканок. Був монастир францисканський і чоловічий. Були тут домініканці. Єзуїти працювали, але не мали власного монастиря...
Були монастирі в Сімферополі, Ялті.
Нині монастирі так само є. Але, вони невеликі. Маємо монастирі у Костьолах Святого Климентія та Святого Петра. Є і у Миколаєві, домініканці у Ялті, в Севастополі мар’яни, в Євпаторії, Феодосії.
Жіночий монастир сестер селезінок є сьогодні в Одесі.
Практично в Україні сьогодні немає таких великих католицьких монастирів, як, приміром у Польщі.
Ігор Столяров: В Одесі є Чорноморський християнський центр “Місія для мореплавців”. Поруч з іншими християнськими церквами тут працюють і римо - католики.
Чи ця місійна праця серед моряків буде тривати?
Владика Броніслав: В Одесі є великий порт. Тут буває багато моряків, що мають католицьку віру і шукають священиків.
Саме тому наш католицький обов’язок служити цим людям.
Вони потребують Слова Божого і побувати на Службі Божій.
Я призначив священика, який відправляє служби для моряків.
Ми і далі будемо розвивати цей напрямок.
