Прага, 21 листопада 2002 - У світі святкують сезон нового французького вина – Божолє Нуво, а у Франції, батьківщині цього вина, починається щорічний фестиваль, присвячений цьому вину нового врожаю Божолє – області на півдні Бургундії.
Сьогодні почався продаж близько 58-ми мільйонів пляшок Божолє, які експортовані до всіх країн світу.
Традиція святкування нового Божолє зародилася в 1951-му році, коли всім виробникам цієї марки дозволили випускати свою продукцію на ринок того ж самого дня – третього четверга листопада.
У мене в студії гість – колега з російської редакції радіо Свобода – Ігор Померанцев, він же автор книги "Червоне сухе".
Ігоре, Ви, як знавець вина і як шанувальник традицій, розкажіть, прошу, нашим слухачам про традицію Божолє і про традицію його споживання.
Ігор Померанцев:
Це досить нова традиція - умовність, пов’язана з періодом, коли виробляють молоде вино. Треба сказати, що Божолє, його вік, рахується не місяцями і не роками, а буквально тижнями. Я, навіть, про себе називаю це вино щенячим. Воно так трохи, ніжно «покусує», навіть, «не кусає», а ніжиться, ніби лиже тебе, лащиться до тебе. Мені це дуже подобається. Я змушений сказати, що сноби не люблять це вино, бо треба любити не просто вино, а якісь веселі, легкі ритуали. І все, що пов’язане з Божолє, це веселий ритуал, який відзначається кожного третього четверга у листопаді.
Людмила Ваннек:
Чи між винами Божолє існує різниця, чи все одно, що пити, аби було Божолє?
Ігор Померанцев:
Я знаю таке класичне вино, завжди купую одну й ту ж марку - Божолє Нуво від виноробця Жоржа Дюбефа, його прізвисько Князь Божолє. Я до цього вина дуже лояльний. Але це залежить ще й від міста, де ти можеш цей ритуал відзначити. У Франції це дуже веселий ритуал, у Празі наші можливості обмежені...
Людмила Ваннек:
Особливо зараз, коли початок саміту збігається з тим самим днем початку вина.
Ігор Померанцев:
Тут не так багато винних склепів і, думаю, в Празі можна купити не більш ніж 10 - 12 сортів Божолє. Це просто крапля в морі. Але все ж таки в Празі є добрі французькі ресторани. Я облюбував один, можливо, Ви теж там бували, це - «Бістро Марлєн». Минулого року я там відзначав день Божолє, і до вина був особливий, спеціальний стіл за 30 доларів.
Людмила Ваннек:
Для празьких цін це багато.
Ігор Померанцев:
Це багато і для празьких, і для українських цін. Але все ж таки я скажу, що подавали на цей стіл: холодець з поросятка, паштет з гусячими шкварками, запечена цесарка, сир із плісенню і традиційна класична шарлотка з яблук. Був чудовий вечір!
Людмила Ваннек:
А як у Лондоні, звідки Ви приїхали до Праги, які там традиції Божолє?
Ігор Померанцев:
У Лондоні я завжди обходив винні склепи і куштував буквально десятки сортів Божолє. Але мені запало в душу, що в четвер вранці Бі-Бі-Сі починало коментувати вино, яке надходило із Франції. І вони не просто коментували, а куштували його. І не просто куштували... Я не можу забути тієї специфічної «хрипотці», не знаю, як це сказати. Вони промовляли специфічно хрипливо - це були коментарі дегустаторів. І завдяки цьому хрипливому промовлянню можна було собі уявити цю «драму» ранішніх винних оглядин... Але і в Лондоні, і в Празі, і в Парижі все ж таки відчуваєш таку звабливу лихоманку цього винного свята.
Людмила Ваннек:
Чи це вино п’ють певний час, чи є обмеження, скажімо, місяць, тиждень?
Ігор Померанцев:
Я п’ю його не більше ніж 4 - 5 днів. Це дуже молоде вино. Але, наприклад, у Празі, навіть у добрих крамницях / я вважаю це майже злочином! / це вино продовжують продавати і за 2 місяці, і влітку. Це просто некомпетентність!
Людмила Ваннек:
То ми не будемо радити слухачам пити Божолє через місяць після того, як воно з’явилося?
Ігор Померанцев:
Узагалі ми нічого не радимо, але ми ділимося своїм досить приємним досвідом.
Людмила Ваннек:
Я дуже Вам дякую, Ігоре. Не знаю, як у слухачів, але я вже хочу скуштувати вина і всього того, що Ви називали, - паштет із гусячими шкварками...
Ігор Померанцев:
Тоді до зустрічі в ресторані «Бістро Марлєн»!
Сьогодні почався продаж близько 58-ми мільйонів пляшок Божолє, які експортовані до всіх країн світу.
Традиція святкування нового Божолє зародилася в 1951-му році, коли всім виробникам цієї марки дозволили випускати свою продукцію на ринок того ж самого дня – третього четверга листопада.
У мене в студії гість – колега з російської редакції радіо Свобода – Ігор Померанцев, він же автор книги "Червоне сухе".
Ігоре, Ви, як знавець вина і як шанувальник традицій, розкажіть, прошу, нашим слухачам про традицію Божолє і про традицію його споживання.
Ігор Померанцев:
Це досить нова традиція - умовність, пов’язана з періодом, коли виробляють молоде вино. Треба сказати, що Божолє, його вік, рахується не місяцями і не роками, а буквально тижнями. Я, навіть, про себе називаю це вино щенячим. Воно так трохи, ніжно «покусує», навіть, «не кусає», а ніжиться, ніби лиже тебе, лащиться до тебе. Мені це дуже подобається. Я змушений сказати, що сноби не люблять це вино, бо треба любити не просто вино, а якісь веселі, легкі ритуали. І все, що пов’язане з Божолє, це веселий ритуал, який відзначається кожного третього четверга у листопаді.
Людмила Ваннек:
Чи між винами Божолє існує різниця, чи все одно, що пити, аби було Божолє?
Ігор Померанцев:
Я знаю таке класичне вино, завжди купую одну й ту ж марку - Божолє Нуво від виноробця Жоржа Дюбефа, його прізвисько Князь Божолє. Я до цього вина дуже лояльний. Але це залежить ще й від міста, де ти можеш цей ритуал відзначити. У Франції це дуже веселий ритуал, у Празі наші можливості обмежені...
Людмила Ваннек:
Особливо зараз, коли початок саміту збігається з тим самим днем початку вина.
Ігор Померанцев:
Тут не так багато винних склепів і, думаю, в Празі можна купити не більш ніж 10 - 12 сортів Божолє. Це просто крапля в морі. Але все ж таки в Празі є добрі французькі ресторани. Я облюбував один, можливо, Ви теж там бували, це - «Бістро Марлєн». Минулого року я там відзначав день Божолє, і до вина був особливий, спеціальний стіл за 30 доларів.
Людмила Ваннек:
Для празьких цін це багато.
Ігор Померанцев:
Це багато і для празьких, і для українських цін. Але все ж таки я скажу, що подавали на цей стіл: холодець з поросятка, паштет з гусячими шкварками, запечена цесарка, сир із плісенню і традиційна класична шарлотка з яблук. Був чудовий вечір!
Людмила Ваннек:
А як у Лондоні, звідки Ви приїхали до Праги, які там традиції Божолє?
Ігор Померанцев:
У Лондоні я завжди обходив винні склепи і куштував буквально десятки сортів Божолє. Але мені запало в душу, що в четвер вранці Бі-Бі-Сі починало коментувати вино, яке надходило із Франції. І вони не просто коментували, а куштували його. І не просто куштували... Я не можу забути тієї специфічної «хрипотці», не знаю, як це сказати. Вони промовляли специфічно хрипливо - це були коментарі дегустаторів. І завдяки цьому хрипливому промовлянню можна було собі уявити цю «драму» ранішніх винних оглядин... Але і в Лондоні, і в Празі, і в Парижі все ж таки відчуваєш таку звабливу лихоманку цього винного свята.
Людмила Ваннек:
Чи це вино п’ють певний час, чи є обмеження, скажімо, місяць, тиждень?
Ігор Померанцев:
Я п’ю його не більше ніж 4 - 5 днів. Це дуже молоде вино. Але, наприклад, у Празі, навіть у добрих крамницях / я вважаю це майже злочином! / це вино продовжують продавати і за 2 місяці, і влітку. Це просто некомпетентність!
Людмила Ваннек:
То ми не будемо радити слухачам пити Божолє через місяць після того, як воно з’явилося?
Ігор Померанцев:
Узагалі ми нічого не радимо, але ми ділимося своїм досить приємним досвідом.
Людмила Ваннек:
Я дуже Вам дякую, Ігоре. Не знаю, як у слухачів, але я вже хочу скуштувати вина і всього того, що Ви називали, - паштет із гусячими шкварками...
Ігор Померанцев:
Тоді до зустрічі в ресторані «Бістро Марлєн»!
