Прага, 27 листопада 2002 - Як виглядає, останній місяць не був найлегшим для президента Білорусі Аляксандра Лукашенки. Спочатку йому відмовили у чеській візі і не пустили на саміт НАТО у Празі, пояснюючи це тим, що у своїй країні він чинить тиск на права громадян. Потім, 14 із 15-ти країн Європейського Союзу оголосили про заборону білоруському президентові в’їзду на свою територію. Учора приклад європейських країн наслідували Сполучені Штати. Заборона розповсюджується не лише на самого президента Білорусі, а й на сімох міністрів його уряду.
Речниця Держдепартаменту Лінн Кессел пояснила рішення Сполучених Штатів як вияв протесту проти порушень прав людини у Білорусі і проти видворення з тієї країни представників Організації з безпеки та співробітництва в Європі.
Масла в вогонь у взаємини між офіційним Мінськом і країнами Заходу підлив і візит до Білорусі минулого місяця чільної іракської делегації на чолі з віце-прем’єр-міністром тієї країни Абдель Таваб-Муллою, який вже вдруге за три місяці відвідував Білорусь.
Офіційний Мінськ стверджував, що між ними та Іраком існує лише гуманітарна торгівля, однак, такі взаємини викликали підозру в Сполучених Штатів, що з Білорусі до Багдада надходять не лише деталі для тракторів...
Як би там не було, заборона для Лукашенки на в’їзд до США є сигналом, що Захід незадоволений його діями. Однак, чи матиме це вплив?
Стюар Гензел, експерт британського журналу "Економіст" в інтерв’ю радіо Свобода каже:
"Лукашенка не дуже часто відвідував столиці західних держав і Вашингтон протягом останніх років. Тому він, насправді, занадто легка ціль для західних урядів".
Валерій Карбалєвіч, аналітик стратегічного центру, базованого в Мінську, вважає:
"Це сигнал, що Захід готовий розмовляти з Лукашенком досить різкою мовою - це перше, а друге - це свідчить про те, що спроба шантажувати Росію Заходом сьогодні попросту не вийде, бо досі було так: коли погіршувались взаємини між Мінськом і Москвою, Лукашенка робив маленький крок у напрямку Заходу (і навпаки). Зараз така тактика вже не спрацьовує. Саме в цьому, на мою думку, і є сенс останніх дій Заходу щодо Мінська."
І ось сьогодні – одразу після оголошення заборони на в’їзд білоруського президента до США – останній прибув до Москви і зустрівся з російським президентом Володимиром Путіним.
Ця зустріч - перше побачення двох президентів після цілої низки російсько-білоруських конфліктів (спочатку - з питань інтеграції Росії і Білорусі, а потім і питань постачання російського газу до Білорусі). Тоді Алякасандр Лукашенка порівнював Володимира Путіна з комуністичними диктаторами Леніним та Сталіним, і висловлював сподівання, що Захід йому допоможе. Однак, сьогодні під час зустрічі у резиденції Волинське, Лукашенка вже не був таким упевненим у підтримці Заходу:
"Нас намагаються всіляко посварити, щоб торпедувати декотрі процеси, які ми з вами ініціюємо. Добрі процеси - в ім’я наших народів. Але ми надто відповідальні люди, щоб нас змогли розкидати по різні боки барикад".
Білоруський президент закликав російського колегу "не здавати Білорусь Заходові".
Речниця Держдепартаменту Лінн Кессел пояснила рішення Сполучених Штатів як вияв протесту проти порушень прав людини у Білорусі і проти видворення з тієї країни представників Організації з безпеки та співробітництва в Європі.
Масла в вогонь у взаємини між офіційним Мінськом і країнами Заходу підлив і візит до Білорусі минулого місяця чільної іракської делегації на чолі з віце-прем’єр-міністром тієї країни Абдель Таваб-Муллою, який вже вдруге за три місяці відвідував Білорусь.
Офіційний Мінськ стверджував, що між ними та Іраком існує лише гуманітарна торгівля, однак, такі взаємини викликали підозру в Сполучених Штатів, що з Білорусі до Багдада надходять не лише деталі для тракторів...
Як би там не було, заборона для Лукашенки на в’їзд до США є сигналом, що Захід незадоволений його діями. Однак, чи матиме це вплив?
Стюар Гензел, експерт британського журналу "Економіст" в інтерв’ю радіо Свобода каже:
"Лукашенка не дуже часто відвідував столиці західних держав і Вашингтон протягом останніх років. Тому він, насправді, занадто легка ціль для західних урядів".
Валерій Карбалєвіч, аналітик стратегічного центру, базованого в Мінську, вважає:
"Це сигнал, що Захід готовий розмовляти з Лукашенком досить різкою мовою - це перше, а друге - це свідчить про те, що спроба шантажувати Росію Заходом сьогодні попросту не вийде, бо досі було так: коли погіршувались взаємини між Мінськом і Москвою, Лукашенка робив маленький крок у напрямку Заходу (і навпаки). Зараз така тактика вже не спрацьовує. Саме в цьому, на мою думку, і є сенс останніх дій Заходу щодо Мінська."
І ось сьогодні – одразу після оголошення заборони на в’їзд білоруського президента до США – останній прибув до Москви і зустрівся з російським президентом Володимиром Путіним.
Ця зустріч - перше побачення двох президентів після цілої низки російсько-білоруських конфліктів (спочатку - з питань інтеграції Росії і Білорусі, а потім і питань постачання російського газу до Білорусі). Тоді Алякасандр Лукашенка порівнював Володимира Путіна з комуністичними диктаторами Леніним та Сталіним, і висловлював сподівання, що Захід йому допоможе. Однак, сьогодні під час зустрічі у резиденції Волинське, Лукашенка вже не був таким упевненим у підтримці Заходу:
"Нас намагаються всіляко посварити, щоб торпедувати декотрі процеси, які ми з вами ініціюємо. Добрі процеси - в ім’я наших народів. Але ми надто відповідальні люди, щоб нас змогли розкидати по різні боки барикад".
Білоруський президент закликав російського колегу "не здавати Білорусь Заходові".
