Прага, 28 листопада 2002 – 1994 року один провідний український учений-ядерник запропонував американським урядовцям купити уран зброєвої кондиції, що зберігався в оборонній установі в Харкові, про яку відомо мало що. Запас був чималий – майже 75 кілограмів, чого досить на три атомні бомби, пише в четвер щоденник Вашинґтон Пост. Учений, якого газета не називає, заявив тоді, що Україна може погодитися позбутися його. «Його так слабо охороняють», – сказав учений двом представникам адміністрації президента Клинтона, – «і я боюся, щоби з ним чогось не сталося».
Тоді оборудка не відбулася. А нині, через вісім років, посеред нових занепокоєнь навколо ядерного тероризму, влада США нічого більше не хотіла б, крім як купити український уран. Але ця можливість, здається, вислизає з рук, пише Вашинґтон Пост.
Узаємини з Україною останнім часом набрали конфронтаційного оберту, зазначає американська газета. А згадана установа, Харківський фізико-технічний інститут, тепер наполягає на тому, що нагально потребує мати свій уран для цивільних досліджень.
І, незважаючи на те, що нині уран зберігається під фізичним захистом, США мають підстави турбуватися про його безпеку: інститут перебуває під надзвичайним тиском через брак фінансів, а в той самий час ірацькі урядовці відкрито шукають ділових угод із харківськими фірмами й відвідують тамтешні заводи й дослідницькі центри, створені ще за радянських часів, – включно й із тим, де зберігають уран.
«Нам було б сьогодні набагато краще, якби ми просто позбулися його», – каже про харківський уран колишній радник Білого Дому з питань непоширення Вил’ям Поттер, який і намагався свого часу домовитися про його продаж до США. Бо враховуючи, що харківський інститут дотримується традиції секретності, й невідомо навіть, звідки в нього цей високозбагачений уран, ясно принаймні одне: більш як через десять років по тому, як інститут перевели на цивільні дослідження, уран є однією з його найбільших і найнебезпечніших цінностей.
Тим часом відомо, що Харківський фізико-технічний інститут відвідала принаймні одна делегація з Іраку. Офіційно вона тільки оглянула інститут – та окремі його вчені кажуть, що до них уже зверталися посередники з Близького Сходу, які твердили, що представляють Ірак чи Іран.
«Уран у Харкові дуже мало стосується мирних потреб України в атомній енергетиці, і вже понад десятиліття його не чіпають», – каже Вил’ям Поттер, який зараз очолює в Калифорнії Центр досліджень непоширення й добре знає і харківський інститут, і його майно. «Він становить велику ціль для терористів чи тих, хто хоче поширення ядерної зброї, – а також і незначну загрозу стати можливістю для прориву, якщо б Україна раптом вирішила відкинути свої зобов’язання» про відмову від ядерної зброї, попереджає фахівець.
Міністерство енергетики США поділяє ці занепокоєння – і допомогло Міжнародній аґенції з атомної енергії (МАҐАТЕ) збудувати для харківського урану безпечне сховище, з подвійними бетонними й сталевими стінами й зовнішньою охороною. Щомісяця представники МАҐАТЕ перевіряють, чи весь уран на місці.
Та сьогодні представники інституту, посилаючись на міркування безпеки, не пускають до сховища навіть міністрів українського уряду, стверджуючи, що турбуватися нічого – пропасти звідти ніщо не може. І коли з цим можна погодитися до певної міри, то, як кажуть фахівці, ніщо не може бути надійним захистом від можливого рішення самої української влади оминути всі ці системи безпеки, пише американський щоденник Вашинґтон Пост.
Тоді оборудка не відбулася. А нині, через вісім років, посеред нових занепокоєнь навколо ядерного тероризму, влада США нічого більше не хотіла б, крім як купити український уран. Але ця можливість, здається, вислизає з рук, пише Вашинґтон Пост.
Узаємини з Україною останнім часом набрали конфронтаційного оберту, зазначає американська газета. А згадана установа, Харківський фізико-технічний інститут, тепер наполягає на тому, що нагально потребує мати свій уран для цивільних досліджень.
І, незважаючи на те, що нині уран зберігається під фізичним захистом, США мають підстави турбуватися про його безпеку: інститут перебуває під надзвичайним тиском через брак фінансів, а в той самий час ірацькі урядовці відкрито шукають ділових угод із харківськими фірмами й відвідують тамтешні заводи й дослідницькі центри, створені ще за радянських часів, – включно й із тим, де зберігають уран.
«Нам було б сьогодні набагато краще, якби ми просто позбулися його», – каже про харківський уран колишній радник Білого Дому з питань непоширення Вил’ям Поттер, який і намагався свого часу домовитися про його продаж до США. Бо враховуючи, що харківський інститут дотримується традиції секретності, й невідомо навіть, звідки в нього цей високозбагачений уран, ясно принаймні одне: більш як через десять років по тому, як інститут перевели на цивільні дослідження, уран є однією з його найбільших і найнебезпечніших цінностей.
Тим часом відомо, що Харківський фізико-технічний інститут відвідала принаймні одна делегація з Іраку. Офіційно вона тільки оглянула інститут – та окремі його вчені кажуть, що до них уже зверталися посередники з Близького Сходу, які твердили, що представляють Ірак чи Іран.
«Уран у Харкові дуже мало стосується мирних потреб України в атомній енергетиці, і вже понад десятиліття його не чіпають», – каже Вил’ям Поттер, який зараз очолює в Калифорнії Центр досліджень непоширення й добре знає і харківський інститут, і його майно. «Він становить велику ціль для терористів чи тих, хто хоче поширення ядерної зброї, – а також і незначну загрозу стати можливістю для прориву, якщо б Україна раптом вирішила відкинути свої зобов’язання» про відмову від ядерної зброї, попереджає фахівець.
Міністерство енергетики США поділяє ці занепокоєння – і допомогло Міжнародній аґенції з атомної енергії (МАҐАТЕ) збудувати для харківського урану безпечне сховище, з подвійними бетонними й сталевими стінами й зовнішньою охороною. Щомісяця представники МАҐАТЕ перевіряють, чи весь уран на місці.
Та сьогодні представники інституту, посилаючись на міркування безпеки, не пускають до сховища навіть міністрів українського уряду, стверджуючи, що турбуватися нічого – пропасти звідти ніщо не може. І коли з цим можна погодитися до певної міри, то, як кажуть фахівці, ніщо не може бути надійним захистом від можливого рішення самої української влади оминути всі ці системи безпеки, пише американський щоденник Вашинґтон Пост.
