Нью-Йорк, 28 листопада 2002 - Костянтин Грищенко, посол України у Вашингтоні, виступив там у Національному Клубі Преси і відповів на численні, подекуди не дуже приємні запитання на тему американо-українських взаємин. Прискипливих репортерів не бентежив ані високий титул гостя, ані поняття дипломатичної стриманості. То був, можна сказати, класичний приклад спілкування урядовця з пресою на демократичних засадах.
Виступ посла Грищенка, який, до речі, досконало володіє розмовною англійською, транслювала мережа громадського телебачення Сі-Спен.
Український амбасадор накреслив поступ України за роки незалежності, явно здаючи собі справу з того, що мало хто з американських журналістів добре обізнаний з колишньою радянською колонією. Він підкреслив, що новини останнього часу, пов’язані з Україною, показують її, на жаль, не в найкращому світлі, хоча досягнення очевидні: значний приріст валового національного продукту, швидкий економічний та суспільний розвиток, відмова України від ядерної зброї, прагнення стати інтегральною складовою частиною Європейського Союзу й НАТО, надійне, за його словами, партнерство зі Сполученими Штатами у війні з міжнародним тероризмом. Він сказав, що попри брак коштів, Україна озброїла три батальйони нової армії Афганістану. Посол Грищенко окремо зупинився на участі українського контингенту у миротворчих силах ООН у Косово, в Лівані, Сьєрра-Леоне. Він закликав до більших американських капіталовкладень в українську економіку, згадував про недавній візит пана Шкідченка, міністра оборони, до Сполучених Штатів і його зустріч у Пентагоні з американським колегою Дональдом Рамсфелдом. Але репортерів цікавив понад усе скандал навколо радарних протиракетних систем Кольчуга – їм було важко вимовляти цю назву. Запитання були, зокрема, про запис розмови президента Кучми з чиновником, відповідальним за продаж зброї, якому він дав дозвіл на продаж тих комплексів Іракові всупереч санкціям ООН. Амбасадор відповів, що невідомо, чи був той запис взагалі, що українській стороні його не показували у Вашингтоні, а лише стверджували автентичність запису. Грищенко запевнив репортерів, що Кольчугу Багдадові ніхто на постачав. Не було продажу, не було постачання, не було доставки, нічого не було. Але якщо нічого не було, наполягали репортери, то навіщо американцям псувати такі важливі взаємини з Україною на підставі неіснуючого продажу? Відомо, що Вашингтон скасував допомогу Україні на суму 55 мільйонів доларів. І як, на погляд посла, розвиватимуться взаємини далі? Посол казав, що Київ розраховує на пом’якшення ставлення адміністрації президента Буша.
Цитую посла Грищенка: «Як у кожному подружньому житті, трапляються незгоди, але вони не означають розлучення.»
У даному випадку цікаво не те, що протягом десь двох годин в Національному клубі преси український посол відповідав на прискіпливі запитання, а те, що така зустріч взагалі відбулася. Україна – демократична держава, казав Грищенко, хоч і не довершена, важливо те, що вона бачить своє майбутнє в Європі з її високими стандартами, що вона спромоглася уникнути заворушень, які можна ще спостерігати в регіоні.
Виступ посла Грищенка, який, до речі, досконало володіє розмовною англійською, транслювала мережа громадського телебачення Сі-Спен.
Український амбасадор накреслив поступ України за роки незалежності, явно здаючи собі справу з того, що мало хто з американських журналістів добре обізнаний з колишньою радянською колонією. Він підкреслив, що новини останнього часу, пов’язані з Україною, показують її, на жаль, не в найкращому світлі, хоча досягнення очевидні: значний приріст валового національного продукту, швидкий економічний та суспільний розвиток, відмова України від ядерної зброї, прагнення стати інтегральною складовою частиною Європейського Союзу й НАТО, надійне, за його словами, партнерство зі Сполученими Штатами у війні з міжнародним тероризмом. Він сказав, що попри брак коштів, Україна озброїла три батальйони нової армії Афганістану. Посол Грищенко окремо зупинився на участі українського контингенту у миротворчих силах ООН у Косово, в Лівані, Сьєрра-Леоне. Він закликав до більших американських капіталовкладень в українську економіку, згадував про недавній візит пана Шкідченка, міністра оборони, до Сполучених Штатів і його зустріч у Пентагоні з американським колегою Дональдом Рамсфелдом. Але репортерів цікавив понад усе скандал навколо радарних протиракетних систем Кольчуга – їм було важко вимовляти цю назву. Запитання були, зокрема, про запис розмови президента Кучми з чиновником, відповідальним за продаж зброї, якому він дав дозвіл на продаж тих комплексів Іракові всупереч санкціям ООН. Амбасадор відповів, що невідомо, чи був той запис взагалі, що українській стороні його не показували у Вашингтоні, а лише стверджували автентичність запису. Грищенко запевнив репортерів, що Кольчугу Багдадові ніхто на постачав. Не було продажу, не було постачання, не було доставки, нічого не було. Але якщо нічого не було, наполягали репортери, то навіщо американцям псувати такі важливі взаємини з Україною на підставі неіснуючого продажу? Відомо, що Вашингтон скасував допомогу Україні на суму 55 мільйонів доларів. І як, на погляд посла, розвиватимуться взаємини далі? Посол казав, що Київ розраховує на пом’якшення ставлення адміністрації президента Буша.
Цитую посла Грищенка: «Як у кожному подружньому житті, трапляються незгоди, але вони не означають розлучення.»
У даному випадку цікаво не те, що протягом десь двох годин в Національному клубі преси український посол відповідав на прискіпливі запитання, а те, що така зустріч взагалі відбулася. Україна – демократична держава, казав Грищенко, хоч і не довершена, важливо те, що вона бачить своє майбутнє в Європі з її високими стандартами, що вона спромоглася уникнути заворушень, які можна ще спостерігати в регіоні.
