Прага, 11 грудня 2002 – У центрі уваги західних коментаторів і далі залишається міжнародна інспекція в Іраку і реакція Сполучених Штатів на заяви Багдада про відсутність на його території зброї масового знищення. Західні оглядачі коментують також дискусії про розширення ЄС і зростаючий скептицизм у східноєвропейських країнах – кандидатах до Європейського союзу.
Серед критичних відгуків на нинішню реакцію адміністрації Буша на міжнародну інспекцію в Іраку варто згадати коментар Роберта Шіра в газеті «Лос-Анджелес». Автор вважає, що своєю позицією у справі Іраку Вашингтон викликає враження задираки, який посягає на нафту в регіоні Перської затоки. Далі, коментуючи небезпеку, яку несе зброя масового знищення – біологічна, хімічна і ядерна, автор підкреслює, що саме американські компанії доставляли до різних країн світу матеріали і компоненти для виробництва такої зброї. Зрештою, як підкреслює коментатор, президент Буш можливо є одним із більшості американців, які для зручності забули, що Сполучені Штати стали першою і єдиною країною у світі, яка застосувала ядерну зброю. Це може послужити поясненням, пише на закінчення коментатор газети «Лос-Анджелес таймс», чому навіть ті, що, як і американці, люблять свободу і демократію, побоюються не лише Саддама Хусейна, а й щораз більшою мірою Сполучених Штатів.
Серед відгуків на дискусії у справі розширення Європейського союзу у світлі самміту ЄС, що почнеться завтра в Копенгагені, варто навести коментар берлінського кореспондента британської газети «Таймс» Роберта Боєса. Не диво, що нині центрально- і східноєвропейські країни – кандидати до ЄС позбуваються ілюзій у справі вигод, які несе членство в Європейському союзі, пише автор. Полиці їхніх продовольчих магазинів уже переповнені від субсидованих ЄС харчових продуктів, що викликає захоплення споживачів і загибель, приміром, польських землеробів, продукти яких не мають шансів витримати конкуренцію із субсидованими у країнах ЄС харчами. Тим часом протягом останніх двох років країни ЄС надіслали до країн – кандидатів десятки тисяч сторінок детальних передумов вступу до союзу і різних вимог, вели з ними переговори, як із ворожими сторонами. Досі ЄС доклав зусиль, щоб на майбутнє нейтралізувати східних кандидатів, як можливих конкурентів, і згасили їхню енергію, важливу для економічного розвитку.
Щоправда, визнає автор, певні суми інвестицій потраплять до нових східних членів ЄС. Але їхнє членство означатиме також, що багато тепер перспективних ринків на Сході Європи будуть задушені. На підставі риторики з боку Західної Європи автор робить висновок про живучість старих стереотипів про загрозу зі Сходу, про злодіїв автомашин і нелегалів, які забирають працю місцевому населенню. Тому східноєвропейські країни, закінчує автор, цілком справедливо мали б запитати: чи варто домагатися членства в Європейському союзі.
Серед критичних відгуків на нинішню реакцію адміністрації Буша на міжнародну інспекцію в Іраку варто згадати коментар Роберта Шіра в газеті «Лос-Анджелес». Автор вважає, що своєю позицією у справі Іраку Вашингтон викликає враження задираки, який посягає на нафту в регіоні Перської затоки. Далі, коментуючи небезпеку, яку несе зброя масового знищення – біологічна, хімічна і ядерна, автор підкреслює, що саме американські компанії доставляли до різних країн світу матеріали і компоненти для виробництва такої зброї. Зрештою, як підкреслює коментатор, президент Буш можливо є одним із більшості американців, які для зручності забули, що Сполучені Штати стали першою і єдиною країною у світі, яка застосувала ядерну зброю. Це може послужити поясненням, пише на закінчення коментатор газети «Лос-Анджелес таймс», чому навіть ті, що, як і американці, люблять свободу і демократію, побоюються не лише Саддама Хусейна, а й щораз більшою мірою Сполучених Штатів.
Серед відгуків на дискусії у справі розширення Європейського союзу у світлі самміту ЄС, що почнеться завтра в Копенгагені, варто навести коментар берлінського кореспондента британської газети «Таймс» Роберта Боєса. Не диво, що нині центрально- і східноєвропейські країни – кандидати до ЄС позбуваються ілюзій у справі вигод, які несе членство в Європейському союзі, пише автор. Полиці їхніх продовольчих магазинів уже переповнені від субсидованих ЄС харчових продуктів, що викликає захоплення споживачів і загибель, приміром, польських землеробів, продукти яких не мають шансів витримати конкуренцію із субсидованими у країнах ЄС харчами. Тим часом протягом останніх двох років країни ЄС надіслали до країн – кандидатів десятки тисяч сторінок детальних передумов вступу до союзу і різних вимог, вели з ними переговори, як із ворожими сторонами. Досі ЄС доклав зусиль, щоб на майбутнє нейтралізувати східних кандидатів, як можливих конкурентів, і згасили їхню енергію, важливу для економічного розвитку.
Щоправда, визнає автор, певні суми інвестицій потраплять до нових східних членів ЄС. Але їхнє членство означатиме також, що багато тепер перспективних ринків на Сході Європи будуть задушені. На підставі риторики з боку Західної Європи автор робить висновок про живучість старих стереотипів про загрозу зі Сходу, про злодіїв автомашин і нелегалів, які забирають працю місцевому населенню. Тому східноєвропейські країни, закінчує автор, цілком справедливо мали б запитати: чи варто домагатися членства в Європейському союзі.