Прага, 13 грудня 2002 – У нинішньому огляді головних подій минулого тижня ми порушимо кілька тем, які залишалися і продовжують залишатися у центрі уваги світових засобів інформації. Ми зупинимося зокрема на самміті керівників ЄС у Копенгагені, на перебігу міжнародної інспекції в Іраку, коротко згадаємо про деякі події протягом тижня на Близькому сході, а також про конференцію Ради Росія-НАТО, яка відбулася на початку тижня в Москві.
Почнемо від найголовнішої події минулого тижня – від самміту керівників країн Європейського союзу, який відбувся у четвер і п’ятницю у столиці Данії Копенгагені. Головною темою порядку денного самміту було прийняття до ЄС десяти нових членів із колишніх комуністичних країн Центральної і Східної Європи, а також Кіпру і Мальти. Учасники самміту обговорили також питання залучення до ЄС в майбутньому Туреччини, кандидатуру якої керівництво ЄС досі відхиляло.
Самміт у Копенгагені розпочався нарадою міністрів закордонних справ країн ЄС у Брюсселі, які від понеділка протягом трьох днів провели інтенсивні консультації у справі фінансових умов залучення до ЄС нових членів. Це питання викликало найбільше дискусій серед членів і кандидатів у ЄС. Попередньо керівники Європейського союзу погодилися надати мільярд 300 мільйонів євро (нині це стільки ж і в доларах) на субсидії селянських господарств у країнах-кандидатах і на поліпшення охорони їхніх східних кордонів. Лише Кіпр і Словаччина погодилися на запропоновані умови. Польща, з огляду на найбільший серед кандидатів сільськогосподарський сектор, вимагає більших субсидій.
Забігаючи наперед, скажемо, що загальна сума субсидій ЄС країнам, що 2004-го року стануть новими членами ЄС, узгоджена на самміті в Копенгагені, становить 40 з половиною мільярдів євро. Польща вважає цю суму недостатньою.
Проте найзатятіші дискусії викликала проблему вступу до Європейського союзу Туреччини. Протягом останніх років провідні країни ЄС відхиляли прохання про її вступ передусім з огляду на брак демократії і на порушення прав людини, зокрема на репресії проти курдів. Дещо раніше, за кілька тижнів до самміту, приміром, керівники Німеччини і Франції погодилися розпочати переговори про прийняття Туреччини до ЄС, але щойно 2005-го року. Туреччина відкинула цю пропозицію, заявивши, що Європейський союз виявляє упередженість проти мусульманської країни. Проблема набрала явно політичного відтінку. На підтримку вступу Туреччини до ЄС виступили Сполучені Штати і Великобританія, як підкреслюють оглядачі, у зв’язку з важливим стратегічним розташуванням Туреччини і її приналежністю до союзу НАТО. Тим часом Туреччина погрожує обмежити доступ американській і британській авіації до її військових баз на сході країни, на кордоні з Іраком, звідки патрульні літаки США і Британії контролюють повітряний простір північної частини Іраку. Під час війни у Перській затоці із цих же баз літаки союзників бомбардували іракські військові об’єкти. При цьому політичні діячі обох країн, тобто США і Великобританії наголошують на потребі підтримати провідну в Туреччині ісламську партію, орієнтовану на Захід, яка може стати зразком для інших мусульманських країн. Далі, турецькі керівники, як припускають оглядачі, у відплату можуть створити Європейському союзові іншу проблему: загальмували залучення до союзу Кіпру. Лідер турецьких кіпріотів Денкташ уже заявив, що не підпише нового плану ООН по створення федеративної держави Кіпр до закінчення самміту, бо проблема, мовляв, потребує додаткового часу для переговорів із грецькими лідерами Кіпру. Напередодні самміту було оголошено, що принципова згода обох частин Кіпру прийняти план ООН автоматично відкриє шлях острова до ЄС. У п’ятницю учасники самміту в Копенгагені оголосили про початок переговорів із Туреччиною про її вступ до союзу на кінець наступного року, додавши, що цей термін остаточний і змінено його не буде. Рамундсен, прем’єр-міністр Данії, яка тепер головує в ЄС, звернувся і до інших кандидатів у члени ЄС із закликом прийняти запропоновані умову вступу. Ці пропозиції, за його словами, це максимальні поступки, на які Європейський союз може погодитися.
Інша подія тижня, яка залишалася у центрі уваги світових засобів інформації, це міжнародна інспекція в Іраку. Наприкінці нинішнього, тобто третього тижня інспекції, туди прибула нова група фахівців з питань озброєнь і атомної енергетики. Тепер їх в Іраку близько ста. Інша група фахівців вивчає звіт Іраку про його військові арсенали. Багдад продовжує твердити, що він не має зброї масового знищення. Тим часом, на думку американських військових фахівців, Ірак приховує цю зброю, тому інспектори повинні значно пильніше й агресивніше поставитися до своїх обов’язків. Керівник комісії роззброєння Іраку Ганс Блікс оголосив, що результати оцінки іракського звіту будуть оголошені наступного тижня. Поки що, як підкреслюють спостерігачі, про цю оцінку нічого не відомо. Преса повідомляє по детальний контроль одного із шести перевірених військових об’єктів – завод неподалік Багдада, який до 90-го року випускав ракети. Тепер, як ствердили інспектори, це підприємство виробляє промислове устаткування і технічні інструменти. Раніше у вівторок інспектори відвідали також закинену уранову шахту на кордоні із Сирією і дослідницький ядерний центp неподалік Багдада.
Тим часом у четвер газета «Вашингтон пост», посилаючись на поінформовані в адміністрації США джерела, повідомила про те, що ісламські екстремісти, пов’язані з терористичною мережею Аль-Кайда, отримали з Іраку хімічну зброю – нервово-паралітичний газ VX.
Далі варто згадати минулий тиждень на Близькому сході, де не припиняються збройні сутички між палестинцями та ізраїльськими силами безпеки. Найсерйозніша з таких сутичок сталася вночі на п’ятницю. У боях на західному березі Йордану загинули двоє ізраїльських солдатів і семеро палестинців під час спроби дістатися на ізраїльську територію. Двоє палестинців загинули в перестрілці у секторі Газа. Тим часом ізраїльські підрозділи продовжують пошуки озброєних бойовиків, наштовхуючись на засади.
Із наближенням різдвяних свят журналісти дещо детальніше коментують становище у Вифлиємі, куди щороку з різних країн світу прибувають тисячі прочан. На початку тижня ізраїльський лідер Шарон запропонував цього року не дозволити Арафатові прибути на богослужіння і святкування Різдва у Вифлиємі, хоча, як підкреслюють журналісти, остаточного рішення у цій справі не ухвалено. За нинішніх умов, на думку оглядачів, поки що нема жодних підстав сподіватися на перемир’я або відновлення близькосхідних переговорів.
На закінчення варто коротко згадати іще про одну міжнародну подію тижня – про конференцію Ради Росія-НАТО, яка відбулася на початку тижня у Москві. Головна тема розмов – роль збройних сил у боротьбі проти тероризму. У нарадах взяли участь Генеральний секретар союзу НАТО Робертсон і міністр оборони Росії Іванов. З цієї оказії оглядачі в’їдливо скоментували роль російських збройних сил у репресіях проти населення Чечні. Війну в Чечні Москва представляє, як боротьбу з тероризмом. На іронічні зауваження заслужила також заява Генерального секретаря НАТО Робертсона про те, що Росія не має жодних перешкод на шляху до вступу в союз НАТО. В інтерв’ю російському телебаченню Робертсон сказав, що НАТО не є елітним клубом, до нього може вступити будь яка демократична країна і тепер, мовляв, російські керівники самі повинні вирішити – чи надіслати заявку на членство в оборонному союзі НАТО.
Почнемо від найголовнішої події минулого тижня – від самміту керівників країн Європейського союзу, який відбувся у четвер і п’ятницю у столиці Данії Копенгагені. Головною темою порядку денного самміту було прийняття до ЄС десяти нових членів із колишніх комуністичних країн Центральної і Східної Європи, а також Кіпру і Мальти. Учасники самміту обговорили також питання залучення до ЄС в майбутньому Туреччини, кандидатуру якої керівництво ЄС досі відхиляло.
Самміт у Копенгагені розпочався нарадою міністрів закордонних справ країн ЄС у Брюсселі, які від понеділка протягом трьох днів провели інтенсивні консультації у справі фінансових умов залучення до ЄС нових членів. Це питання викликало найбільше дискусій серед членів і кандидатів у ЄС. Попередньо керівники Європейського союзу погодилися надати мільярд 300 мільйонів євро (нині це стільки ж і в доларах) на субсидії селянських господарств у країнах-кандидатах і на поліпшення охорони їхніх східних кордонів. Лише Кіпр і Словаччина погодилися на запропоновані умови. Польща, з огляду на найбільший серед кандидатів сільськогосподарський сектор, вимагає більших субсидій.
Забігаючи наперед, скажемо, що загальна сума субсидій ЄС країнам, що 2004-го року стануть новими членами ЄС, узгоджена на самміті в Копенгагені, становить 40 з половиною мільярдів євро. Польща вважає цю суму недостатньою.
Проте найзатятіші дискусії викликала проблему вступу до Європейського союзу Туреччини. Протягом останніх років провідні країни ЄС відхиляли прохання про її вступ передусім з огляду на брак демократії і на порушення прав людини, зокрема на репресії проти курдів. Дещо раніше, за кілька тижнів до самміту, приміром, керівники Німеччини і Франції погодилися розпочати переговори про прийняття Туреччини до ЄС, але щойно 2005-го року. Туреччина відкинула цю пропозицію, заявивши, що Європейський союз виявляє упередженість проти мусульманської країни. Проблема набрала явно політичного відтінку. На підтримку вступу Туреччини до ЄС виступили Сполучені Штати і Великобританія, як підкреслюють оглядачі, у зв’язку з важливим стратегічним розташуванням Туреччини і її приналежністю до союзу НАТО. Тим часом Туреччина погрожує обмежити доступ американській і британській авіації до її військових баз на сході країни, на кордоні з Іраком, звідки патрульні літаки США і Британії контролюють повітряний простір північної частини Іраку. Під час війни у Перській затоці із цих же баз літаки союзників бомбардували іракські військові об’єкти. При цьому політичні діячі обох країн, тобто США і Великобританії наголошують на потребі підтримати провідну в Туреччині ісламську партію, орієнтовану на Захід, яка може стати зразком для інших мусульманських країн. Далі, турецькі керівники, як припускають оглядачі, у відплату можуть створити Європейському союзові іншу проблему: загальмували залучення до союзу Кіпру. Лідер турецьких кіпріотів Денкташ уже заявив, що не підпише нового плану ООН по створення федеративної держави Кіпр до закінчення самміту, бо проблема, мовляв, потребує додаткового часу для переговорів із грецькими лідерами Кіпру. Напередодні самміту було оголошено, що принципова згода обох частин Кіпру прийняти план ООН автоматично відкриє шлях острова до ЄС. У п’ятницю учасники самміту в Копенгагені оголосили про початок переговорів із Туреччиною про її вступ до союзу на кінець наступного року, додавши, що цей термін остаточний і змінено його не буде. Рамундсен, прем’єр-міністр Данії, яка тепер головує в ЄС, звернувся і до інших кандидатів у члени ЄС із закликом прийняти запропоновані умову вступу. Ці пропозиції, за його словами, це максимальні поступки, на які Європейський союз може погодитися.
Інша подія тижня, яка залишалася у центрі уваги світових засобів інформації, це міжнародна інспекція в Іраку. Наприкінці нинішнього, тобто третього тижня інспекції, туди прибула нова група фахівців з питань озброєнь і атомної енергетики. Тепер їх в Іраку близько ста. Інша група фахівців вивчає звіт Іраку про його військові арсенали. Багдад продовжує твердити, що він не має зброї масового знищення. Тим часом, на думку американських військових фахівців, Ірак приховує цю зброю, тому інспектори повинні значно пильніше й агресивніше поставитися до своїх обов’язків. Керівник комісії роззброєння Іраку Ганс Блікс оголосив, що результати оцінки іракського звіту будуть оголошені наступного тижня. Поки що, як підкреслюють спостерігачі, про цю оцінку нічого не відомо. Преса повідомляє по детальний контроль одного із шести перевірених військових об’єктів – завод неподалік Багдада, який до 90-го року випускав ракети. Тепер, як ствердили інспектори, це підприємство виробляє промислове устаткування і технічні інструменти. Раніше у вівторок інспектори відвідали також закинену уранову шахту на кордоні із Сирією і дослідницький ядерний центp неподалік Багдада.
Тим часом у четвер газета «Вашингтон пост», посилаючись на поінформовані в адміністрації США джерела, повідомила про те, що ісламські екстремісти, пов’язані з терористичною мережею Аль-Кайда, отримали з Іраку хімічну зброю – нервово-паралітичний газ VX.
Далі варто згадати минулий тиждень на Близькому сході, де не припиняються збройні сутички між палестинцями та ізраїльськими силами безпеки. Найсерйозніша з таких сутичок сталася вночі на п’ятницю. У боях на західному березі Йордану загинули двоє ізраїльських солдатів і семеро палестинців під час спроби дістатися на ізраїльську територію. Двоє палестинців загинули в перестрілці у секторі Газа. Тим часом ізраїльські підрозділи продовжують пошуки озброєних бойовиків, наштовхуючись на засади.
Із наближенням різдвяних свят журналісти дещо детальніше коментують становище у Вифлиємі, куди щороку з різних країн світу прибувають тисячі прочан. На початку тижня ізраїльський лідер Шарон запропонував цього року не дозволити Арафатові прибути на богослужіння і святкування Різдва у Вифлиємі, хоча, як підкреслюють журналісти, остаточного рішення у цій справі не ухвалено. За нинішніх умов, на думку оглядачів, поки що нема жодних підстав сподіватися на перемир’я або відновлення близькосхідних переговорів.
На закінчення варто коротко згадати іще про одну міжнародну подію тижня – про конференцію Ради Росія-НАТО, яка відбулася на початку тижня у Москві. Головна тема розмов – роль збройних сил у боротьбі проти тероризму. У нарадах взяли участь Генеральний секретар союзу НАТО Робертсон і міністр оборони Росії Іванов. З цієї оказії оглядачі в’їдливо скоментували роль російських збройних сил у репресіях проти населення Чечні. Війну в Чечні Москва представляє, як боротьбу з тероризмом. На іронічні зауваження заслужила також заява Генерального секретаря НАТО Робертсона про те, що Росія не має жодних перешкод на шляху до вступу в союз НАТО. В інтерв’ю російському телебаченню Робертсон сказав, що НАТО не є елітним клубом, до нього може вступити будь яка демократична країна і тепер, мовляв, російські керівники самі повинні вирішити – чи надіслати заявку на членство в оборонному союзі НАТО.
