Белград, 16 грудня 2002 – Пані Плавшич – перша із звинувачених, яка визнала себе винною й через це процес триватиме лише три дні.
Біляну Плавшич свого часу називали сталевою панею, оскільки на початку дев’яностих років завзято виступала за відокремлення від Боснії і Герцеговини й приєднання до Сербії регіонів захоплених сербськими силами. Після усунення від влади Радована Караджича Плавшич стала головою Республіки Сербської. Тоді вона уже виступала за збереження єдиної Боснії і Герцеговини. У січні 2001 року пані Плавшич добровільно здалася Трибуналові. Був це шок як для громадскості, так і для її колишніх співробітників. Оскільки вона була єдиною жінкою у в’язниці Трибуналу, через кілька місяців її звільнено за гарантіями белградського уряду, що вона постане перед судом завжди коли вимагатимуть від неї.
У жовтні нинішнього року стався новий зворот: Біляна Плавшич визнала себе винною. У відео-зверненні до Трибуналу вона сказала: “Я беру на себе відповідальність й висловлюю жаль, повністю й безумовно, та сподіваюся, що таким чином дам хоч частинну втіху безневинним жертвам – мусульманським, хорватським і сербським”. Пані Плавшич закликала й інших, зокрема лідерів, переглянути власні дії. Вона ствердила, що несе безпосередню відповідальність за масові депортації несербського населення. Пані Плавшич висловила сподівання, що її визнання вини й каяття сприятиме відновленню міжетнічної толеранції та що вона, беручи на себе вину, “допоможе своєму народові примиритися із сусідами й знову стати поважаним народом”. Був це мужній жест сімдесятилітньої жінки. Окремі белградські й сараєвські газети через це Біляну Плавшич назвали єдиним справжнім мужчиною між звинуваченими.
На відміну від інших лідерів, включаючи й екс-президента Слободана Мілошевича, з яким вона політично розійшлася ще в час війни, Плавшич не ховається ні за національним колективом ні за своїми співробітниками.
За правилами Трибуналу, вирок Біляні Плавшич буде винесено після скороченого судового процесу, який має завершитися у середу. Згідно з англо-саксонським правом цей вирок буде прецедентом. Іншими словами, висновки суддів стануть підставою для вироків іншим звинуваченим.
Від’їжджаючи з Белграда, Плавшич у літаку в інтерв’ю одній сербській газеті зазначила, що не вимагала жодних полегшень. Вона додала: “Якщо б мене засудили лише на десять років, це для мене буде довічне ув’язнення”.
Сербські мас-медіа повідомляють, що як свідки у справі Плавшич перед Трибуналом постануть й колишня держсекретар Сполучених Штатів Мадлен Олбрайт, лауреат нобелівської премії Елі Візел, колишній голова уряду боснійських сербів Мілорад Додік та ще шість осіб, які брали участь у врегулюванні боснійської кризи.
Біляну Плавшич свого часу називали сталевою панею, оскільки на початку дев’яностих років завзято виступала за відокремлення від Боснії і Герцеговини й приєднання до Сербії регіонів захоплених сербськими силами. Після усунення від влади Радована Караджича Плавшич стала головою Республіки Сербської. Тоді вона уже виступала за збереження єдиної Боснії і Герцеговини. У січні 2001 року пані Плавшич добровільно здалася Трибуналові. Був це шок як для громадскості, так і для її колишніх співробітників. Оскільки вона була єдиною жінкою у в’язниці Трибуналу, через кілька місяців її звільнено за гарантіями белградського уряду, що вона постане перед судом завжди коли вимагатимуть від неї.
У жовтні нинішнього року стався новий зворот: Біляна Плавшич визнала себе винною. У відео-зверненні до Трибуналу вона сказала: “Я беру на себе відповідальність й висловлюю жаль, повністю й безумовно, та сподіваюся, що таким чином дам хоч частинну втіху безневинним жертвам – мусульманським, хорватським і сербським”. Пані Плавшич закликала й інших, зокрема лідерів, переглянути власні дії. Вона ствердила, що несе безпосередню відповідальність за масові депортації несербського населення. Пані Плавшич висловила сподівання, що її визнання вини й каяття сприятиме відновленню міжетнічної толеранції та що вона, беручи на себе вину, “допоможе своєму народові примиритися із сусідами й знову стати поважаним народом”. Був це мужній жест сімдесятилітньої жінки. Окремі белградські й сараєвські газети через це Біляну Плавшич назвали єдиним справжнім мужчиною між звинуваченими.
На відміну від інших лідерів, включаючи й екс-президента Слободана Мілошевича, з яким вона політично розійшлася ще в час війни, Плавшич не ховається ні за національним колективом ні за своїми співробітниками.
За правилами Трибуналу, вирок Біляні Плавшич буде винесено після скороченого судового процесу, який має завершитися у середу. Згідно з англо-саксонським правом цей вирок буде прецедентом. Іншими словами, висновки суддів стануть підставою для вироків іншим звинуваченим.
Від’їжджаючи з Белграда, Плавшич у літаку в інтерв’ю одній сербській газеті зазначила, що не вимагала жодних полегшень. Вона додала: “Якщо б мене засудили лише на десять років, це для мене буде довічне ув’язнення”.
Сербські мас-медіа повідомляють, що як свідки у справі Плавшич перед Трибуналом постануть й колишня держсекретар Сполучених Штатів Мадлен Олбрайт, лауреат нобелівської премії Елі Візел, колишній голова уряду боснійських сербів Мілорад Додік та ще шість осіб, які брали участь у врегулюванні боснійської кризи.
