Варшава, 18 грудня 2002 - Після офіційного запрошення Польщі разом з іншими країнами-кандидатами до ЄС, перед нашим найбільшим західним сусідом постає в повний зріст питання про роль, яку відіграватиме ця країна в новому союзі та в старому регіоні. Найбажанішою роллю для Польщі, очевидно, була б роль посередника між європейським сходом та заходом, зокрема ЄС і Україною. Та чи в стані буде Польща гідно виконувати це завдання, навіть якщо дістане на це карт-бланш Європейського Союзу? Саме про це дискутували автори, представленого в понеділок у Варшаві, дослідження Центру Міжнародних Стосунків під назвою “Східний вимір” ЄС – шанс чи іdee fixe польської політики?
Учасники дискусії, яка була організована з нагоди презентації дослідження Центру Міжнародних Стосунків, на самому початку заявили про те, що так званої східної політики Європейського Союзу практично не існує, і що її випрацювання є неймовірним шансом для Польщі. Немає сумніву, що Польща вже має чималий досвід співпраці із своїми східними сусідами, котрі незабаром стануть східними сусідами для всього ЄС. Не є таємницею також, що разом з цим наш західний сусід не має стільки грошей, щоби забезпечити реалізацію своїх значних амбіцій. Бартоломей Сєнкевіч, фахівець зі східних питань, застерігав в ході дискусії, що Польщі не слід розраховувати, що нова східна політика ЄС буде фінансуватися на такому ж рівні, як політика щодо кандидатів до Союзу, котрі невдовзі стануть його членами. А ні Білорусь, ні Україна у найближчій видимій перспективі не мають шансів на подібний статус у стосунках з ЄС – читаємо у дослідженні.
Цю думку продовжив і редактор німецько-польського журналу “Діалог” Базіл Керскі з Берліна, котрий заявив, що на його думку, наприклад, німців взагалі не цікавить, що відбувається далі на схід від Польщі.
Отже, в такій ситуації головним питанням залишається, чи має Польща, або чи може випрацювати у найближчий час необхідний інструментарій для того, щоб при обмежених засобах реалізувати політику в межах так званого східного виміру розширеного ЄС. Автори дослідження переконані, що найдієвішим інструментом формування Польщею східної політики можуть стати позаурядові організації при відповідній підтримці державних органів. Той факт, що в жодній з європейських держав, немає такої кількості і настільки ефективних громадських організацій, що надають допомогу країнам колишнього СРСР є значною перевагою Польщі – вважає відома польська журналістка Марія Пшеломєц.
Однак позицію Польщі у справі вироблення спільної політики ЄС щодо України сильно ускладнює поведінка офіційного Києва, декларації якого про бажання інтегруватися з Європою, без демонстрації розуміння, яких вчинків це вимагає, на думку професора Здіслава Найдера, є нецікавими і непереконливими. Тому відомий політолог професор Найдер вважає, що на даному етапі для Польщі було б некорисним заявляти на міжнародних форумах про підтримку прагнень України інтегруватися з ЄС. “Тому що це може закріпити враження – пояснює професор Найдер – ніби Польща хоче увійти до ЄС, як панна з дитиною, до того ж більшою від неї”.
Учасники дискусії, яка була організована з нагоди презентації дослідження Центру Міжнародних Стосунків, на самому початку заявили про те, що так званої східної політики Європейського Союзу практично не існує, і що її випрацювання є неймовірним шансом для Польщі. Немає сумніву, що Польща вже має чималий досвід співпраці із своїми східними сусідами, котрі незабаром стануть східними сусідами для всього ЄС. Не є таємницею також, що разом з цим наш західний сусід не має стільки грошей, щоби забезпечити реалізацію своїх значних амбіцій. Бартоломей Сєнкевіч, фахівець зі східних питань, застерігав в ході дискусії, що Польщі не слід розраховувати, що нова східна політика ЄС буде фінансуватися на такому ж рівні, як політика щодо кандидатів до Союзу, котрі невдовзі стануть його членами. А ні Білорусь, ні Україна у найближчій видимій перспективі не мають шансів на подібний статус у стосунках з ЄС – читаємо у дослідженні.
Цю думку продовжив і редактор німецько-польського журналу “Діалог” Базіл Керскі з Берліна, котрий заявив, що на його думку, наприклад, німців взагалі не цікавить, що відбувається далі на схід від Польщі.
Отже, в такій ситуації головним питанням залишається, чи має Польща, або чи може випрацювати у найближчий час необхідний інструментарій для того, щоб при обмежених засобах реалізувати політику в межах так званого східного виміру розширеного ЄС. Автори дослідження переконані, що найдієвішим інструментом формування Польщею східної політики можуть стати позаурядові організації при відповідній підтримці державних органів. Той факт, що в жодній з європейських держав, немає такої кількості і настільки ефективних громадських організацій, що надають допомогу країнам колишнього СРСР є значною перевагою Польщі – вважає відома польська журналістка Марія Пшеломєц.
Однак позицію Польщі у справі вироблення спільної політики ЄС щодо України сильно ускладнює поведінка офіційного Києва, декларації якого про бажання інтегруватися з Європою, без демонстрації розуміння, яких вчинків це вимагає, на думку професора Здіслава Найдера, є нецікавими і непереконливими. Тому відомий політолог професор Найдер вважає, що на даному етапі для Польщі було б некорисним заявляти на міжнародних форумах про підтримку прагнень України інтегруватися з ЄС. “Тому що це може закріпити враження – пояснює професор Найдер – ніби Польща хоче увійти до ЄС, як панна з дитиною, до того ж більшою від неї”.
