Прага, 9 січня 2003 – Навіть бразильські серіали не спроможні сьогодні заманити населення Мозамбіку так, як це зумів зробити с удовий процес над тими людьми, яких звинувачено у вбивстві відомого журналіста, котрий викрив корупцію і фінансове шахрайство в найвищих ешелонах влади держави. Якщо тут промовляють якісь паралелі з українськими реаліями, то це не випадок, їх чимало.
Карлуш Кардосу був одним із найвідоміших журналістів Мозамбіку. Син португальських імігрантів, він один із перших почав писати про корупцію у владних структурах. Розчарувавшись економічною політикою держави, яка йшла на користь лише багачам, він вимагав, щоб уряд розробив більше соціальних програм для бідних. Кардосу багато писав про корупцію в урядових колах та державних банках, розслідував причетність сина президента Мозамбіку в підозрілих справах навколо землі. В останній його опублікованій статті Кардосу порушив проблему відмивання брудних грошей від продажу наркотиків через центральні банки Мозамбіку.
У центрі скандалу таке, що дуже нагадує деякі події в українській банковій діяльності. В 1996 році мала відбутися приватизація державного Комерційного банку Мозамбіку. Цього ж року кілька членів впливової й багатої сім’ї Абдул Сатар повідкривали в банку рахунки. Упродовж наступних кількох місяців вони на ці рахунки поздавали десятки безвартісних чеків, але натомість вибрали 14 мільйонів американських доларів. Банк приватизовано, і він коротко після цього збанкрутував. Подібна історія повторилася в Банку Астраль. Там низка впливових осіб, у тому числі і члени уряду, взяли в банку позики, але їх не сплачували. Старший аудитор центрального банку проводив у банку Астраль перевірку. Власне він опублікував в центральній пресі список понад тисячі осіб, які обманювали банк Астраль. Минулого року його зіштовхнули з високих сходів, унаслідок чого він загинув.
А журналіста Карлуша Кардосу застрелили білого дня з автомата Калашнікова на проспекті Мучеників у місті Мапуту два роки тому. Йому було 49 років. Поліція від самого початку відволікала від розслідування вбивства, не зібрала на місці вбивства гільзи від куль, не сфотографувала тіло мертвого. Після одного місяця поліція нарешті звернулася до шофера покійного журналіста, а після двох попрохала вислідів розтину покійного.
У вбивстві Кардосу звинувачено шестеро осіб: двох братів сім’ї Абдул Сатар, тих, хто обікрав Комерційний банк Мозамбіку, колишнього менеджера банку та ще трьох виконавців убивства. Проте на лаві підсудних сидить лише п’ятеро осіб. Ніхто не знає, як це сталося, але один із звинувачених утік із в’язниці.
Кожного дня люди стоять в черзі, щоб потрапити на судове засідання. Старики згинаються на паличках, молоді дівчата хитаються на високих каблуках, студенти не ходять на сесії, а ходять на процес. Суддя Ауґушту Пауліну заявив, що йому вже кілька разів погрожували смертю. Кілька звинувачених свідчить, що син президента Мозамбіку Німпіні Чіссану обіцяв більше ніж 50 тисяч доларів за вбивство Кардосу.
Дружина Кардосу каже, вона ніколи не вірила, що справа дійде до суду, оскільки скорумповані урядовці зроблять все, щоб цього не було. «Я ще не певна, що буду знати всю правду про його вбивство. Але цей процес показав, що люди в цій державі хочуть покласти край корупції та безкарності», – сказала вона.
Цікаво, чи коли-небудь таке зможуть сказати дружина Георгія Ґонґадзе, Бориса Олександрова, Михайла Коломійця та інших убитих українських журналістів?..
Карлуш Кардосу був одним із найвідоміших журналістів Мозамбіку. Син португальських імігрантів, він один із перших почав писати про корупцію у владних структурах. Розчарувавшись економічною політикою держави, яка йшла на користь лише багачам, він вимагав, щоб уряд розробив більше соціальних програм для бідних. Кардосу багато писав про корупцію в урядових колах та державних банках, розслідував причетність сина президента Мозамбіку в підозрілих справах навколо землі. В останній його опублікованій статті Кардосу порушив проблему відмивання брудних грошей від продажу наркотиків через центральні банки Мозамбіку.
У центрі скандалу таке, що дуже нагадує деякі події в українській банковій діяльності. В 1996 році мала відбутися приватизація державного Комерційного банку Мозамбіку. Цього ж року кілька членів впливової й багатої сім’ї Абдул Сатар повідкривали в банку рахунки. Упродовж наступних кількох місяців вони на ці рахунки поздавали десятки безвартісних чеків, але натомість вибрали 14 мільйонів американських доларів. Банк приватизовано, і він коротко після цього збанкрутував. Подібна історія повторилася в Банку Астраль. Там низка впливових осіб, у тому числі і члени уряду, взяли в банку позики, але їх не сплачували. Старший аудитор центрального банку проводив у банку Астраль перевірку. Власне він опублікував в центральній пресі список понад тисячі осіб, які обманювали банк Астраль. Минулого року його зіштовхнули з високих сходів, унаслідок чого він загинув.
А журналіста Карлуша Кардосу застрелили білого дня з автомата Калашнікова на проспекті Мучеників у місті Мапуту два роки тому. Йому було 49 років. Поліція від самого початку відволікала від розслідування вбивства, не зібрала на місці вбивства гільзи від куль, не сфотографувала тіло мертвого. Після одного місяця поліція нарешті звернулася до шофера покійного журналіста, а після двох попрохала вислідів розтину покійного.
У вбивстві Кардосу звинувачено шестеро осіб: двох братів сім’ї Абдул Сатар, тих, хто обікрав Комерційний банк Мозамбіку, колишнього менеджера банку та ще трьох виконавців убивства. Проте на лаві підсудних сидить лише п’ятеро осіб. Ніхто не знає, як це сталося, але один із звинувачених утік із в’язниці.
Кожного дня люди стоять в черзі, щоб потрапити на судове засідання. Старики згинаються на паличках, молоді дівчата хитаються на високих каблуках, студенти не ходять на сесії, а ходять на процес. Суддя Ауґушту Пауліну заявив, що йому вже кілька разів погрожували смертю. Кілька звинувачених свідчить, що син президента Мозамбіку Німпіні Чіссану обіцяв більше ніж 50 тисяч доларів за вбивство Кардосу.
Дружина Кардосу каже, вона ніколи не вірила, що справа дійде до суду, оскільки скорумповані урядовці зроблять все, щоб цього не було. «Я ще не певна, що буду знати всю правду про його вбивство. Але цей процес показав, що люди в цій державі хочуть покласти край корупції та безкарності», – сказала вона.
Цікаво, чи коли-небудь таке зможуть сказати дружина Георгія Ґонґадзе, Бориса Олександрова, Михайла Коломійця та інших убитих українських журналістів?..
