Дискусії навколо комісії ООН із питань прав людини розгораються не вперше. Протягом двох останніх років серйозне занепокоєння членів комісії викликала втрата ефективності цієї донедавна найавторитетнішої міжнародної правозахисної установи, а також домагання країн третього світу, де правлять політичні режими, ширшого членства і впливів у згаданій комісії. У квітні минулого року ця тема стала на порядку денному засідання в Женеві членів комісії, які ствердили, що останнім часом країни, режими яких найчастіше порушують права людини, намагаються заблокувати будь-які резолюції з осудом цих режимів. Тоді ішлося конкретно про масові вбивства білих у Зімбабве, а також про репресії і обмеження в правах в Екваторіальній Гвінеї і Бурунді. Зрештою, як підкреслюють оглядачі, у рамках солідарності члени комісії заблокували також резолюцію з осудом Росії за репресії проти цивільного населення Чечні.
Чому нині комісію мала би очолити якраз Лівія, яка фігурує у списку порушників прав людини в останньому щорічному звіті організації «Г’юмен райтс воч» і відома політичними репресіями, тортурами у в’язницях і браком свободи слова? Лівійський диктатор Муаммар Каддафі, як підкреслюють оглядачі, надає окремим африканським режимам широку фінансову допомогу, а також часткову продовольчу допомогу населенню кількох голодуючих африканських країн. У деяких країнах континенту, особливо мусульманських, Каддафі вважають за героя і покровителя. На думку спостерігачів, це є головна причина рішення Африканської регіональної групи при ООН висунути кандидатуру саме Лівії.
У редакційній статті під назвою «Невідповідна роль для Лівії» газета «Бостон Ґлоуб» пише, що головування в комісії ООН із питань прав людини країни, якою править знаний репресивний режим, стало би гидким жартом і глузуванням над правами людини.
Тим часом міжнародна правозахисна організація «Дім свободи» надіслала до всіх послів при ООН листа, в якому закликає не допустити, щоб комісію з питань прав людини очолила Лівія, відома систематичним застосуванням тортур, утриманням у тюрмах в’язнів без суду і слідства необмежений час, смертною карою за політичні й економічні порушення, забороною свободи слова.
На думку правозахисників та оглядачів, незабаром можна буде очікувати дальших і рішучіших протестів проти рішення Африканської регіональної групи.