Прага, 12 лютого 2003 – Західні оглядачі продовжують коментувати дискусії навколо можливого удару США по Іраку і розбіжності, які постали між США і кількома європейськими союзниками НАТО у справі гарантій безпеки Туреччині у випадку воєнної акції і можливих відплатних дій Багдада за участь Анкари в антиіракській коаліції.
Газета «Уолл стріт джорнел» гостро критикує Німеччину, Францію і Бельгію за їхню відмову надати гарантії безпеки іншому членові союзу НАТО – Туреччині, яка, у випадку воєнної акції в Іраку, може стати об’єктом відплатних дій Багдада. Таким чином згадані три країни, за словами газети, поставили під сумнів головний принцип оборонного союзу «всі за одного й один за всіх». Тут потрібно розуміти правильно, веде далі газета, ідеться про центральний принцип в історії цього великого альянсу. Нині радянські танки більше не загрожують країнам – членам НАТО, проте, у нинішній конкретній ситуації Ірак може вжити відплатних дій проти Туреччини, що належить до оборонного союзу, який братиме участь у воєнній акції. Якщо союз НАТО не надасть допомоги своєму членові, що опинився на передній лінії фронту, то що собою представляє цей союз, який мав би гарантувати безпеку своїм членам? – запитує на закінчення «Уолл стріт джорнел».
Тим часом коментатор газети «Бостон ґлоуб» Джеймс Керолл порушує тему дискусій навколо удару по Іраку в самих Сполучених Штатах. Адміністрація США наполягає, підкреслює газета, що альтернативи воєнній акції нема і що дискутувати над цією проблемою не слід. Проте, посилення міжнародної інспекції в Іраку, яке запропонували Німеччина і Франція, на думку автора, якраз і є альтернативою війні. Далі автор вважає, що навколо Іраку слід установити стисліший міжнародний контроль і доручити міжнародному кримінальному судові займатися воєнними злочинами і злочинами проти людяності, яких допустився багдадський режим. Тобто заступити шлях насилля силою закону. Це і мало би стати альтернативою війні. Проте відмова США ратифікувати угоду про Міжнародний кримінальний суд, пише на закінчення коментатор газети «Бостон ґлоуб», у нинішній ситуації виявилася недоречною.
На закінчення варто коротко навести коментар Йоганна Гарі у британській газеті «Індепендент». Нинішні розбіжності між США і європейськими союзниками автор пояснює історичними і філософськими відмінностями між Америкою і Європою. Ключова відмінність лежить у ставленні сторін до вжиття сили, особливо після похмурого історичного уроку, який пережила Європа за часів Гітлера і Муссоліні. Нині свої національні прагнення, на думку автора, європейці сублімували у Європейський союз, який відкидає насилля, як засіб вирішення проблем і який в основу своєї зовнішньої політики поклав діалог.
Газета «Уолл стріт джорнел» гостро критикує Німеччину, Францію і Бельгію за їхню відмову надати гарантії безпеки іншому членові союзу НАТО – Туреччині, яка, у випадку воєнної акції в Іраку, може стати об’єктом відплатних дій Багдада. Таким чином згадані три країни, за словами газети, поставили під сумнів головний принцип оборонного союзу «всі за одного й один за всіх». Тут потрібно розуміти правильно, веде далі газета, ідеться про центральний принцип в історії цього великого альянсу. Нині радянські танки більше не загрожують країнам – членам НАТО, проте, у нинішній конкретній ситуації Ірак може вжити відплатних дій проти Туреччини, що належить до оборонного союзу, який братиме участь у воєнній акції. Якщо союз НАТО не надасть допомоги своєму членові, що опинився на передній лінії фронту, то що собою представляє цей союз, який мав би гарантувати безпеку своїм членам? – запитує на закінчення «Уолл стріт джорнел».
Тим часом коментатор газети «Бостон ґлоуб» Джеймс Керолл порушує тему дискусій навколо удару по Іраку в самих Сполучених Штатах. Адміністрація США наполягає, підкреслює газета, що альтернативи воєнній акції нема і що дискутувати над цією проблемою не слід. Проте, посилення міжнародної інспекції в Іраку, яке запропонували Німеччина і Франція, на думку автора, якраз і є альтернативою війні. Далі автор вважає, що навколо Іраку слід установити стисліший міжнародний контроль і доручити міжнародному кримінальному судові займатися воєнними злочинами і злочинами проти людяності, яких допустився багдадський режим. Тобто заступити шлях насилля силою закону. Це і мало би стати альтернативою війні. Проте відмова США ратифікувати угоду про Міжнародний кримінальний суд, пише на закінчення коментатор газети «Бостон ґлоуб», у нинішній ситуації виявилася недоречною.
На закінчення варто коротко навести коментар Йоганна Гарі у британській газеті «Індепендент». Нинішні розбіжності між США і європейськими союзниками автор пояснює історичними і філософськими відмінностями між Америкою і Європою. Ключова відмінність лежить у ставленні сторін до вжиття сили, особливо після похмурого історичного уроку, який пережила Європа за часів Гітлера і Муссоліні. Нині свої національні прагнення, на думку автора, європейці сублімували у Європейський союз, який відкидає насилля, як засіб вирішення проблем і який в основу своєї зовнішньої політики поклав діалог.
