Київ, 15 лютого 2003 – Сьогодні в українській столиці сіявся сніг і буяло різнобарв’я прапорів. Національні, жовто-блакитні, кольори були з відтінком жалоби – це із Будинку вчителя відправляли в останню путь Анатолія Єрмака, депутата Верховної Ради 2-го та 3-го скликань, голову депутатського об’єднання “Антимафія”. Як уже повідомлялось, 11 лютого він загинув в автокатастрофі.
Тим часом, на Майдані Незалежності панувала бадьорість, червоний колір і ліва естетика загалом. Звідси розпочиналася акція “Ні війні в Іраку!”
Громові акорди та купки танцюючої молоді надавали дійству шарму рок-тусовки, але транспаранти і маєво різнобарвних прапорів чітко вказували на політичність моменту. “Ні – війні в Іраку!” – під цим головним гаслом однойменної акції зібралось до трьох тисяч громадян, хоча організатори попередньо розраховували на цифру вп’ятеро більшу. Напевно, з огляду на те, що до координаційного комітету ввійшло понад тридцять партій та організацій, серед яких Комуністична партія, прогресивні соціалісти, український “Зелений світ”, “Русскій блок”, об’єднані соціал-демократи і, навіть, екзотична Націонал-більшовицька партія, представники якої були чи не найактивнішими сьогодні.
Лідер київського осередку НБП Сергій Лагода: «Нас сюди привело – супротив проти американської політики, проти гегемонії США у світі, проти встановлення нового світового порядку. Мілітаристська агресія зараз це проти Іраку. Я думаю, що наступною жертвою буде Україна».
Я бачу, що тут не тільки виступи політиків, а й якісь рок-гурти. Що це за групи?
Сергій Лагода: «Це альтернативна музика, рок. Я так вважаю, що вони мають соціальний протест, що це не попса, не якийсь такий лояльний андеґраунд, а насправді контркультура. Соціальний протест, справжній рок».
Проти війни в Іраку протестував і “Русскій блок”.
Один з його лідерів, Павло Баулін, несподівано виступив оборонцем як України, так і українського етносу: «Те, що відбувається в Перській затоці, небезпечно для України і в економічному плані – ми дуже багато втрачаємо, небезпечно і в чисто демографічному плані – біженці. Європа їх не прийме, вони тут будуть осідати».
А якщо таки буде завдано удару по Іраку, які далі будуть дії вас і ваших однодумців?
Павло Баулін: «Навіть уже зараз я знаю десятки людей – патріотів України, патріотів Русского руху України, які сьогодні вже готові бути в Багдаді, бути в Іраці, і стати живим щитом, щоби не допустити цього удару. Якщо ж такий удар все-таки буде, це буде адекватна реакція».
Втім, були на майдані політичні сили, чиї погляди розходились із загальними настроями мітингу. Говорить представник організації “Братство”, головний редактор однойменної газети Андрій Балог: «Ми виступили за бомбардування в Іраку. Нам перегородили сьогодні дорогу на Андріївському узвозі, почали бити по-звірячому, без всяких пояснень. ОМОН, Беркут. Колона “Братства” рухалась на Майдан Незалежності. Зараз забрали наших хлопців в частину РОВД. Розгромили наш штаб. Тобто виходить, що мусульмани ходять в центрі Європи, вільно, захищають злочинців, а ті, хто стоїть на боці правосуддя і гуманності, сьогодні поза законом».
Окрім загальних антивоєнних настроїв, кожна організація відстоювала ще й свій, вузько політичний інтерес. Так, українські антиглобалісти протестували проти глобалізації і лібералізму в цілому, а ,скажімо, представники Асоціації курдських громадських організацій “Мідія” переймалися долею Абдуллаха Оджалана, курдського лідера, ув’язненого в Туреччині.
Помітингувавши та потанцювавши під музику, еклектична політтусівка рушила до американського посольства, де відбувся мітинг та пікетування.
Тим часом, на Майдані Незалежності панувала бадьорість, червоний колір і ліва естетика загалом. Звідси розпочиналася акція “Ні війні в Іраку!”
Громові акорди та купки танцюючої молоді надавали дійству шарму рок-тусовки, але транспаранти і маєво різнобарвних прапорів чітко вказували на політичність моменту. “Ні – війні в Іраку!” – під цим головним гаслом однойменної акції зібралось до трьох тисяч громадян, хоча організатори попередньо розраховували на цифру вп’ятеро більшу. Напевно, з огляду на те, що до координаційного комітету ввійшло понад тридцять партій та організацій, серед яких Комуністична партія, прогресивні соціалісти, український “Зелений світ”, “Русскій блок”, об’єднані соціал-демократи і, навіть, екзотична Націонал-більшовицька партія, представники якої були чи не найактивнішими сьогодні.
Лідер київського осередку НБП Сергій Лагода: «Нас сюди привело – супротив проти американської політики, проти гегемонії США у світі, проти встановлення нового світового порядку. Мілітаристська агресія зараз це проти Іраку. Я думаю, що наступною жертвою буде Україна».
Я бачу, що тут не тільки виступи політиків, а й якісь рок-гурти. Що це за групи?
Сергій Лагода: «Це альтернативна музика, рок. Я так вважаю, що вони мають соціальний протест, що це не попса, не якийсь такий лояльний андеґраунд, а насправді контркультура. Соціальний протест, справжній рок».
Проти війни в Іраку протестував і “Русскій блок”.
Один з його лідерів, Павло Баулін, несподівано виступив оборонцем як України, так і українського етносу: «Те, що відбувається в Перській затоці, небезпечно для України і в економічному плані – ми дуже багато втрачаємо, небезпечно і в чисто демографічному плані – біженці. Європа їх не прийме, вони тут будуть осідати».
А якщо таки буде завдано удару по Іраку, які далі будуть дії вас і ваших однодумців?
Павло Баулін: «Навіть уже зараз я знаю десятки людей – патріотів України, патріотів Русского руху України, які сьогодні вже готові бути в Багдаді, бути в Іраці, і стати живим щитом, щоби не допустити цього удару. Якщо ж такий удар все-таки буде, це буде адекватна реакція».
Втім, були на майдані політичні сили, чиї погляди розходились із загальними настроями мітингу. Говорить представник організації “Братство”, головний редактор однойменної газети Андрій Балог: «Ми виступили за бомбардування в Іраку. Нам перегородили сьогодні дорогу на Андріївському узвозі, почали бити по-звірячому, без всяких пояснень. ОМОН, Беркут. Колона “Братства” рухалась на Майдан Незалежності. Зараз забрали наших хлопців в частину РОВД. Розгромили наш штаб. Тобто виходить, що мусульмани ходять в центрі Європи, вільно, захищають злочинців, а ті, хто стоїть на боці правосуддя і гуманності, сьогодні поза законом».
Окрім загальних антивоєнних настроїв, кожна організація відстоювала ще й свій, вузько політичний інтерес. Так, українські антиглобалісти протестували проти глобалізації і лібералізму в цілому, а ,скажімо, представники Асоціації курдських громадських організацій “Мідія” переймалися долею Абдуллаха Оджалана, курдського лідера, ув’язненого в Туреччині.
Помітингувавши та потанцювавши під музику, еклектична політтусівка рушила до американського посольства, де відбувся мітинг та пікетування.
