Київ, 18 лютого 2003 – На початку лютого у Парижі, на базі Сорбонського університету і Центру Центральноєвропейських досліджень, відбулася цікава наукова конференція, присвячена міфам окраїн і пошукам ідентичности в центральноєвропейських культурах.
Це вже друга з серії подібних конференцій. Минулого року темою була “Подорож до окраїн”. А на наступний рік вибрано тему “Руйнування окраїн”.
На цьогорічній конференції була присутня і тема України.
Наш київський кореспондент зв’язався з організатором цих наукових заходів, паризьким науковцем Дельфіною Бештель.
Говорячи про ідею цієї наукової конференції, Дельфіна Бештель зазначила, що міф околиць означає: “кордон, межу, край імперії, Європи, тобто, місць, які, з погляду західної Європи, далеко на сході... Це може бути Трансільванія, бачена з Угорщини, чи Галичина – з погляду колишньої Австро-Угорської імперії”.
Я запитав французьку дослідницю, чи знає вона, що в українському політичному контексті слово “окраїна” має радше негативне значення і що вона вкладає в це слово стосовно України.
Говорить Дельфіна Бештель: “Звичайно, з історичного погляду вся ця зона була чимось на зразок захисних укріплень Європи проти турецьких, татарських та інших навал, які служили обороні меж західної цивілізації, також, по правді кажучи, і від росіян”.
Українська тематика на паризькій науковій конференції була репрезентована науковцем зі Львова Вітою Сусак та моєю співрозмовницею Дельфіною Бештель. Доповідь останньої називалася так: “Схрещені образи багатокультурної Галичини у творах німецькою, польською, українською мовами та мовою ідиш”. Дельфіна Бештель спробувала дослідити, як сприймався цей історичний реґіон авторами, що писали різними мовами.
Дельфіна Бештель продовжує: “Тепер знову відновилося слово “Галичина”, вживане в цій частині України, з особливою ментальністю, можливо, більш європейською, більш повернутою до заходу. Карту Галичини нерідко розігрують з метою входження України в Європу”.
Дельфіна Бештель вважає також, що історія наклала свій відбиток на Галичину і тому немає нічого дивного, що ця вона дещо відрізняється від інших частин України.
Це вже друга з серії подібних конференцій. Минулого року темою була “Подорож до окраїн”. А на наступний рік вибрано тему “Руйнування окраїн”.
На цьогорічній конференції була присутня і тема України.
Наш київський кореспондент зв’язався з організатором цих наукових заходів, паризьким науковцем Дельфіною Бештель.
Говорячи про ідею цієї наукової конференції, Дельфіна Бештель зазначила, що міф околиць означає: “кордон, межу, край імперії, Європи, тобто, місць, які, з погляду західної Європи, далеко на сході... Це може бути Трансільванія, бачена з Угорщини, чи Галичина – з погляду колишньої Австро-Угорської імперії”.
Я запитав французьку дослідницю, чи знає вона, що в українському політичному контексті слово “окраїна” має радше негативне значення і що вона вкладає в це слово стосовно України.
Говорить Дельфіна Бештель: “Звичайно, з історичного погляду вся ця зона була чимось на зразок захисних укріплень Європи проти турецьких, татарських та інших навал, які служили обороні меж західної цивілізації, також, по правді кажучи, і від росіян”.
Українська тематика на паризькій науковій конференції була репрезентована науковцем зі Львова Вітою Сусак та моєю співрозмовницею Дельфіною Бештель. Доповідь останньої називалася так: “Схрещені образи багатокультурної Галичини у творах німецькою, польською, українською мовами та мовою ідиш”. Дельфіна Бештель спробувала дослідити, як сприймався цей історичний реґіон авторами, що писали різними мовами.
Дельфіна Бештель продовжує: “Тепер знову відновилося слово “Галичина”, вживане в цій частині України, з особливою ментальністю, можливо, більш європейською, більш повернутою до заходу. Карту Галичини нерідко розігрують з метою входження України в Європу”.
Дельфіна Бештель вважає також, що історія наклала свій відбиток на Галичину і тому немає нічого дивного, що ця вона дещо відрізняється від інших частин України.
