Варшава, 21 лютого 2003 – У Варшаві сьогодні завершилась міжнародна конференція “Політика розширеного Європейського Союзу щодо нових сусідів”.
Другий день роботи конференції, як і перший, був розділений на дві частини. Під час ранкової панельної дискусії на тему “Сусідство: традиційні і нові проблеми безпеки”, основну увагу було присвячено питанням загрози, яка може надійти з-за східних кордонів розширеного Євросоюзу, а також різниці у баченні функції східного кордону між країнами-членами, кандидатами та майбутніми сусідами ЄС.
Друга ж панельна дискусія була присвячена дискусіям про те, яким чином Європейський Союз може заохочувати демократичні зміни у своїх майбутніх сусідів та на що мали б бути скерованими так звані допоміжні програми ЄС.
Головними промовцями під час дискусію про традиційні і нові проблеми безпеки були аналітики із Франції, Німеччини, Великобританії, Польщі і Росії, тому не важко, мабуть, здогадатись, що в розмові домінувала тема стосунків між старими та новими членами ЄС, а тема стосунків із східними сусідами, як кажуть, додавалася.
Директор Паризького Центру Міжнародних Справ Домінік Моїсі натякнув полякам, що в ЄС багато кого дратує їхнє обстоювання інтересів України – мовляв, ви ще самі не стали членом Союзу, а вже тягнете за собою ще когось. Антоніо Міссіролі, теж із Парижа, підкреслив, що так званий східний вимір ЄС для Брюселя не є аж таким важливим, як це бачиться з Варшави, тому порадив запастися терпінням. А пані Хезер Ґраббе з лондонського дослідного центру Європейської Реформи зауважила, що пересічному мешканцеві європейських країн важко зрозуміти, чому Україна є такою важливою, бо європейська громадська думка чує про неї тільки негативні речі.
Говорить Хезер Ґраббе: «Те, що ми чуємо про Україну чи Білорусь, стосується політичних криз чи гучних політичних вбивств, але нічого не чуємо про економічні перетворення чи проведення реформ».
На захист України традиційно ставали польські фахівці та політики. Аналітик польського фонду імені Баторія Якуб Боратинський напівжартома сказав, що Європа не цікавиться Україною не тільки через відсутність послідовних демократичних перетворень, але й через те, що вважалося завжди одним із українських досягнень, а саме відсутність збройних конфліктів чи серйозних суспільних заворушень. Мабуть, потрібно було б створити в Україні якийсь штучний конфлікт, щоб Європа нею зацікавилася, сказав пан Боратинський.
Політичне зацікавлення ЄС східними сусідами напряму пов’язане із майбутньою фінансовою допомогою цим сусідам. Саме цій проблемі була присвячена друга панельна дискусія конференції. Україну на ній представляв голова комісії промислової політики Верховної Ради Юрій Єхануров. Незважаючи на те, що особисто пан Єхануров займається проблемами економіки, він є прихильником того, щоб імовірна європейська допомога була спрямована на побудову підвалин демократії.
Говорить Юрій Єхануров: «Сьогоднішня ситуація, коли низка країн входить до Євросоюзу, змінює погляди і українців, і, я так думаю, європейців на цю допомогу: всі стають прагматичнішими. Мені здається, що в першу чергу допомога має йти на розбудову елементів громадянського суспільства».
Іще до офіційного завершення конференції значна частина її учасників у приватних розмовах розмовляли про те, що весь її перебіг став красномовним свідченням того, що всім і так давно відомо. А саме, що Європейський Союз на сьогоднішній день не має чіткої концепції стосунків зі своїми майбутніми сусідами.
Другий день роботи конференції, як і перший, був розділений на дві частини. Під час ранкової панельної дискусії на тему “Сусідство: традиційні і нові проблеми безпеки”, основну увагу було присвячено питанням загрози, яка може надійти з-за східних кордонів розширеного Євросоюзу, а також різниці у баченні функції східного кордону між країнами-членами, кандидатами та майбутніми сусідами ЄС.
Друга ж панельна дискусія була присвячена дискусіям про те, яким чином Європейський Союз може заохочувати демократичні зміни у своїх майбутніх сусідів та на що мали б бути скерованими так звані допоміжні програми ЄС.
Головними промовцями під час дискусію про традиційні і нові проблеми безпеки були аналітики із Франції, Німеччини, Великобританії, Польщі і Росії, тому не важко, мабуть, здогадатись, що в розмові домінувала тема стосунків між старими та новими членами ЄС, а тема стосунків із східними сусідами, як кажуть, додавалася.
Директор Паризького Центру Міжнародних Справ Домінік Моїсі натякнув полякам, що в ЄС багато кого дратує їхнє обстоювання інтересів України – мовляв, ви ще самі не стали членом Союзу, а вже тягнете за собою ще когось. Антоніо Міссіролі, теж із Парижа, підкреслив, що так званий східний вимір ЄС для Брюселя не є аж таким важливим, як це бачиться з Варшави, тому порадив запастися терпінням. А пані Хезер Ґраббе з лондонського дослідного центру Європейської Реформи зауважила, що пересічному мешканцеві європейських країн важко зрозуміти, чому Україна є такою важливою, бо європейська громадська думка чує про неї тільки негативні речі.
Говорить Хезер Ґраббе: «Те, що ми чуємо про Україну чи Білорусь, стосується політичних криз чи гучних політичних вбивств, але нічого не чуємо про економічні перетворення чи проведення реформ».
На захист України традиційно ставали польські фахівці та політики. Аналітик польського фонду імені Баторія Якуб Боратинський напівжартома сказав, що Європа не цікавиться Україною не тільки через відсутність послідовних демократичних перетворень, але й через те, що вважалося завжди одним із українських досягнень, а саме відсутність збройних конфліктів чи серйозних суспільних заворушень. Мабуть, потрібно було б створити в Україні якийсь штучний конфлікт, щоб Європа нею зацікавилася, сказав пан Боратинський.
Політичне зацікавлення ЄС східними сусідами напряму пов’язане із майбутньою фінансовою допомогою цим сусідам. Саме цій проблемі була присвячена друга панельна дискусія конференції. Україну на ній представляв голова комісії промислової політики Верховної Ради Юрій Єхануров. Незважаючи на те, що особисто пан Єхануров займається проблемами економіки, він є прихильником того, щоб імовірна європейська допомога була спрямована на побудову підвалин демократії.
Говорить Юрій Єхануров: «Сьогоднішня ситуація, коли низка країн входить до Євросоюзу, змінює погляди і українців, і, я так думаю, європейців на цю допомогу: всі стають прагматичнішими. Мені здається, що в першу чергу допомога має йти на розбудову елементів громадянського суспільства».
Іще до офіційного завершення конференції значна частина її учасників у приватних розмовах розмовляли про те, що весь її перебіг став красномовним свідченням того, що всім і так давно відомо. А саме, що Європейський Союз на сьогоднішній день не має чіткої концепції стосунків зі своїми майбутніми сусідами.
