Доступність посилання

ТОП новини

Вечірня Свобода: Чи НАТО справді загрожує розкол? Яку роль у нинішній ситуації, що складається в альянсі, може відіграти колишній ост-блок, у тому числі Україна?


Вечірня Свобода: Чи НАТО справді загрожує розкол? Яку роль у нинішній ситуації, що складається в альянсі, може відіграти колишній ост-блок, у тому числі Україна?

Вечірня Свобода

Київ-Прага, 27 лютого, 2003



Ганна Стеців

Середа, 27 лютого. Вітаємо шановних слухачів. У Києві 8-ма година вечора. У в Каліфорнії 10-та ранку. Ми називаємо і американський час, оскільки в нашій дискусії сьогодні буде брати участь не лише голова РНБО при Президентові України Євген Марчук, а й експерт з Санта-Моніки, штат Каліфорнія - Роман Солчаник. Будемо говорити про кризу в НАТО, про місце України в ситуації, що склалася, і про місце, яке вона могла б потенційно зайняти.

Отже, якщо йдеться про Україну, то ситуація навколо Іраку зводиться до того, що з одного боку українська влада вирішила бути активною, скористатися ситуацією “з пішака” на геополітичній шахівниці. Зробити спробу перетворитися у більш поважну фігуру, якщо це можливо. З іншого боку соціалісти й комуністи України категорично проти того, щоб Україна, наприклад, свій батальйон посилала для ліквідації ймовірних наслідків ймовірного вживання хімічної чи бактеріологічної зброї в зоні Перської затоки. Одним з аргументів є й такий, мовляв, а ось Росія ж не посилає свої війська. До речі, опозиція тут розділилася, бо Віктор Ющенко за те, щоб батальйон посилали до Перської затоки.

Отже, ми будемо говорити сьогодні про це, а наші слухачі зможуть приєднатися. Зробимо такий собі референдум. Хто за те, щоб Україна займала активну позицію, щоб українські війська були присутні всюди - можуть телефонувати до Києва за № телефону 490-29-00. Тим слухачам, які вважають, що не треба готувати український батальйон, що треба сидіти тихо і бути пасивним можуть телефонувати за № 490-29-07.

А ми ще раз вітаємо в прямому ефірі Євгена Марчука і Романа Солчаника. Міжнародні оглядачі пишуть нині про найповажнішу від часу Суецької 56-го року кризу в НАТО. Дехто навіть прогнозує можливий розкол в НАТО на тлі розбіжностей в закордонній політиці між США і деякими країнами Європейського союзу. Які ваші оцінки і прогнози, п. Марчук?

Євген Марчук

Як на мене, то ця криза для України дуже хороший і позитивний приклад. Для України, яка заявила в травні минулого року, а потім в Празі, що вона бере курс на Атлантику, кінцевою метою якої є майбутній вступ до НАТО. В чому тут позитив? В тому, що НАТО це не організація, яка бере “під козирок”, коли дається команда головного гравця, в даному разі – США, які грають тут провідну роль в НАТО. З другого боку, це свідчить про те, що і керівники країн НАТО досить уважно прислуховуються до громадської думки в своїх країнах, і не нехтують нею не тільки з точки зору, щоб мати підтримку на виборах. Сьогодні у Ширака далеко вибори, йому зараз не треба оглядатися на виборчу ситуацію. Я вважаю, що криза буде подолана. Ірак не розколе НАТО. А для України це добрий приклад.

Ганна Стеців

А як вважає Роман Солчаник?

Роман Солчаник

Мова про кризу, з однієї точки зору є абсолютно правильна. З другої - свого роду малі кризи відбувалися постійно в НАТО. Так виглядає, що кінець кінцем, НАТО далі буде існувати, мабуть, не як військова організація, а більш як політично-військова. В тому сенсі так трактують сусіди України – Польща, Угорщина і т.д. Для країн, включно з тими, що 99-го року стали членами НАТО, і ті, що прагнуть вступити до НАТО, вони дивляться на НАТО в першу чергу не як на оборонну чи військову організацію, а як на політичний маркер свого роду європейськості.

Ганна Стеців

Україна опинилася посередині між тими країнами-кандидатами до Європейського союзу, які підтримують американську позицію, і між Росією, яка підтримує позицію Франції. Яка би могла тут бути нова роль України на тій геополітичній сцені, п.Марчук?

Євген Марчук

Що стосується розв”язання кризи через застосування сили, то Україна тут висловилася однозначно. Україна за мирні шляхи, не силові варіанти вирішення іракської кризи. І новацій тут ніяких найближчим часом не буде. Що стосується нашої участі чи неучасті в ситуації, що зараз складається, то тут є можливість Україні проявити себе, і не тільки із самим батальйоном. Скажімо відверто, що в самому Іраку є наші економічні інтереси, невеликі, щоправда. Вони незрівнянні з російськими інтересами, але там є об’єкти, з якими Україна мала справу, там є можливості щодо будівництва доріг, в тому числі в нафтовому бізнесі. І в цьому випадку ми не можемо закривати очі чи ігнорувати ситуацію, в даному разі проявляючи себе із батальйоном, що нас це ніяк не цікавить. Ми знаємо, що після Іраку, після посткризової ситуації в Іраку, чи то вона буде із застосуванням сили, чи без застосування, ясна річ, буде економічне відновлення. І в цьому процесі буде брати участь багато компаній, в тому числі американських, російських...

Ганна Стеців

Брутально кажучи, йдеться про те, щоб заробити гроші на цій справі?

Євген Марчук

Ну, ви знаєте, такий світ сьогодні, що і таке мислення може бути. І тому, я думаю, що ситуація навколо Іраку це своєрідна школа і для України. Навіть виходячи з тієї точки зору, що тут дуже багато чого неясного. Звичайно, переважно більшість людей в Україні, не кажучи про вище політичне керівництво, проти того, щоб там була війна. Але, оскільки дуже неоднозначна ситуація, то тут для нашої дипломатії дуже серйозна школа. І не тільки з точки зору аналітики й прогнозу, а і у знаходженні нашої найоптимальнішої позиції. І те, що ви сказали про батальйон хімічно бактеріологічного захисту, ми зіткнулися з дуже багатьма проблемами, які існували для нас тільки гіпотетично.

Ганна Стеців

Пане Солчаник, як би ви визначили ймовірно нову роль України в тій ситуації, яка склалася, перспективу такої ролі?

Роман Солчаник

Я, на жаль, дещо скептично на це дивлюся з однієї простої причини – вплив України досить обмежений. Думаю, що всім ясно чому – протягом останніх 18 місяців престиж України, в першу чергу у Вашингтоні, дещо понизився. М’яко кажучи. А з другої сторони США в рамках тих непорозумінь, які на сьогодні існують з Парижем і Берліном, шукають собі союзника. Вчора в “Нью-Йорк таймс” була надзвичайно цікава стаття, про те, що , мовляв, Сполучені Штати відновлюють свого року Варшавський пакт. Що мається на увазі? Те, що союзники на сьогоднішній день – це США, такі країни, як Польща, в першу чергу Болгарія, яка, звичайно, не мала свого часу таке реноме, як нині має тощо. Отже, з точки зору політичної, якщо ситуація, якщо зв”язки, скажімо так, стосунки України в першу чергу зі США були б на кращому і на вищому рівні, ніж вони знаходяться сьогодні, тоді можна було б думати про політичний вклад у вирішення цієї проблеми між Заходом і Москвою, було б набагато більше оптимістичних поглядів. Але, на сьогоднішній день важко говорити про якийсь вплив, який Україна може мати на ситуацію, що сьогодні існує.

Ганна Стеців

Пане Марчук, чи Україна була б готова на такий крок, про який зараз так пунктирно сказав Роман Солчаник?

Євген Марчук

Я б тут би хотів цю проблему засвітити трохи з іншої сторони. Так, є політичний вимір, який, безумовно, однозначно свідчить про те, що можливості і потенціал України порівняно з США, чи НАТО взагалі, він незрівнянний. Але є така обставина, ви подивіться, проблема “Кольчуги”, вона має моральні й інші аспекти. Але про що вони свідчать? Про те, що саме в Україні була і є така станція радіотехнічної розвідки, якої немає ні в кого. І яка, скажімо так, трішки грубувато, налякала в тому числі й США, що така станція може бути використана Хусейном і це може нанести серйозної шкоди Іракові. І у зв”язку з цим виникло інше запитання: а чи не може воно бути застосоване в інтересах якраз того, що б виявити своєчасно якісь наміри того самого Іраку?

Ганна Стеців

А українська влада була би готова мати таку політичну волю, щоби піти і на такий крок?

Євген Марчук

В даному випадку в рамках цієї операції, оскільки не тільки не готова, а й влада українська заявила, що вона ні в якій формі не буде підтримувати бойову складову цієї операції і з цього витікає вся наша поведінка. Але я цим хотів підкреслити, що політичні параметри нашої участі вони визначені. Так, вони невеликі, але батальйон хімічного і бактеріологічного захисту запрошується український. Це про що свідчить? Що це супербатальйон. І це дійсно так.

“Кольчуга” хоч в такому негативному сенсі, але вона засвітила, що в Україні є те, що сьогодні або дуже небезпечне, або може працювати якраз на забезпечення безпеки. І тому, коли політична складова поступово розвіється, а на перший план вийдуть оці питання військово-технічного характеру, я думаю роль України поступово буде набувати більшого значення. Хоча, звичайно, потрібно бути реалістом, сьогодні Україна не має важелів, якогось серйозного впливу на прийняття рішення. От коли б Україна була в НАТО, то її вето, чи рішення утриматися – воно б мало значення.

Ганна Стеців

Щойно принесли результати перших дзвінків слухачів. Отже, те, щоб Україна була активною, була присутня всюди, - підтримали 242 слухача нашого прямого ефіру. І проти, аби Україна посилала свій батальйон у зону Перської затоки – 181 слухач.

Отже, сьогодні йдеться про те, що аналітики також сподіваються на фундаментальну залежність вартостей та тих інтересів, які єднають Європу і США. І що ця залежність тих інтересів і вартостей є запорукою того, що розколу в НАТО не буде. Чи нинішню позицію України на карті ймовірного конфлікту навколо Іраку можна розглядати як таку, що свідчить: Україні нині ближчі ті вартості, які єднають Європу і США, аніж ті вартості, які єднають її з державами простору СНД. Євгене Кириловичу, з огляду на те, що ви сьогодні говорили про НАТО і його співробітництво з Україною?

Євген Марчук

Я вже сказав, що ситуація навколо Іраку досить серйозно екзаменує нашу дипломатію, і наше політичне керівництво, дивлячись на однозначність нашої позиції щодо силового розв”язання. Але з другого боку, тут є моніторинг того, що відбувається сьогодні в Європі і серед країн-членів НАТО, і сьогоднішні новини, які щойно були перед нашою розмовою. Вони свідчать про те, що такі ніби-то однозначні, очевидні речі, як було у Великобританії, коли вище керівництво і віце-прем”єр зайняли однозначну позицію на підтримку позиції США, де громадська думка постала проти такого рішення і тільки сьогодні вдалося провести рішення через парламент. Разом з тим одна третина агресивно проти.

З цього для України дуже такий важливий елемент цінності випливає, що все-таки співвідношення виконавчої і законодавчої влади, або, простіше кажучи, президента і парламенту. Те, що відбулося у Британії, у Парижі і в Берліні, воно свідчить про те, що все-таки, ті цінності демократичного суспільства розподілу влад вони настільки сильні в європейських країнах, що гарантують від якихось поспішних навіть під впливом інших сильних гравців, прийняття таких важливих рішень.

Простіше кажучи, нам ближче європейські цінності, які зараз даються взнаки в Європі, серед країн-членів НАТО при вирішенні питання по Іраку, ніж такі однозначні: не брати участь, не посилати батальйон. Я думаю, що з тих 181 хто проти, вони керуються емоційними, людськими настроями, що це піддає ризику наших людей...

Ганна Стеців

Це ще не кінець референдуму. Пане Солчаник, яка ваша думка - чи Україні є ближчі ті вартості, ті цінності, які єднають Європу і США і не дадуть їм посваритися, аніж цінності, які ближчі на просторі СНД.

Роман Солчаник

Офіційна політика України вже є інтеграція України в європейські структури. Ті цінності, є, звичайно, демократичні. З другої сторони, існує тема, що керівництво має свою позицію, маю на увазі керівництво України, а громадська думка українська – зовсім відмінна. Думаю, що п.Марчуку абсолютно відомо, про ставлення громадян України до НАТО з однієї сторони. І з іншої – до Європейського союзу. Мені важко сказати, що тут якийсь поділ такий існує. Тут є певні проблеми і в Парижі, в керівництві Франції, є проблеми й у пана Шрьодера. Це також треба мати на увазі, як це все вплинуло на ті непорозуміння між Вашингтоном, з одного боку, і, скажімо, Італією, Францією, Німеччиною, з другого боку.

Ганна Стеців

Пан Марчук зробив сьогодні заяву, яку західні експерти, які спостерігали за цією конференцією, оцінили так: Україна поволі вчиться жити з різницею в поглядах навіть у середовищі правлячих еліт. Цей висновок зробив сьогодні один західний спостерігач, оцінюючи Вашу заяву, пане Марчук, про відставання в реалізації планів інтеграції України до НАТО. Чому Ви виголосили таку заяву, Вас не так просто підштовхнути до якихось різких рухів?

Євген Марчук

У мене функція визначена законом про РНБО –це координація і контроль. Дійсно, це правда, після Праги був відповідний імпульс в парламентській сфері, суспільстві щодо євроатлантичної інтеграції. Були зроблені відповідні організаційні заходи, створено Національний центр з питань євроатлантичної інтеграції. А потім – зимові канікули, різдвяні свята, парламентська пауза, формування уряду, бюджетний процес. Все це досить серйозно винесло на периферію цю проблему. Але разом з тим, євроатлантична інтеграція - це той сектор, де може бути відставання.

Ганна Стеців

Але Ви сказали, що здійснюєте контроль. Коли була парламентська пауза, канікули , чому Ви мовчали?

Євген Марчук

Ми не мовчали, просто ми це не говорило публічно.

Ганна Стеців

Що ж змусило Вас сказати про це публічно?

Євген Марчук

Тому що вже закінчилася пауза, сформований уряд, сткруктури. У принципі, “автомобіль” винайдено, навіть вже сидить в ньому водій, і навіть вже пального налили, але атвомобіль поки що не рухається так, як треба, він тільки починає рухатися. І є відставання від плану, який був схвалений в Празі - не тільки плану дій, а цільового плану на 2003 рік. Він побудований таким чином, що відставання в одному секторі, невідворотно тягне ланцюг інших відставань.

І недаремно визначено, що в квітні на засіданні Ради безпеки це питання буде обговорюватися з точки зору контролю. Нам треба багато зробити, щоб подолати психологічний мур, який існує в свідомості багатьох наших бюрократів, які займаються цією роботою. Скажу відверто, дехто шукав - а чи немає там якихось натяків на зниження цього темпу, виходячи з того, що президент Кучма обраний головою Ради СНД.

Дехто, можливо, думав: що це за спільний економічний простір чотирьох країн СНД? І знаходили для себе таке виправдання, що тут можна не спішити, десь потім, попереду буде робота. Але якщо ми допустимо і далі сповільнення, тоді буде оголена думка, що Україна ухвалила кон’юнктурне рішення, а реальними справами не займається. Ось чому я зробив таку заяву.

Ганна Стеців

Пане Солчаник, чи Ви вважаєте, що інтеграція в економічний простір СНД, який проголосив президент Кучма, перешкодить інтеграції України в Євроатлантичні структури? Чи взагалі така інтеграція України до Євроатлантичних структур іде, чи це просто декларації?

Роман Солчаник

Я сумніваюся, чи слід на так однозначно ставити питання: якщо створюються якісь нові структури на Схід ( маю на увазі економічний простір, але я не зовсім розумію, що це має бути)....Тобто одне не перешкоджає іншому.

Йдеться про більш серйозну проблему. Я читав один тижневик, якщо не помиляюся, в грудні минулого року. Там було написано, що пан Брюс Джексон, який керує неурядовою організацією, яка називається US NATO Committee, зустрічався з певними керівниками України у Києві і казав: якщо ви, хлопці, не почнете серйозні реформи, ви можете стати як одна велика Албанія.

Це цікавий вислів, бо всі знають, який імідж мала свого часу Албанія (і може, має на сьогодні). З іншого боку, тиждень чи два тому ЄС почав розмови про вступ Албанії до ЄС.

Отже, тут існують дві проблеми: мляві заходи керівництва України, щоб перетворити заяви про євроінтеграцію на реальність, створюючи різні структури. Я, чесно кажучи, також не знаю, що це має бути, якісь національні центри, ради, замість того, щоб займатися реальними справами.

З іншого боку, є проблема реальних кроків у галузі реформ. З цієї проблеми також треба сказати правду, що керівники ЄС (наприклад, пан Проді) дуже негативно ставляться до України, і не лише до України. За винятком балтійських країн, до всіх незалежних держав, які були колишніми республіками СРСР.

Отже, тут дуже серйозні проблеми для керівництва України. Йдеться не лише про НАТО, а і про ЄС як двох складових того, що собою представляє Європа, до якої Україна прагне.

Отже – треба подолати внутрішні проблеми і негативне ставлення. Для мене незрозуміло, як ЄС може трактувати Албанію ( навіть і ту ж саму Румунію, Болгарію) з одного боку, і Україну з зовсім іншого підходу.

Ганна Стеців

Пане Марчук, що Ви не це скажете?

Євген Марчук

Тут можна було б розвинути тему про подвійні стандарти...

Ганна Стеців

А може про внутрішні проблеми в українській владі?

Євген Марчук

Зараз, я скажу про подвійні стандарти. Ми мали з цього приводу чимало дискусій з колегами з НАТО. До речі, з паном Джексоном мені приходилося багато разів зустрічатися, але, мабуть, це тема окремої розмови, тому що ми знаємо, якими темпами йшло реформування оборонної структури Румунії, деяких інших країн. І те, що зроблено в нас, можна сказати, ми тут попереду. Але.... Але...

Що стосується критеріїв. Я погоджуюся з паном Романом, що створення центру, рад – це той автомобіль, про який я казав. І саме тому мені прийшлося, на жаль, сказати, що він створений, але трошки починає рухатися.

Але найголовніше, що його рух передбачає не якісь кроки кудись іти і ступати, а перш за все, зробити свій дім під європейські стандарти - так, щоб Європа до нас прийшла. Прийшла - чи через НАТО, чи ЄС, але скоріше за все, через НАТО, це більше динамічна структура, яка більш адаптується до сучасності, працює з колишніми ворогами в якості партнерів. ЄС не має такої практики.

Тому “домашня робота” для нас куди більш складніша...

Ганна Стеців

А що конкретно не зробила Україна, якщо говорити про виконання плану інтеграції в НАТО, і хто конкретно в цьому винен?

Євген Марчук

Хто винен я зараз не буду говорити.

Ганна Стеців

А може вже час?

Євген Марчук

Треба було створити комісію в уряді з оборонного огляду, як це передбачалося, це довготривала робота, яка є свого роду демонстрацією готовності України до самоаналіз в оборонній сфері. Друга складова - питання, наскільки Україна відкрита для партнерів в цій сфері. А рутина складна, може навіть потрібно для цього більше, ніж на рік. Немає комісії - не почався оборонний огляд за участю експертів, представників НАТО. Це поки що не задіяно, як слід.

Національний центр, який очолює Горбулін ( він тільки сьогодні повернувся з Брюсселя, де започатковував співпрацю центру з НАТО), має також багато проблем. Йому зараз починати не дуже просто.

Ганна Стеців

А Горбулін каже, що Ви згущуєте фарби. Давайте послухаємо?

Євген Марчук

Давайте.

(Запис)

Марина Пирожук

Пане Горбулін, Ви заявили, що співпраця з НАТО іде належним чином, в той же час, пан Марчук стверджує протилежне. Як можна кваліфікувати ці протиріччя?

Володимир Горбулін

Я казав такі слова, пройшовши по всіх директоратах, зустрівшись з Генсекретарем НАТО, з усіма послами, мав можливість побачити ставлення до України, тому я так сформулював свою точку зору. Мені б дуже хотілося знати, з чого виходив пан Марчук, думаю завтра з ним переговорю і буду розуміти, в чому наші розходження.

Я вважаю, що ми сьогодні погано працюємо з цим, але це не означає, що в нас погані стосунки. Це різні речі. Завтра з ним переговорю і буду розуміти, де наші розходження. Я не хочу коментувати, не знаючи, чому він так сказав.

Марина Пирожук

Пане Горбулін, зараз з’явилася інформація, що Україна начебто постачала двигуни до іракських ракет. Чи можете Ви з цього приводу щось сказати?

Володимир Горбулін

Я з цього приводу нічого не знаю, але думаю, ми не поставляли двигуни до іракських ракет.

Марина Пирожук

Тобто це дезінформація?

Володимир Горбулін

Наша земля дуже щедра на слухи. Тільки звідки вони беруться...

Марина Пирожук

Це був радник президента з питань національної безпеки, голова Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції Володимир Горбулін

Ганна Стеців

Пане Марчук, що скажете?

Євген Марчук

Немає ніякого розходження, і як Ви чули, у нас дійнсо добрі відношення. І в штаб-квартирі НАТО - вони добре відносяться і допомагають...

Ганна Стеців

Але знаєте, виникають питання. Горбулін у Брюсселі каже, все добре, але Ви тут в той же час робите такі зави. Щось там діється в вищих ешелонах влади...

Євген Марчук

Ми говоримо трішки про різні речі. Співпраця з НАТО – це ще не вся робота, яка має бути виконана Україною, щоб підтвердити євроатлантичний курс. Співпраця з НАТО - це не тільки військові проблеми, є питання, які не стосуються оборонної сфери і ідуть не тим темпом, який має бути. Це політична реформа, а вона є складовою програми дій, це питання мас-медіа, прав людини, законодавче забезпечення.

З іншого боку, скажу дещо щодо оцінки того, що ми робимо в цій сфері. Недавно заступник Генсекретаря НАТО ознайомився в широкому плані, що робить Україна у цьому питанні і прислав листа прем’єр-міністру, де висловлює стурбованість з приводу такого уповільнення виконання плану дій ( а не роботи конкретного відомства). План дій – це загальні національні дії, а не робота якогось відомства, яка має бути дуже серйозно скоординована.

Ганна Стеців

Наші слухачі продовжують нам телефонувати.

Проти того, щоб посилати український батальйон до перської затоки вже задзвонив 301 слухач, а за те, щоб Україна була у всьому і всюди активна – 193 слухачі.

Дякуємо нашому американському експертові, Роману Солчанику.

Продовжуємо нашу розмову про більш внутрішні справи України і повернемося до теми батальйону.

Пане Марчук, РНБО ухвалила за останній період два рішення, які були піддані різкий критиці опозиції. Перше рішення – про потребу поїздки президента Кучми на саміт НАТО до Праги. Друге - тепер, щодо українського батальйону, який міг би ліквідувати наслідки після можливого застосування хімічної бактеріологічної зброї в регіоні Перської затоки.

Чому опозиція Вас критикує - і тоді і тепер?

Євген Марчук

Думаю, це від небажання детально розібратися, про що йдеться. Перш за все, Рада Безпеки ухвалила рішення про направлення батальйону в одну з країн Перської затоки. Тобто не до Іраку. Це перше. По-друге, якщо виникне необхідність, щоб нога українського військового ступила на іракську землю, для цього має бути окреме рішення і Ради безпеки України, затверджене парламентом. Тобто батальйон - не в Ірак, не для бойових дій.

Чи передбачено все необхідне, щоб захистити наших військовослужбовців? Так, значна частина зроблена, але далеко ще не все. І саме якраз Рада Безпеки, ухваливши рішення про можливість направлення батальйону, дала цілу низку доручень МЗС, також Кабміну щодо економічних питань. Доручення МЗС - укласти з країною, яка буде терміново запрошувати наш батальойн, двосторонню угоду, вона передбачає відпрацювання правового статусу нашого батальйону. А правовий статус – це який буде захист наших військовослужбовців, в тому числі, і з точки зору компенсації на випадок шкоди здоров”ю. Також важливе – фінансове забезпечення. Вже відомо, що утримання батальйону буде не за рахунок українських коштів, це стосується і транспортування ( а це більше 20 рейсів). Не ми будемо нести ці витрати. Підтверджено, що ці витрати будуть компенсовані і покрити приймаючої стороною.

Вирішені питання щодо страхування військовослужбовців, щеплення. Друге – це добровільна основа, всі письмово написали згоду. Я сьогодні розмовляв з керівником цих військ, запитував, а може батьки були проти? Ні. Там добряча зарплата...

Ганна Стеців

А скільки міг би там отримувати наш війсковослужбовець?

Євген Марчук

Півтори-дві тисячі доларів щомісячно

Ганна Стеців

Це аргумент. Але давайте послухаємо, за що ж вас критикує опозиція. Перед мікрофоном Олексадр Мороз.

Олександр Мороз

Справа в тому, що в тому регіоні українських національних інтересів немає. Їх захищати там не доводиться, і немає потреби.

Мова іде і про те, що Верховна Рада ухвалила постанову, яка не підтримує застосування сили проти Іраку без санкцій Ради Безпеки ООН. Рішення РНБО ухвалило, на мій погляд, під впливом президента, і це є фактично політичним хабарем для того, щоб США закрили очі на відомі порушення керівництвом України міжнародних санкцій. В такому сенсі ми імовірно ризикуємо здоров’ям наших молодих людей, військових заради того, щоб задовольнити інтереси одної людини. З моральної і навіть політичної точки зору ідеться про те, що ми тим самим освячуємо можливу військову операцію в Іраку, тоді коли багато країн, Росія, впливові країни Європи, намагаються стримати цей процес, досягти, щоб він розвивався тільки мирним шляхом.

Ганна Стеців

Це був Олександр Мороз. Але після того, як Ви, пане Марчук, оголосили, що український вояк може діставати понад півтори тисячі доларів в регіоні Перської затоки, дзвінки слухачів пожвавішали. 310 слухачів задзвонило, виступаючи за те, щоб направити наш батальйон, проти цього залишається 200.

Мусимо завершувати дискусію. До зустрічі!

ВИБІР ЧИТАЧІВ

ФОТО ТА ВІДЕО

XS
SM
MD
LG