5 березня до Києва прибувають два віце-прем’єри – Росії Віктор Христенко і Польщі – Марек Поль. І хоч обидва високі гості мають у Києві багато спільних інтересів, офіційно їх шляхи в столиці України не перетнуться. Хоча обізнані кажуть, що можлива коротка приватна зустріч. Втім, щодо віце-прем’єра Польщі, то відомо, що окрім проблем транспортних коридорів у переговорах між ним і віце-прем’єром українського уряду Віталієм Гайдуком не може бути не порушене основне питання польсько-українського співробітництва – завершення спорудження нафтопроводу Одеса-Броди Гданськ – цього найбільшого за всю історію польсько-українських взаємин спільного проекту. На якій стадії зараз знаходиться реалізація проекту, у чому причина сповільнення його просування. Про це – наша колега Ганна Стеців, яка кілька років досліджує цю проблему.
Що в цій історії на даний момент, як мовиться, на топі. Йдеться про можливість визнати цей проект альтернативним проектом енергопостачання Європейського Союзу. Європейська Комісія зацікавлена такою перспективою. Але це не лежить в інтересах російських нафтових кампаній. А вони мають вплив на частину польських еліт, котрі приймають рішення в питаннях польського відтинку нафтопроводу. Спрощено кажучи – польські чинники тут поділені – одні намагаються проштовхнути ідею завершення нафтопроводу. Інші – перешкодити. Тій частині, яка “ за “ потрібні більш ніж залізні аргументи, які б переконували, що нафта з цього нафтопроводу буде конкурентоспроможною. До речі, тих цифр і даних, які подає українська сторона вистачає Європейській Комісії, аби зацікавитися проектом нафтопроводу. Але, виявляється, замало цієї інформації для поляків. І вони не погоджуються їхати до Брюсселя на презентацію цього проекту. Європейська Комісія вже двічі призначала дати. Україна погоджувалася на ці дати. А польський прем’єр їхати до Брюсселя, де повторюю, проект міг би бути визнаний альтернативним для Євросоюзу, не хоче. Чому? Фахівці , які займаються проблемою ще з 1997 року кажуть – відчувається вплив на польського прем’єра збоку третьої сили, простіше кажучи, збоку російських нафтових компаній. Чого ж вимагає Польща? Додаткового техніко-економічного обгрунтування. І воно проводиться. Але буде готове аж 30 квітня. А Єврокомісія могла б провести презентацію проекту вже 18 березня. Якби погодилася Польща. Який же вихід? Поляки тепер ось запропонували – якщо, мовляв, ЄК підпише на письмі , а не лише усно , заяву що вона приєднається до тристоронньої польсько-українсько-єесівської угоди, то поляки не будуть чекати 30 квітня. Ось про це і будуть тепер вестися переговори між польським віце-прем’єром і українським. З цього питання прибуде до Києва 11 березня ще заступник держсекретаря міненергетики Польщі. Словом, справа, хоч і повільно але просувається. Як сказав нам один високопоставлений український чиновник – якщо є такий великий спротив щодо проекту певної сили, то , значить, ми – на правильному шляху.
Що в цій історії на даний момент, як мовиться, на топі. Йдеться про можливість визнати цей проект альтернативним проектом енергопостачання Європейського Союзу. Європейська Комісія зацікавлена такою перспективою. Але це не лежить в інтересах російських нафтових кампаній. А вони мають вплив на частину польських еліт, котрі приймають рішення в питаннях польського відтинку нафтопроводу. Спрощено кажучи – польські чинники тут поділені – одні намагаються проштовхнути ідею завершення нафтопроводу. Інші – перешкодити. Тій частині, яка “ за “ потрібні більш ніж залізні аргументи, які б переконували, що нафта з цього нафтопроводу буде конкурентоспроможною. До речі, тих цифр і даних, які подає українська сторона вистачає Європейській Комісії, аби зацікавитися проектом нафтопроводу. Але, виявляється, замало цієї інформації для поляків. І вони не погоджуються їхати до Брюсселя на презентацію цього проекту. Європейська Комісія вже двічі призначала дати. Україна погоджувалася на ці дати. А польський прем’єр їхати до Брюсселя, де повторюю, проект міг би бути визнаний альтернативним для Євросоюзу, не хоче. Чому? Фахівці , які займаються проблемою ще з 1997 року кажуть – відчувається вплив на польського прем’єра збоку третьої сили, простіше кажучи, збоку російських нафтових компаній. Чого ж вимагає Польща? Додаткового техніко-економічного обгрунтування. І воно проводиться. Але буде готове аж 30 квітня. А Єврокомісія могла б провести презентацію проекту вже 18 березня. Якби погодилася Польща. Який же вихід? Поляки тепер ось запропонували – якщо, мовляв, ЄК підпише на письмі , а не лише усно , заяву що вона приєднається до тристоронньої польсько-українсько-єесівської угоди, то поляки не будуть чекати 30 квітня. Ось про це і будуть тепер вестися переговори між польським віце-прем’єром і українським. З цього питання прибуде до Києва 11 березня ще заступник держсекретаря міненергетики Польщі. Словом, справа, хоч і повільно але просувається. Як сказав нам один високопоставлений український чиновник – якщо є такий великий спротив щодо проекту певної сили, то , значить, ми – на правильному шляху.
